Єдиний унікальний номер 725/2613/23
Номер провадження 2/725/310/23
08.06.2023 року м.Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівців
в складі:
головуючого судді - Нестеренко Є.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Пентелюк П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Першотравневого районного суду м. Чернівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, місцезнаходження: м. Чернівці, Центральна площа,9, Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, місце знаходження м. Чернівці, Центральна площа, 1, про визначення місця проживання дітей, -
12.04.2023 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей, посилаючись на те, що він з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.09.2004 року, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.02.2023 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи, що діти перебувають повністю на утриманні позивача, мати участі у вихованні не приймає, після розірвання шлюбу виїхала за кордон та бажає проживати там самостійно, їхні діти проживають разом із позивачем, він піклується про них, займається їх вихованням, навчанням, дозвіллям слідкує за розвитком та здоров'ям. Позивач має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатись їх вихованням, чого відповідач не в змозі забезпечити за кордоном. Позивач вважає, що перебування дітей з ним позитивно впливає на їх виховання та здоров'я. Діти бажають проживати з позивачем, а тому просить суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачем ОСОБА_1 .
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 12.04.2023 року, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 10.05.2023 року ухвалою суду закрито провадження та призначено до розгляду.
До початку розгляду справи по суті позивач подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.
До початку розгляду справи по суті відповідачка подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, на задоволенні позову не заперечує.
Представник органу опіки та піклування у судове засідання не з'явилася, письмові пояснення не подала.
Представник служби у справах дітей у судове засідання не з'явилася, письмові пояснення не подала.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Сторони перебували у шлюбі з 03.09.2004 року, рішенням Шевченківського районного суду від 16.02.2023 року шлюб розірвано, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили 21.03.2023 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю дітей в свідоцтвах про їх народження зазначена відповідачка, свідоцтво про народження від 07.11.2005 року № НОМЕР_1 та свідоцтво про народження від 04.11.2014 року № НОМЕР_2 .
Місце проживання позивачка та відповідачки зареєстроване за адресою - АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради.
Неповнолітні діти сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом зі сторонами, що підтверджується відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради.
Норми права, та мотиви їх застосування.
Відповідно до чч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі стст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У ст.2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно зі ст.141 СК мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Як встановлено судом, сторони мають двох дітей, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто дитині вже більше 14 років. А тому відповідно до ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. В цій частині позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не надано доказів оцінки середовища проживання дитини, висновку Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, не доведено яку роль у житті дитини відіграє мати та чи не буде відокремлення малолітнього ОСОБА_3 від неї суперечити інтересам дитини. При цьому тривалість часу, проведеного з матір'ю, може стати важливим чинником при визначенні інтересів цієї дитини, про що 11.07.2017 ЄСПЛ зауважив у рішенні у справі «М.С. проти України».
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд має право відмовити у прийнятті заяви про визнання відповідачем позову і продовжити судовий розгляд.
Таким чином у прийнятті заяви відповідачки про визнання позову необхідно відмовити.
За таких обставинах суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, не ґрунтується на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 161 СК України, ст. ст. 2, 4, 7, 9, 10, 12, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, місцезнаходження: м. Чернівці, Центральна площа,9, Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, місце знаходження м. Чернівці, Центральна площа, 1, про визначення місця проживання дітей- відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Є. В. Нестеренко