Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/6292/20
Провадження № 1-кп/553/172/2023
Іменем України
07.06.2023м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12020220540001342 від 06.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
19 серпня 2020 року у провадження до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшло кримінальне провадження за № 12020220540001342 від 06.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч..1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року призначено підготовче провадження у провадженні, призначено справу до підготовчого судового засідання.
Справа прийнято до провадження суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова та розпочато розгляд по суті, проте не завершено.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 ..
Згідно ухвали суду від 20 червня 2022 року провадження прийнято до провадження, призначено до підготовчого провадження.
Згідно ухвали слічого судді Ленінського районного суду м. Полтави відносно ОСОБА_4 продовжено захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів до 25 липня 2022 року, в подальшому дія заходу забезпечення кримінального провадженння була продовжена, дія якоого спливає 07 липня 2023 року.
Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України, із наведенням обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які стали підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування, на думку прокурора, продовжують існувати і на сьогоднішній день.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
При цьому, захисник зазначив, що протягом всього часу перебування на розгляді кримінального провадження обвинувачений не проявляв неправомірної поведінки, при цьому наведені прокурором ризики є формальними, тому прохав визначити альтернатий захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали надані суду, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, заперечуючи проти даного клопотання прокурора стороною захисту не наведено переконливих підстав, які б спростовували доводи прокурора наведені у клопотанні про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та наведено дійсних та об'єктивний обставин, які вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що в свою чергу свідчитть про безпідставність заперечень сторони захисту проти клопотання прокурора.
Вказані обставини, а також дані про особу обвинуваченого, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, що вказують про суспільну небезпеку останнього.
Дані обставини підтверджуються матеріалами даного кримінального провадження і не були спростовані стороною захисту в спосіб встановлений законом належними і допустимими доказами чи фактичними обставинами, та відповідно надають суду достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та безпідставність і надуманість тверджень сторони захисту про їх відсутність та недоведеність прокурором.
Введення воєнного стану на всій території України та проведення активних бойових дій на певній її частині може лише спонукати обвинуваченого до втечі чи переміщення до іншого місяця, що вказує про те, що більш м'який запобіжний захід за даних умов не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а не навпаки, як хибно зазначає сторона захисту у своїх запереченнях проти клопотання прокурора.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, враховуючи тяжкість злочину інкримінованого ОСОБА_4 , який є особливо тяжким, даних про особу обвинуваченого, та те, що судовий розгляд у даному провадженнні не завершено, суд приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справах за мотивів наведених у даному судовому рішенні.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо недоцільності продовженння строків тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331, 615 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12020220540001342 від 06.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи з 07 червня 2023 року по 05 серпня 2023 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1