31 травня 2023 р.Справа № 480/294/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
представник позивача Коваленко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 12.11.21 по справі № 480/294/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 09.07.2019 №0008281303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3 285 821 грн 25 коп, у тому числі: за податковими зобов'язаннями - 2 628 657 грн, за штрафними санкціями - 657 164, 25 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що перевірка, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, проведена на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу ГУ ДФС у Сумській області від 21.05.2019 № 977 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 » та повідомлення про проведення перевірки від 21.05.2019 № 163.
Згідно наказу ГУ ДФС у Сумській області від 21.05.2019 № 977 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 » та підстав зазначених в самому Акті перевірки від 10.06.2019 № 642/18-28-13-03-10/3050307653/136 підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зазначено саме ненадання пояснення та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу платником податків ОСОБА_1 (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).
Зауважив, що запит контролюючого органу про надання інформації не містив підстав для його направлення (надсилання). Повідомлення ГУ ДФС України у Сумській області від 21.05.2019, яке було надіслано разом з копією наказу від 21.05.2019 № 977, також не містить посилання на конкретні порушення платника податків, як цього вимагає ст. 78 ПК України, не містить формулювання щодо підстави проведення перевірки регламентованого положенням пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а лише містить загальні формулювання щодо необхідності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
В Акті перевірки як підстава для проведення документальної позапланової перевірки, вказаний пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом, без відповідних на те законних обґрунтувань та доказів (не подано яких саме документів та в чому порушення) у запиті та самому Акті перевірки.
Крім того, зазначений вище запит містить інформацію про призначення документальної виїзної позапланової перевірки, але в подальшому згідно наказу від 21.05.2019 № 977 було призначено документальну невиїзну позапланову перевірку. Така невідповідність має наслідок - відсутність підстав для призначення документальної невиїзної позапланової перевірки.
Вважає, що перевірку було проведено без дотримання обов'язкових для цього умов, що є підставою для висновку про протиправність проведення перевірки, результати якої встановлено в Акті перевірки, який, враховуючи наведені вище обставини, повинен кваліфікуватись судом як доказ, отриманий з порушенням закону, який в силу вимог ч. 1 ст. 74 КАС України, і відповідно, не може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Отже, перевірка є такою, що не породжує для позивача жодних правових наслідків, що зумовлює протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Щодо необґрунтованого віднесення доходу від реалізації будинків до доходу від підприємницької діяльності, зазначив, що досліджуючи діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи, податковий орган протиправно вважає, що така діяльність є підприємницькою та передбачає на меті отримання доходу як підприємцем. Фактично ж об'єкти нерухомості реалізовані позивачем на підставі договорів купівлі-продажу, в яких продавцем є ОСОБА_1 як фізична особа, власник майна, якому виконавчими комітетами відповідних місцевих рад видані Свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Також звертає увагу суду на те, що при цьому позивачем було самостійно сплачено податок з доходів фізичних осіб від реалізації нерухомого майна як фізичною особою за ставкою 5% від отриманої суми (вартості), а також земельних ділянок, та 1,5% військового збору, відповідно до вимог ст. 167 та ст. 172 ПК України.
Вважає, що у рамках проведеної перевірки він виступав як фізична особа та сплатив ПДФО як фізична особа в порядку ст. 172 ПК України, отже спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, про що 10.06.2019 складений акт перевірки №642/18-28-13-03-10/3050307653/136 (а.с.16-47, том 1).
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 №0008281303 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3 285 821 грн 25 коп, у тому числі: за податковими зобов'язаннями - 2 628 657 грн, за штрафними санкціями - 657 164, 25 грн (а.с.13, том 1).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Як свідчать матеріали справи у періоді, що перевірявся (з 01.01.2016 по 31.12.2018), ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем, платником спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (2 група зі сплатою єдиного податку у розмірі 20,0 %) та сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування за видами діяльності: _43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, _43.32 Установлення столярних виробів, _43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, _46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, _46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, _47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Інформація щодо використання праці найманих осіб при здійсненні господарської діяльності відсутня.
Як зазначено в п.п.2.2.2 п. 2.2 акта перевірки ФОП ОСОБА_1 неправомірно перебував на спрощеній системі оподаткування з 30.06.2017. У період застосування спрощеної системи оподаткування, з 01.01.2017 по 31.12.2017 виручка позивача як платника єдиного податку склала 737070,00 грн, що підтверджується даними податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, наданої до податкової інспекції 09.02.2018 за №30379.
