Єдиний унікальний № 333/3012/22 Головуючий в 1 інст. Кулик В.Б.
Провадження № 33/807/368/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
19 травня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, в письмовому порядку, за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гончаренка А.І. на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2023 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 12.07.2022 року, о 01 год. 30 хв., ОСОБА_1 , у м. Запоріжжі, на перехресті вул. Новокузнецька та Водограйна, керував транспортним засобом OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко А.І. вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не в повній мірі дослідив докази в справі.
Протокол складений працівниками поліції з порушенням норм законодавства, оскільки в графі «свідки чи потерпілі» міститься незрозумілий запис «КК470401».
З відеозапису не вбачається, що у ОСОБА_1 є виражені ознаки сп'яніння, а навпаки, останній заперечує перебування у стані сп'яніння та веде себе адекватно.
Під час події не були залучені свідки, які могли підтвердити інкриміновані обставини події.
Судом не перевірено посилання сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія.
Захисник вважає, що суд не мав права позбавляти ОСОБА_1 права здійснення керування транспортними засобами, оскільки останній не отримував такого права.
Просить поновити строк на оскарження, оскільки про існування постанови від 20.02.2023 року стало ОСОБА_1 стало відомо лише 27.03.2023 року.
Постанову суду першої інстанції просить скасувати, а провадження в справі закрити.
Щодо поновлення строків апеляційного оскарження.
У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
В клопотанні апелянт вказує, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 , а про існування постанови місцевого суду ОСОБА_1 дізнався вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційний інстанції, враховуючи вказані доводи не спростовані матеріалами справи, дійшов до висновку, що про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявність підстав для його поновлення.
Щодо розгляду апеляційної скарги по суті справи.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, 17.05.2023 року захисник - адвокат Гончаренко А.І. подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за можливим розглянути справи без участі ОСОБА_1 та його захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги п.2.5 ПДР України, ОСОБА_1 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №063723 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 12.07.2022 року, о 01 год. 30 хв., у м. Запоріжжі, на перехресті вул. Новокузнецька та Водограйна, керував транспортним засобом OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказане обвинувачення підтверджується даними які містяться:
- в рапорті працівника поліції (а.с.3), яким встановлено, що працівник поліції здійснив зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 через те, що вказаний транспортний засіб здійснював рух в комендантську годину. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Від огляду водій ОСОБА_1 відмовився;
- в рапорті працівника поліції (а.с.4), з якого вбачається, що відносно ОСОБА_1 здійснено поверхневу перевірки та виявлено предмет схожий на пістолет, два магазина, 15 патронів 9 мм та 22 патрона 5.45 мм. На місце події викликано СОГ ВП та представника Державної прикордонної служби;
- в направленні на огляд водія транспортного засобу від 12.07.2022 року (а.с.4а), яким встановлено, що під час події ОСОБА_1 мав виражені ознаки наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від огляду водій відмовився;
- в довідці з підсистеми «Інформаційний портал Національної поліції України» (а.с.5а), відповідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
- на оптичному носії інформації у вигляді СД-диску (а.с.29), який містить відеозаписи з місця події та якими підтверджується те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують інкриміновані обставини.
Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними, виходячи з наступного.
Зокрема, доводи про те, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 .
Змістом відеозапису (а.с.29) встановлено, що під час події працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що транспортний засіб під його керуванням було зупинено за порушення комендантської години у м. Запоріжжя. Під час спілкування виявлено у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, запропоновано водію пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 виразив свою відмову та вказав, що бажає проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки автомобіля.
В подальшому, ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції взагалі відповів, що відмовляється від проходження огляду.
Щодо позиції ОСОБА_1 про право проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд зазначає наступне.
У пункті 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 року зазначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 зазначеної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.
Оскільки у ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп'яніння, які визначені в пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, на місці зупинки транспортного засобу, однак провести такий огляд за допомогою лабораторного дослідження біоматеріалу на місці неможливо, тому працівники поліції обґрунтовано пропонували йому пройти такий у медичному закладі в лікаря-нарколога.
Також апеляційний суд в противагу доводам скарги вказує, що приписи ст. 266 КУпАП не передбачають присутності свідків за умови застосування поліцейськими технічних засобів фіксації під час проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, а тому присутність свідків не дула необхідною під час фіксації відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, за умови такої фіксації за допомогою спеціальних технічних засобів.
Посилання апелянта на те, що графа «свідки» в протоколі міститься незрозумілий запис «КК470401» є безпідставним, оскільки вказане означає номер технічного пристрою, яким здійснювалась відеофіксація події, що підтверджується матеріалами справи.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що жодних ознак наркотичного сп'яніння, заявлених поліцейськими в матеріалах справи, на відео не було і на думку апелянта, поліцейські не мали права пропонувати огляд взагалі, то такі доводи є непереконливим, і такі твердження апелянта є його суб'єктивним ставленням, що не узгоджується з доказами, які містять матеріали справи.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що згідно довідки з підсистеми «Інформаційний портал Національної поліції України» (а.с.5а) встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
Крім того, з оглянутого відеозапису та протоколу вбачається, що працівником поліції особу ОСОБА_1 було встановлено за іншим документом, але не за посвідченням водія, на що також не звернув увагу місцевий суд.
Отже, позбавляючи ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не з'ясував чи видавалося йому посвідчення водія.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Враховуючи норми ПДР України, особа, яка керує транспортним засобом і не має посвідчення водія не є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР, а тому ОСОБА_1 може бути підданий адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП лише у вигляді штрафу.
Крім того, як роз'яснено в п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» позбавлення прав керувати транспортними засобами може бути призначено судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа позбавлена такого права порядку адміністративного стягнення.
Призначити це додаткове покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами, суд підстав не мав.
Статтею 294 КУпАП встановлений вичерпний перелік рішень при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, суд апеляційної інстанції може змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативно-правовим актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому, апеляційний суд вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції та виключити з неї посилання на позбавлення права керування ОСОБА_1 транспортними засобами строком на 1 рік, якого останній не отримував.
В іншій частині постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гончаренка А.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гончаренка А.І. задовольнити частково.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити.
Виключити з постанови накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
В решті постанову залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 333/3012/22