КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1248/23
Провадження № 2/552/1662/23
08.06.2023 року Київський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Шаповал Т.В., при секретарі - Дубовик І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтавагаз» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,-
У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди.
Посилався на те, що 19.01.2023 року він звернувся до відповідача із запитом щодо питання, яке стосується правових підстав експлуатації відповідачем газорозподільчої мережі (ГРМ) по декількох вулицях м. Полтави через яку він отримує природній газ. 20.01.2023 року він отримав відповідь, що його запит не відповідає Закону України. Вважає, що його запит відповідає вимогам закону, всі необхідні реквізити вказані, питання сформульовано чітко. Відповідач повинен був надати йому інформацію або відмовити у наданні цієї інформації з відповідною мотивацією. Зазначив, що поведінка відповідача його дуже обурює, відповідач ставить штучні перепони, які унеможливлюють реалізацію його прав на споживчу інформацію.
Просив суд визнати дії відповідача щодо надання відповіді на його запит незаконними, такими, що порушують вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» та/або Закону України «Про звернення громадян».
Визнати дії відповідача щодо надання йому відповіді на його запит протиправними, такими, що порушують його права щодо належного розгляду його звернення та отримання інформації, яка стосується порядку надання послуг з розподілу природного газу ( ч.1 п.2 ст.7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).
Визнати відсутність у відповідача правових підстав щодо експлуатації ним газорозподільчої мережі по АДРЕСА_1 ( права власності, договір оренди, тощо), якщо відповідач у судовому засіданні не доведе протилежне.
Стягнути на користь позивача з відповідача суму компенсації за нанесену йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..
Ухвалою від 04 квітня 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
01.05.2023 року до суду від відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що запитувана позивачем інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, доступ до якої є закритим.
Посилався на те, що надісланий позивачем, на електронну пошту АТ «Полтавагаз», запит на доступ до публічної інформації не дає можливості визначити, яка конкретна інформація запитується, не містить підпису позивача та дати. Таким чином, відмовляючи позивачу у наданні запитуваної ним інформації, АТ «Полтавагаз», діяло у спосіб та порядок встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про інформацію».
Зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не є у даному випадку ефективним, оскільки не відповідає змісту права, характеру оспорення та не стосується права позивача на отримання інформації, яка стосується порядку надання послуг з розподілу природного газу.
Посилався на те, що вимоги позивача щодо визнання відсутності у АТ «Полтавагаз» правових підстав на експлуатацію ним газорозподільчої мережі по вулицях Тургенєва, Січових Стрільців та Гастелло в місті Полтава є необґрунтованими та безпідставними.
Зазначив, що позивачем не зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
10.05.2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
10.05.2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн..
15.05.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення, просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
15.05.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що позивач не підтвердив належними та допустимим доказами факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.01.2023 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Полтавагаз» через електронну адресу підприємства із запитом на доступ до публічної інформації такого змісту «Вимагаю відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати інформацію з наступного питання:
-на яких підставах АТ «Полтавагаз» експлуатує газорозподільчі мережі по АДРЕСА_1 ( договір оренди, акт на право власності, інше).
20.01.2023 року на електронну адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь такого змісту «Напишіть звернення відповідно до Закону України».
Відповідно до п.4 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно ст.20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно ст.29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що відповідач не надав йому інформацію або не відмовив у її наданні з відповідною мотивацією, однак із наданих до суду матеріалів вбачається, що позивач не дотримався форми звернення, яка передбачена Законом України «Про доступ до публічної інформації», адже запит на доступ до публічної інформації не дає можливості визначити, яка конкретна інформація запитується, не містить підпису позивача та дати звернення.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.
Частинами 1,2 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження завдання моральної шкоди ОСОБА_1 діями відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтавагаз» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди відмовити.
Судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство «Полтавагаз», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Козака,2А, код ЄДРПОУ 03351912.
Повний текст рішення виготовлено 08.06.2023 року.
Суддя Т.В.Шаповал