Однак, як зазначено у п.п. 2.1.3 п. 2.1 акта перевірки, фізична особа ОСОБА_1 також здійснював продаж новозбудованих житлових будинків, і починаючи з реалізації садового будинку за Договору купівлі-продажу садового будинку від 18.05.2018 (включно), діяльність з продажу будинків також є підприємницькою.
Згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість садового будинку за договором купівлі продажу від 03.05.2018р. складає 1 746 994,00 грн, у зв'язку з чим загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1000000,00 гривень, фактично склала 1 746 994,00 грн.
Відповідно до п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Положеннями п. 183.1 ст.183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Згідно з п. 183.2 ст.181 Податкового кодексу України, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Відповідно до п. 183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, суб'єкти господарювання, які підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ, вважаються платниками цього податку, незалежно від того, чи подавали вони заяву на таку реєстрацію, чи ні.
Згідно з пп.«б» п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.
Таким чином, приватний підприємець має нести відповідальність на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви про реєстрацію платником такого податку, тобто з 11 числа календарного місяця до дня прийняття рішення про припинення господарської діяльності.
Відтак, обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість виник у позивача з 11.06.2018.
У зв'язку із вказаним, за результатами проведеної контролюючим органом документальної перевірки було встановлено заниження податкового зобов'язання за червень 2018 року на суму ПДВ - 294521,00 грн, в результаті не включення приватним підприємцем до складу податкового зобов'язання сум ПДВ, з вартості товарів та послуг, реалізованих наданих у червні 2018 року.
Як свідчать матеріали справи загальна вартість реалізованих за червень 2018 року товарів склала 1472605,00 грн, що підтверджується Договором купівлі-продажу садового будинку від 15.06.2018 зареєстрованим за №2270, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0463 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 90,7 кв.м. належить продавцю 30.03.2018 зареєстровано державним реєстратором - Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 25553318, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І.В. від 30.04.2018 року за № 119406528. Продаж вчинений за ціною 45368,00 грн, які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 45368,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Естейт Сервіс Груп» від 13.06.2018). У той же час, згідно Висновку експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 1 472 605,00 грн, сума ПДВ складає 294 521,00 грн.
За результатами перевірки було встановлено заниження податкового зобов'язання за листопад 2018 року на суму ПДВ - 2 167 181,00 грн в результаті не включення приватним підприємцем до складу податкового зобов'язання сум ПДВ з вартості товарів та послуг, реалізованих наданих у листопаді 2018 року.
Загальна вартість реалізованих за листопад 2018 р. будинків склала 10 835 907,00 грн, що підтверджується договорами купівлі-продажу будинків.
Так, Договір купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2018 зареєстрований за №7653, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,048 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 139,9 кв.м. належить продавцю 26.10.2018 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Нагорною Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 28676145, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований державним реєстратором - приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 31.10.2018 за № 143466952. Продаж вчинений за ціною 87952,00 грн, які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 87952,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Консалтинговим агенством «Святозаров та партнери» від 06.11.2018).
Згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 2 271 416,00 грн, сума ПДВ складає 454 283,20 грн.
Договір купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2018, зареєстрований за №7659, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0464 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 139,8 кв.м. належить продавцю, 26.10.2018 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Нагорною Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 28677030, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований державним реєстратором - приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 31.10.2018 за № 143473644. Продаж вчинений за ціною 87889,00 грн, які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 87889,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Консалтинговим агенством «Святозаров та партнери» від 06.11.2018).
У той же час, згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 2 269 793,00 грн, сума ПДВ складає 453 958,60 грн.
Перевіркою також встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2018, зареєстрований за №7665, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0464 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 140.1 кв.м. належить продавцю, 26.10.2018 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Нагорною Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 28677608, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований державним реєстратором - приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 31.10.2018 за № 143478471. Продаж вчинений за ціною 88078,00 грн, які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 88078,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Консалтинговим агенством «Святозаров та партнери» від 06.11.2018).
Згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 2 274 664,00 грн, а сума ПДВ складає 454 932,80 грн.
Договір купівлі-продажу садового будинку від 06.11.2018, зареєстрований за №7671, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0463 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 140.1 кв.м. належить продавцю 26.10.2018 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Нагорною Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 28676597, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований державним реєстратором - приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 31.10.2018 року за № 143470347. Продаж вчинений за ціною 88078,00 грн., які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 88078,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Консалтинговим агенством «Святозаров та партнери» від 06.11.2018).
Згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 2 274 664,00 грн, сума ПДВ складає 454 932,80 грн.
Договір купівлі-продажу садового будинку від 12.11.2018, зареєстрований за №8008, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), який посвідчений приватним нотаріусом Нагорною Н.В. за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0231 га, яку надано для індивідуального садівництва. Загальна площа житлового приміщення 107,5 кв.м, належить продавцю 05.05.2018 зареєстровано державним реєстратором - Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбською І.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про право власності 26049399, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна і сформований державним реєстратором - приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 12.11.2018 року за № 14997928. Продаж вчинений за ціною 67491,00 грн., які продавець отримав повністю до підписання цього договору (оціночна вартість майна складала 67491,00 згідно звіту про незалежну оцінку майна виданою ТОВ «Консалтинговим агенством «Святозаров та партнери» від 12.11.2018).
Проте згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №2097/2098/876-891 від 13.05.2019 у кримінальному провадженні №32018200000000075 ринкова вартість зазначеного садового будинку складає 1 745 370,00 грн, а сума ПДВ складає 349 074,00 грн.
Проведеною перевіркою також встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання за грудень 2018 року на суму ПДВ - 166955,00 грн, у результаті не включения приватним підприємцем до складу податкового зобов'язання сум ПДВ, з вартості товарів та послуг, реалізованих наданих у 2018 році.
Так, загальна вартість реалізованих (наданих) за 2018 році товарів та послуг, склала 834 777,00 грн, що підтверджується даними Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця наданої до податкової інспекції 01.03.2019 за №16277284 ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з підпунктом пп. «б» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені».
Згідно з п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку».
У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 , був зобов'язаний зареєструватись платником податку на додану вартість до 11.06.2018, але фактично цього не зробив, відповідно до п.183.10 ст.181 Податкового кодексу України він несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту за період з 11 червня 2018 року по грудень 2018 року.
Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника щодо незаконності проведення документальної невиїзної перевірки позивача на підставі наказу ГУ ДФС у Сумській області № 977 від 21.05.2019, з огляду на наступне.
Відповідно до інформаційних баз даних ДФС ОСОБА_1 за перевіряємий період отримав доходи за ознакою «104» - сума доходу фізичних осіб, отримана від продажу (обміну) нерухомого майна (у т.ч. земельні ділянки та будівлі). Загальна сума виплаченого на користь ОСОБА_1 за ознакою «104» доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 складає 5686856,00 грн. (у 2016 виплачено 2812935,00 грн., у 2017 виплачено 911658,00 грн., у 2018 виплачено 1962262,00 грн.).
При цьому, декларації про майновий стан і доходи до ДПІ за місцем реєстрації ОСОБА_1 як фізичною особою за отримання вищевказаних доходів не подавались. Дана інформація отримана від нотаріусів, які здійснювали оформлення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості за формою 1ДФ, яка зберігається і опрацьовується в ITC «Податковий блок».
З метою виконання функцій, покладених на контролюючий орган, відповідачем направлений на адресу ОСОБА_1 лист від 28.02.2019 за №1683/ФОП/18-28-13-03 про надання пояснень та документів, який отримано позивачем 07.03.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа.
Згідно з отриманою ГУ ДФС у Сумській області відповіддю від 21.03.2019 позивач повідомив, що під час обшуку, проведеного 05.11.2018 Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області, вилучено речі та документи які до цього часу не повернуті і знаходяться у Слідчому управлінні. При цьому, пояснення по суті заданих питань і копії первинних документів позивачем надані не були.
У зв'язку з ненаданням запитуваних контролюючим органом пояснень і документів ГУ ДФС у Сумській області ініційовано проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та направлено на адресу реєстрації платника податків ОСОБА_1 копію наказу від 21.05.2019 № 977 та повідомлення про проведення перевірки від 21.05.2019 № 163 поштовим відправленням з повідомленням про вручення, які отримані платником 24.05.2019, про що свідчать відмітки на поштовому повідомленні про вручення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно з абз. 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.
Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Тобто, пп.пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом п'ятнадцяти календарних днів на письмовий запит податкового органу.
