07 червня 2023 року Справа № 215/1388/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому позивач просить:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, за
результатом розгляду заяви від 06.12.22 вх. С-495-П, організували роботу з установами, що діють у сфері соціального захисту населення для вирішення питання місцевого значення в межах ст. 3, 21, 46, 48, 144 Конституції України вжиттям системи заходів до умов задоволення потреби в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати таку процедуру виконати і призначити дату, час підписання типового договору за формами, затвердженими Мінсоцполітики;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, за
результатом розгляду заяви від 06.12.22 вх. С-495-П, організували роботу з установами, що діють у сфері соціального захисту населення, дати направлення до організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі під час війни, включивши сина до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю до правової позиції Постанови КМУ від 06.10.21 р. №1040, 07.05.22 р. № 591 і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати виконати таку процедуру;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень попередити виникнення суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю Рішення в розумінні п. 19 ч 1 ст. 4 КАСУ до правового порядку ст. 144 Конституції України, де зазначені причини відмови призначення одноразової допомоги в межах заяви від 06.12.22 р. вх С-495-П і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати так процедуру виконати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач допустив бездіяльність, яка виявилась у неналежному застосуванні управлінської функції у розумінні п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, у невизначенності способу захисту інтересів ОСОБА_1 , правової позиції ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст.ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст.ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"; у непідкоренні ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України відповідно до розгляду заяви від 06.12.2022 року вх.№С-495-П.
Також за поясненнями позивача, відповідач відмовився здійснювати свої виконавчі функції та не прийняв рішення щодо розгляду її заяви. При цьому, як зазначив позивач, нормативно-правовий акт, індивідуальний акт за змістом п. 18, п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, є актом управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, а відповідач не визнає зміст та спрямованість діяльності держави, не вживає заходи для забезпечення гарантій визначених ст. 3, ч. 2 ст. 28, ст. ст. 34, 49 Конституції України, не стоїть на захисті прав і основних свобод людини, не вживає заходів для забезпечення права на попередження за можливістю страждань і болю.
Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення правового режиму розгляду її заяви, звернулась до адміністративного суду з позовом.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року адміністративну справу №215/1388/23 було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) учасників справи ( у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Відповідачем 27.04.2023 року надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 06.12.2022 ОСОБА_1 надала до виконкому заяву, яка була зареєстрована за вх. С-495-П та додатком до її звернення було додано: заяву про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від ОСОБА_1 , яка була зареєстрована в управлінні за вх. 732, заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі від позивача, яка була зареєстрована в управлінні за вх. 731 та заяву про включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю від позивача, яка була зареєстрована в управлінні за вх. 8.
Заява ОСОБА_1 від 06.12.2022 за вх. С-495-П до відповідача розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Підготовлена письмова відповідь з вичерпними роз'ясненнями щодо порушених позивачем у зверненні питань з посиланням на нормативно-правові акти та направлена листом на поштову адресу ОСОБА_1 . Таким чином, при розгляді звернення позивача не було порушено її права, відповідь підготовлена з роз'ясненням усіх порушених питань, з детальним посиланням на норми законодавства. Отже, з урахуванням вищевикладеного відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
15.05.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради надійшов відзив проти позову. Відповідачем заперечуються позовні вимоги з тих же підстав, що й у первісному відзиві проти позову.
07.06.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.2 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
06.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась до голови Тернівської районної у місті ради з заявою, у якій просила:
- розпорядженням зобов'язати начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради включити ОСОБА_2 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і одночасно дати направлення до організацій міста, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі;
- надати належно завірені три копії моєї цієї заяви від 06.12.2022р. з додатками, з вашими реєстраційними номерами, а не ксерокс їх;
- частково загладити мої моральні страждання сумою у 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2600х2000=5 200 000грн.;
- вчасно надіслати письмове повідомлення ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 про мій вибір його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю;
- приготувати і винести на розгляд виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради проект рішення по заяві до правового порядку ст. 144 Конституції України;
- надати 100 довідок для суду, що я є особа з інвалідністю першої групи і отримую засоби реабілітації згідно положення про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради;
- окремо надати ОСОБА_2 перелік організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, щоб він обрав заклад;
- згідно п. 3.10 положення про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради надати одноразову матеріальну допомогу, як особі з інвалідністю першої групи;
- притягти начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіну Оксану Володимирівну до відповідальності.
Заяву було прийнято 06.12.2022р. Виконавчим комітетом Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради та присвоєно вхідний номер № С-495-П.
Виконавчим комітетом Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради 27.12.2022 року було розглянуто звернення Алефтини Стояновської від 06.12.2022 за вх. № С-495-П та надано вмотивовану відповідь за вих. № С-495-П.
