Справа № 541/1127/23
Номер провадження 2/541/434/2023
іменем України
08 червня 2023 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., представника позивача - адвоката Скворцової Л.В., представника відповідача - адвоката Педорича В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, третя особа: Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Ряжко Ольга Вікторівна,
встановив:
04.04.2023 року адвокат Скворцова Л.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою в якій просила: поновити термін позовної давності, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , яке незаконно отримала відповідач ОСОБА_2 ; визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 54.2 кв.м., загальною площею 83.4 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миргороді Полтавської області померла бабуся позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про що 25 червня 2015 року зроблено відповідний актовий запис за №318 та складено свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та майнові права. Відповідно до заповіту від 10 березня 2005 року №373- посвідченого державним нотаріусом другої Миргородської державної нотаріальної контори Смагою Л.М., ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно позивачу - ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про переміну імені від 9 жовтня 2015 року, виданого окружним судом штату Орегон США у справі Р-1509049 відповідно до рішення про зміну імені повнолітньої, тобто позивач змінила прізвище на ОСОБА_6 .
В установлений шестимісячний термін позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, надіславши 13 листопада 2015 року приватному нотаріусу Миргородського міського нотаріального округу Гриб Ю.М. заяву про прийняття спадщини. Однак, 16 березня 2018 року з повідомлення за вих. №63-02-14 приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Гриб Ю.М. їй стало відомо, шо 16 березня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_7 , йому як пережившему спадкодавця, видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , як спільного майна подружжя. Вважаючи, що приватний нотаріус міського нотаріального округу Гриб Ю.М. безпідставно видала свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_7 , позивач звернулася за захистом своїх майнових прав до Шишацького районного суду, який рішенням від 25 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив та визнав недійсним свідоцтво про власність на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_7 . Вищевказане рішення Шишацького районного суду Полтавської області залишено в силі Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 16 листопада 2022 року.
18 квітня 2021 року стороні позивача ОСОБА_1 , під час розгляду цивільної справи в Шишацькому районному суді , стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 , не дивлячись на спір щодо вказаного житлового будинку, на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , незаконно отримала свідоцтво про спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про спадщину після померлого ОСОБА_7 зареєстровано згідно з інформаційної довідки зі спадкового реєстру №64803317 на бланку НОА 625954 виданого 26 вересня 2019 року. Дане свідоцтво про право на спадщину було видано приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко О.В.
Вважала, що відповідач ОСОБА_2 не мала права отримувати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями розташованого по АДРЕСА_1 , оскільки житловий будинок в цілому повинен належати позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, шо прийняв спадщину належним чином в установлений законом шестимісячний термін.
24.04.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив в якому остання просила застосувати позовну давність, відмовити в позові ОСОБА_1 за наступних обставин. Позивач стверджує, що заповіт від 10 березня 2005 року ОСОБА_4 зробила саме на неї, однак в тексті заповіту вказується , що майно заповідається ОСОБА_5 , а до суду звернулася гр. ОСОБА_1 , громадянка США, згідно даних її попереднього паспорта громадянина США, тип Р, код 118А, номер паспорта НОМЕР_2 , дата видачі: 23 серпня 2011 року вона вже мала прізвище ОСОБА_6 і була громадянкою США. Згідно копії свідоцтва про переміну імені Окружного суду штата Орегон округ Клакамас, датованого ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто уже після отримання позивачем паспорта на прізвище ОСОБА_6 ) ім'я « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 ».