Крім того, у разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлення недостовірних даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
В спірних правовідносинах підстави для призначення перевірки згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України були відсутні, оскільки, як встановлено судовим розглядом, декларації про майновий стан і доходи до ДПІ за місцем реєстрації ОСОБА_1 як фізичною особою за отримання доходів від продажу (обміну) нерухомого майна (у т.ч. земельні ділянки та будівлі) не подавались, що унеможливлює виявлення у них недостовірність даних.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами врегульовано ст. 73 Податкового кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (надалі - Порядок № 1245). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Так, відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Відповідний запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Згідно з п. 10 Порядку № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Як свідчать матеріали справи, підставою для направлення запитів контролюючого органу стали результати аналізу податкової інформації, отриманої від нотаріусів, які здійснювали оформлення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості за формою 1ДФ, яка зберігається і опрацьовується в ITC «Податковий блок».
Зі змісту копії направленого на адресу позивача запиту встановлено, що останній містить підстави для його надіслання (п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України), перелік інформації та документів, що запитується (пояснення та копії документів щодо джерела походження нерухомості, підстав виникнення права власності на нерухомість, договори купівлі-продажу таких об'єктів та експертну оцінку на дату продажу). Печатка контролюючого органу проставлена на оригіналі запиту, направленого на адресу позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на те, що для проведення вказаної перевірки згідно з пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України має бути отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки відповідно до закону, якого у даному випадку не було, колегія суддів зазначає наступне.
Використання деяких матеріалів кримінального провадження під час проведення перевірки не свідчить, що вона має бути призначена саме на підставі п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки в даному випадку виникли підстави для її проведення відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, внаслідок не надання пояснень та підтверджуючих документів на запит контролюючого органу, про що свідчить зміст наказу № 977 від 21.05.2019.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час проведення обшуку слідчими не були вилучені документи, що стосуються оподаткування господарських операцій з продажу об'єктів нерухомості, а саме - ні документів, що підтверджують наявність використання ним найманої праці, ні видаткових накладних, договорів, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів, відомостей, або будь-яких інших документів первинного обліку господарської діяльності платника податків.
З урахуванням вказаного вище, доводи позивача стосовно вилучення слідчими усіх документів, що стосуються оподаткування господарських операцій з продажу об'єктів нерухомості, викладені в його відповіді на запит контролюючого органу від 21.03.2019 є безпідставними, внаслідок чого позивач був зобов'язаний надати запитувану податковим органом інформацію.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що запит про надання пояснень та документів від 28.02.2019 містить інформацію про призначення документальної виїзної позапланової перевірки, проте, в подальшому, згідно оскаржуваного наказу № 977 від 21.05.2019 призначено документальну невиїзну позапланову перевірку, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не призвела до порушення прав позивача, оскільки п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання відповідачем вимог вказаної статті Податкового кодексу України надало посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Копію наказу про проведення з 28.05.2019 позапланової невиїзної документальної перевірки № 977 від 21.05.2019 та повідомлення про початок перевірки №163 від 21.05.2019 направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення і отримано ОСОБА_1 24.05.2019.
Відтак, відповідач мав право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Щодо доводів апеляційної скарги про відмінність правочинів вчинених скаржником як фізична особа та як підприємець на протиправність їх поєднання, суд апеляційної інстанції зазначає, що підприємницька діяльність має суттєву ознаку - систематичність, а отже така діяльність є підприємницькою, що було встановлено як під час перевірки, так і судовим розглядом у даній справі, а також підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №480/4636/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі №480/4636/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що погоджується із доводами податкового органу про виникнення у позивача обов'язку сплати податку у відповідності до ст. 177 Податкового кодексу України, та вважає, що дохід позивачем отриманий в межах підприємницької діяльності.
Судом було встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем збудовано та реалізовано двадцять три будинки в обслуговуючому кооперативі «Титул» на території Косівщинської сільської ради, частина з яких значиться як садові будинки, частина переведена в житлові. На переконання суду, така діяльність позивача є підприємницькою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі №480/4636/19, суд погодився з доводами податкового органу про те, що здійснюючи діяльність на спрощеній системі оподаткування та перевищивши граничний обсяг суми від здійснення операцій з продажу об'єктів нерухомості, що підлягають оподаткуванню, позивач як фізична особа - підприємець повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 30.06.2017, зареєструватися платником податку на додану вартість та здійснювати сплату податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі № 480/294/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 480/294/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 08.06.2023 року