Копію відповіді від 27.12.2022 року № С-495-П було направлено на адресу заявника засобами поштового зв'язку, відповідно до копії реєстру листів та конвертів Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг раді.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (№393/96-ВР від 02.10.1996 р., далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина 1 статті 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Визначення «заяви» (клопотання) міститься у частині 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до статті 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов'язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Щодо спірних правовідносин між позивачем та відповідачем суд зазначає наступне.
Разом з письмовим відзивом на позов відповідачем надано до матеріалів справи:
- копію заяви ОСОБА_1 від 06.12.2022 року № С-495-П до голови Тернівської районної у місті ради;
- копію відповіді Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради за № С-495-П від 27.12.2022р.;
- копію реєстру листів та конвертів;
З матеріалів справи вбачається, що на запит ОСОБА_1 № С-495-П від 27.12.2022 року було надано письмову відповідь, яку було направлено засобами поштового зв'язку, про що свідчить реєстр листів та конвертів.
Отже, порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду заяви від 06.12.2022 р. вх. С-495-П, термінів розгляду, вирішення питань, заявлених у заяві від 06.12.2022 р. вх. С-495-П, надання на них відповіді та повідомлення позивача про результат розгляду з боку Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий ріг ради матеріалами справи не встановлено.
У зв'язку з чим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилась у не здійсненні розгляду заяви від 06.12.2022 вх.№С-495-П.
Доводи позивача про допущення з боку відповідача бездіяльності, яка виявилась у не винесенні індивідуального акту та у порушенні управлінської функції відповідно до п.18,19,144 Конституції України, безпідставні та необґрунтовані.
Письмова відповідь, надана на звернення громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», не може мати юридичної сили, оскільки відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин.
Письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган місцевого самоврядування не є суб'єктом правотворчої діяльності.
Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 06.12.2022 р. за вх.С-495-П була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідками розгляду заяви від 06.12.2022 р. за вх.С-495-П відповідь позивачу була надана у повному обсязі на кожну вимогу заявника та у письмовій формі та була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, і чинним законодавством України не передбачено можливості надання правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», тому доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності через не винесення рішення в розумінні п. 18, 19 ч.1 ст. 4 КАС України, безпідставні.
Виходячи з викладеного, а також меж заявлених позовних вимог та обставин, з якими позивач їх обґрунтовує, позивачем не доведено порушення відповідачем управлінської функції при розгляді і вирішенні заяви від 06.12.2022 вх.С-495-П.
Щодо надання належно завірених копій заяви позивача з реєстраційними номерами, суд зазначає, що така вимога суперечить принципам Закону України «Про звернення громадян», оскільки Закон слугує для досягнення мети реалізації прав громадян щодо звернень останніми до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить відповідача надати першому копії його ж власної заяви, яку позивач безпосередньо подає, отже, в момент звернення із такою заявою у ОСОБА_1 була можливість зробити копії своєї заяви, а така вимога свідчить лише про зловживання своїми права під час звернення на підставі закону України «Про звернення громадян».
Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача яка виявилась у відмові вжити систему заходів до умов задоволення потреби в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі людині з інвалідністю, відмові надати направлення до організації, які здійснюють навчання для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі та включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі сина позивача гр. ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 430 «Про затвердження Порядку підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності» затверджено Порядок підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності (далі - Порядок ).
Цей Порядок визначає процедуру підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду окремим категоріям громадян відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” без здійснення підприємницької діяльності.
У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
організації, які здійснюють навчання фізичних осіб, - республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб; громадські об'єднання, міжнародні неурядові організації, благодійні, релігійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення;
навчання фізичних осіб основ догляду - процес формування у фізичних осіб знань, умінь і навичок догляду за окремими категоріями громадян.
Навчання фізичних осіб основ догляду здійснюється відповідними організаціями за типовою програмою для подальшого надання соціальних послуг з догляду вдома особам, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, які є:
громадянами похилого віку;
особами з інвалідністю;
невиліковно хворими, а також хворими, що потребують тривалого лікування;
дітьми з інвалідністю;
дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
Типова програма навчання фізичних осіб основ догляду затверджується Мінсоцполітики і передбачає теоретичну, практичну підготовку та складення іспиту.
Організації, які планують здійснювати навчання фізичних осіб, звертаються до управління з питань соціального захисту населення із заявою в довільній формі про можливість здійснення навчання. Управління ведуть облік організацій, які здійснюють навчання фізичних осіб.
Фізичні особи звертаються за місцем проживання/перебування до управління з заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - перелік). Разом із заявою фізична особа, яка планує надавати послуги з догляду, повинна подати копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) та документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання.
Управління приймає документи та надає фізичній особі перелік організацій, які здійснюють навчання фізичних осіб. Фізичні особи вибирають організацію з наданого переліку та отримують направлення на навчання.