Також вважала, що позивачем пропущений строк позовної давності, а саме як слідує з позовної заяви позивача від 13 вересня 2019 року та позовної заяви з усуненими недоліками від 19 грудня 2019 року по справі № 541/2069/19, вже на той час позивачу було відомо , що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 і вона, як дружина спадкодавця, мала право на спадкування його майна. Позивач могла вільно отримати інформацію про отримання мною свідоцтва про право на спадщину уже з 26 вересня 2019 року шляхом отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Переривання перебігу позовної давності в порядку ст. 264 ЦК не відбулося, оскільки пред'явлення позову позивачкою по справі № 541/2069/19 мало місце 13 вересня 2019 року до початку перебігу позовної давності по вимогам, що розглядаються в даній справі. Таким чином, на день подання позову по даній справі сплила позовна давність, термін якої закінчився 27 вересня 2022 року. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25 травня 2021 року та постановою Верховного суду від 16 листопада 2022 року не встановлені ті обставини, на які посилається позивач в позовній заяві.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Скворцова Л.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Уточнила, що просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане 26.09.2019 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко О.В. на ім'я ОСОБА_2 на частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .
В судове засідання 08.06.2023 представник позивача не з'явилася, подала заяву в якій просила у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання справу розглянути у її відсутність. Крім того, подала заяву про уточнення позовних вимог в якій просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, виготовленому на спеціальному бланку серія НОА номер 625954, зареєстрованого в спадковому реєстрі за №64803317, виданого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко Ольгою Вікторівною 26 вересня 2019 року відповідачу ОСОБА_2 на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Також надала письмові пояснення в яких зазначила, що після смерті бабусі - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , на яку 10 березня 2005 року спадкодавець склала заповіт, свідомо звернулася до Окружного суду штату Орегон округ Клакамас 9 жовтня 2015 року з метою отримання свідоцтва про переміну прізвища. Дошлюбне прізвище ОСОБА_1 мала ОСОБА_10 , та на прізвище ОСОБА_10 було складено заповіт. Позивач ОСОБА_1 надала свідоцтво як доказ, що її дошлюбне прізвище було ОСОБА_10 , саме цей факт було підтверджено Окружним судом штату Орегон. Дійсно звернулася 9 жовтня 2015 року, тому що така необхідність виникла при підготовці документів для прийняття спадщини після померлої бабусі. Вказане питання досліджувалося Верховним судом. Верховний суд в постанові від 16 листопада 2022 року визнав ОСОБА_1 , як таку, що прийняла спадщину належним чином, яка надіслала 13 листопада 2015 року приватному нотаріусу Миргородського міського нотаріального округу нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини, її підпис засвідчено, подано також апостиль, яким засвідчено справжність підпису та компетенцію особи, яка підписала офіційний документ, та при цьому врахував свідоцтво Окружного суду штату Орегон США.
Щодо доводів представника відповідача стосовно порушення позивачем термінів позовної давності- зазначила, що позивач звертається до суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, оскільки воно видано на підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_7 , як пережившему дружину, яке визнано недійсним постановою Верховного суду 16.11.2022 року, з цього часу починається перебіг позовної давності. Вважала, що до цього часу у позивача правових підстав звертатися до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину до відповідача ОСОБА_2 не було. Навіть, рахувати той час, коли було оголошено Шишацьким районним судом Полтавської області (18.04.2021 року) довідку про отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , термін позовної давності у позивача не сплинув. Позивач не міг передбачити, що відповідач може отримати вказане свідоцтво під час розгляду цивільної справи.
Просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Педорич В.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав , в їх задоволенні просив відмовити.
В судове засідання 08.06.2023 року не з'явився, надав суду заяву в якій в позовних вимогах просив відмовити, справу розглянути за його відсутності. Надав письмові пояснення в яких зазначив, що позовні вимоги не підлягають до задоволенню з огляду на наступне. Представником позивача заявлена вимога про поновлення строку позовної давності, поновлення якого не передбачено законодавством. Вимоги про визнання поважними причин пропущення позовної давності не заявлялося. Згідно положень ч. 2 ст. 264 ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.
Заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на 1\2 житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , яке незаконно отримала відповідач ОСОБА_2 не містить дати оформлення, видання, отримання свідоцтва, органу (посадової чи іншої особи) який видали його. Позивач стверджує, що заповіт від 10 березня 2005 року ОСОБА_4 зробила саме на неї, однак дані обставини спростовуються наступним: в тексті заповіту вказується про те, що майно заповідається ОСОБА_5 , а до суду звернулася гр. ОСОБА_1 , громадянка США, згідно даних її попереднього паспорта громадянина Сполучених штатів Америки, тип Р, код USA, номер паспорта НОМЕР_2 , дата видачі: 23 серпня 2011 року, що підтверджує той факт, що станом на 23 серпня 2011 року вона вже мала прізвище ОСОБА_6 і була громадянкою США. Згідно копії свідоцтва про переміну імені Окружного суду штата Орегон округ Клакамас, датованого ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто уже після отримання позивачем паспорта на прізвище ОСОБА_6 ) ім'я « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 »; зазначене спростовує ту обставину що саме позивачу цим свідоцтвом було змінено прізвище.
Крім цього всупереч положенням Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи (затв. Постановою КМУ від 11.07.2007 року № 915) не надано позивачем належних та допустимих документів на підтвердження зміни імені громадянина України, що передбачені цим Порядком: п. 12. під час державної реєстрації зміни імені відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові чи у випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, представнику, свідоцтво про зміну імені.
Також вказав, що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також вказав, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, про визнання права власності на житловий будинок.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25 травня 2021 року та постановою Верховного суду від 16 листопада 2022 року не встановлені ті обставини, на які посилається позивач в позовній заяві. Заявлена вимога про визнання права власності на весь спірний будинок і мотивуючи цю вимогу в позовній заяві вказується, що ця вимога пов'язана з тим, що відповідач продовжує користуватися будинком, на телефонні дзвінки не реагує, почуває себе господарем, перешкоджає зробити звірку наявного рухомого майна, а визнання права власності на будинок дасть можливість звернутися до правоохоронних органів, засобів інформації. Але згідно чинного законодавства такі підстави не дозволяють суду визнати право власності позивачки на спірне майно. Якщо позивач мала намір оформити спадщину після смерті ОСОБА_4 згідно заповіту, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: «За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження». Позивачем не надано постанову нотаріуса про відмову їй в оформленні права на спадщину, тим самим позивач не підтвердила належним та допустимим доказом відсутність умов для одержання свідоцтва у нотаріуса, що виключає визнання такого права в судовому порядку.
Крім цього посилаючись на постанову від 14 листопада 2022 року Верховний Суд по справі № 450/3887/19, провадження № 61-2336св22 прийшов до такого висновку: у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , як не був спадкоємцем, що прийняв спадщину після її смерті і ОСОБА_7 , оскільки він отримав свідоцтво про право власності як один із подружжя, що пережив іншого, а не свідоцтво про право на спадщину. Вважав, що належним відповідачем мала бути Миргородська міськрада. На підставі цього просив суд відмовити в позові повністю.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву, в якій просила провести судове засідання без її участі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Миргороді Полтавської області померла ОСОБА_11 - бабуся позивача ОСОБА_12 , про що 25 червня 2015 року зроблено відповідний актовий запис за №318 та видано свідоцтво про смерть. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно та майнові права. За життя остання 10.03.2005 року склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої миргородської державної нотаріальної контори Смагою Л.М., яким заповіла все своє майно - ОСОБА_5 . Згідно зі свідоцтвом про переміну імені від 09 жовтня 2015 року, виданим Окружним судом штата Орегон у справі №Р1509049 відповідно до рішення про зміну імені повнолітньої людини ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 . 13.11.2015 року ОСОБА_12 направила приватному нотаріусу Миргородського міськрайонного нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_7 , чоловік померлої ОСОБА_4 , 04.09.2015 року надав приватному нотаріусу Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про відмову від обов'язкової частки в спадщині померлої дружини, як непрацездатний пенсіонер за віком. Будь-яких дій щодо відкликання поданої заяви ОСОБА_7 не вчиняв. З повідомлення приватного нотаріуса Миргородського міськрайонного нотаріального округу від 16.03.2018 року за вих. №63/02-14 ОСОБА_1 стало відомо, що 16 березня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_7 йому як чоловіку спадкодавця, було видано свідоцтво про право власності на частки на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , як частину спільного майна подружжя. Для захисту своїх спадкових прав, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до суду. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021 року, яке було залишено в силі Постановою Верховного суду від 16.11.2022 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 березня 2018 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Юлією Миколаївною на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на частку у справі спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке в цілому складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Відповідно до змісту статей 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 Цивільного кодексу України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Як зазначено у ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у Постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст. ст. 203, 215-236 ЦК.
У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7).
Так, згідно з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року в справі № 742/740/17 свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) і від 14 травня 2018 року в справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18).
У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Касаційний цивільний суд Верховного Суду України дійшов висновку про наступне: у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку встановлено порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , а саме видачею відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, оскільки рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021 року, яке було залишено в силі Постановою Верховного суду від 16.11.2022 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 16 березня 2018 року, видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гриб Юлією Миколаївною на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на частку у справі спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке в цілому складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину на житлового будинку АДРЕСА_1 , видане на ім'я відповідача ОСОБА_2 26.09.2019 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. суд визнає недійсним, оскільки ОСОБА_2 не мала законних підстав на спадкування.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Суд не вбачає законних підстав для вирішення питання про визнання за позивачкою права власності на спадщину, оскільки спір щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після винесення обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві.
Як встановлено в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року , ОСОБА_12 в установлений законом шестимісячний термін прийняла спадщину, оскільки 13.11.2015 року направила приватному нотаріусу Миргородського міськрайонного нотаріального округу Полтавської області Гриб Ю.М. заяву про прийняття спадщини.
В матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є обов'язковою умовою для звернення до суду для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Таким чином, суд вважає, що позивач не позбавлений права оформити спадщину після смерті ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, тому у задоволені позову в частині визнання за позивачем права власності на спадщину за заповітом слід відмовити.
Суд критично ставиться до тверджень сторони відповідача, що позивач , згідно даних її попереднього паспорта громадянина США від 23 серпня 2011 року, станом на 23 серпня 2011 року мала прізвище ОСОБА_6 і була громадянкою США, а згідно копії свідоцтва про переміну імені Окружного суду штата Орегон округ Клакамас від 09 жовтня 2015 року (тобто уже після отримання позивачем паспорта на прізвище ОСОБА_6 ) ім'я « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 », тобто, що саме позивачу цим свідоцтвом було змінено прізвище, оскільки , як вказано в постанові Верховного Суду від 16.11.2021р. позивачка 13.11.2015 р. подала подала приватному нотаріусу Гриб Ю.М. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини, її підпис засвідчено, подано апостиль, яким засвідчено справжність підпису компетенцію особи, яка підписала офіційний документ. Згідно із Гаазькою конвецією зазначений документ є чинним в усіх країнах- учасницях конвенції, якими є і Україна і США.
Щодо застосування строків позовної давності.
Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз змісту статей 256 та 261 Цивільного кодексу України засвідчує, що початок перебігу позовної давності - це фактично момент виникнення в особи права на судовий позов.
Враховуючи обставини вказаної справи, суд вважає, що порушення права позивача на отримання спадщини за заповітом слід обраховувати з 18.04.2021 року, коли під час розгляду цивільної справи №541/2069/19 стороні позивача стало відомо, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що встановлено рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 25.05.2021, та постановою Верховного суду від 16.11.2022р. Суд вважає, що позивач звернуся до суду за захистом порушених прав в межах строку позовної давності.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4675 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями №93, № 91 від 27.03.2023.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на часткове задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп..
Керуючись 16, 261, 256, 257, 267, 1220, 1222, 1223, 1261-1265, 1268, 1269,1270, 1296, 1301 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, третя особа: Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Ряжко Ольга Вікторівна - задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко Ольгою Вікторівною 26 вересня 2019 року ОСОБА_2 на житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: Л. Г. Шатілова