Фізичні особи, які мають документ про медичну освіту, вважаються такими, що пройшли навчання і можуть надавати соціальні послуги з догляду. Такі особи додатково подають копію документа про медичну освіту.
Надавати послуги з догляду без проходження навчання, але склавши в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, іспит з основ догляду, може: непрацююча фізична особа, яка протягом не менше ніж три місяці до дня звернення із заявою постійно надавала соціальні послуги і якій призначалася щомісячна компенсація.
Після проходження навчання та/або складення іспиту в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, фізичні особи отримують довідку.
Після отримання довідки про проходження навчання/перенавчання фізичні особи протягом п'яти робочих днів надсилають копію такої довідки до управління для включення такої особи до переліку.
Управління веде облік фізичних осіб, які надають послуги з догляду та мають довідку про проходження навчання та/або складення іспиту, для подальшого залучення їх до надання послуг з догляду.
Враховуючи вищезазначене, особа яка бажає надавати соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі повинна особисто звернутися до управління із заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, надавши копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків та документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання.
Як встановлено судом, 06.12.2022 гр. ОСОБА_2 звернувся до начальника управління з заявою в довільній формі про включення його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі без здійснення підприємницької діяльності. Разом із заявою він надав копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
У заяві гр. ОСОБА_2 зазначив адресу проживання: АДРЕСА_2 , а в паспорті зазначена реєстрація місця проживання: АДРЕСА_3 .
З 1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України №1871 - IX від 05.11.2021 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон), який встановив новий порядок реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб.
Серед основних змін є відміна поставлення штампу про реєстрацію місця проживання фізичної особи до документів.
Відповідно до розділу VI Закону для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:
1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;
2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;
3) витягу з реєстру територіальної громади.
У разі необхідності підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання органи державної влади, органи місцевого самоврядування з дня запровадження доступу до відомчої інформаційної системи зобов'язані здійснювати перевірку таких відомостей, що внесені до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Управління має можливість отримувати інформацію щодо місця реєстрації безпосередньо з інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Кривого Рогу».
При перевірці відомостей реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу про зареєстроване місце проживання було встановлено, що по АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання 08.11.2013, за адресою АДРЕСА_2 не зареєстрований.
Згідно із п.6 Порядку фізичні особи звертаються за місцем проживання/перебування до управління із заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі. Разом із заявою фізична особа, яка планує надавати послуги з догляду, повинна подати копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків та документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання.
З матеріалів справи видно, що 09.12.2022 управління за вих. № 4909 гр. ОСОБА_2 підготував письмову відповідь та направило поштою за адресою: АДРЕСА_2 в якій рекомендовано надати документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання для можливості отримання направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.
Доказів, що ОСОБА_2 надано документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання, що дає право видати направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі для подальшого залучення до надання послуг з догляду, суду не надано.
У даному випадку суд вважає, що ОСОБА_2 відповідачем обґрунтовано не включено до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, оскільки позивач не виконав вимоги закону стосовно подання необхідного переліку документів для включення його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправної бездіяльності відповідача позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи її наявність не встановлена.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 застосувала правовий висновок Великої палати ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини», заява № 18030/11, згідно із яким наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього мають бути оцінені такі критерії:
- мета запитувача: необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
- характер запитуваної інформації: інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості: розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
- готовність і доступність запитуваної інформації: надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації.
За обставин цієї справи та наданих позивачем доказів, доводів та їх обґрунтувань, відсутні підтвердження мети запитувача, нагальності суспільної потреби у наданні позивачеві запитуваної публічної інформації.
Заявлений спір розглядається відповідно до часини другої статті 9 КАС України за позовною заявою, в межах позовних вимог та за наведеним у позові його обґрунтуванням.
Судом не встановлено порушення прав позивача оскаржуваною бездіяльністю відповідача, обґрунтування позову не містить доводів щодо запитуваної публічної інформації.
Враховуючи відсутність інших підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 06.12.2022 року вх. №С-495-П, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Окрім того, відповідь позивачу була надана у письмовій формі з направленням останній на її адресу засобами поштового зв'язку.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Тому, суд, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при розгляді заяви позивача щодо їх відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на її заяву. Адже, відповідач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності своїх дій щодо надання ним письмової відповіді на заяву (запит) позивача від 06.12.2022 року за вх. №С-495-П у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Тим більше, що така відповідь була надана позивачу в порядку, визначеному ст. 7, ст.18 Закону України «Про звернення громадян» і з урахуванням принципів ст. 34 Конституції України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при наданні відповіді на скаргу позивача від 06.12.2022 р. вх. №С-495-П Тернівська районна у місті ради діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачами, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук