Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.05.2023м. ХарківСправа № 922/2075/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідент. код 40121452)
до Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України (61046, м. Харків, вул. Пожарського, 2/10; ідент. код 03534570)
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676).
про стягнення 986 517,52 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Волков І.М.
третя особа - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04.11.2022 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України коштів у розмірі 986517,52 грн., які складаються з основний борг у сумі 730 976,20 грн; пеня у сумі 122 253,07 грн; три проценти річних у сумі 11 522,92 грн; інфляційні втрати у сумі 121 765,33 грн, нарахованих на заборгованість, яка виникла у грудні 2021 - січні 2022 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2022 року відкрито провадження у справі № 922/2075/22, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 06.12.2022 о 10:00.
У підготовчому засіданні 06.12.2022 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на "01" лютого 2023 р. о 10:00.
Разом з тим, підготовче засідання у справі № 922/2075/22, призначене на 01.02.2023 року, не було проведено у зв'язку з відпусткою судді Шатернікова М.І. з 12.12.2022 по 17.03.2023.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2023 року було призначено проведення підготовчого засідання у справі № 922/2075/22 на "11" квітня 2023 р. о 10:30.
06.12.2022 представником позивачем через службу діловодства господарського суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2023 року було вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", а також було відкладено проведення підготовчого засідання на "25" квітня 2023 р. об 11:00.
У підготовчому засіданні 25.04.2023 у справі задоволено усне клопотання представника позивача та клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на "11" травня 2023 р. о 12:00. год.
У підготовчому засіданні 11.05.2023 було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 25.05.2023 р. о 12:00 год.
У судове засідання 25.05.2023 року представник позивача не з'явився, у підготовчому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, правова позиція відповідача по суті спору викладена останнім у наданому до суду відзиві на позов (вх. 15594). У судовому засіданні та у наданому відзиві на позов відповідач зазначає, що ціна газу на виробництво теплової енергії для відповідача повинна бути на рівні 13659,63 грн/тис.м. куб, з посиланням на Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021-2022 років, яким зафіксовано ціну газу на виробництво теплової енергії для постачання тепла і гарячої води для бюджетних організацій саме у сумі 13659,63 грн/тис.м. куб. При цьому, відповідач наполягає, що між тим ним та 3-ю особою - ТОВ "Нафтогаз Трейдінг" було укладено договір № 1-1302/21/БОТ на період січень-грудень 2022 року. А відтак, враховуючи укладення договору 26.01.2022 на постачання природного газу з ТОВ "Нафтогаз Трейдінг", позивач не довів договірні відносини з відповідачем за спірний період. Таким чином, відповідач наполягає на доведеності факту відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, недоведеності факту постачання природного газу відповідачу за ціною постачальника останньої надії та як наслідок відсутність боргу.
Третя особа не скористалась правом на участь повноважного представника у судовому засіданні, у наданій до суду заяві по суті спору (вх. 10914) просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи. Одночасно надано пояснення стосовно того, що дійсно між відповідачем та третьою особою 26.01.2022 було укладено договір № 1-1302/21/БОТ постачання природного газу. При цьому, ТОВ "Нафтогаз Трейдінг" здійснило заходи з реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС. Проте, інформаційна платформа Оператора ГТС зареєструвала споживача - Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України в Реєстрі споживачів Товариства з датою початку 01.02.2022.
Крім того, 25.05.2023 р. представником відповідача подано до суду та заявлено у судовому засіданні клопотання (вх. 13249), в якому заявник посилаючись на доведеність факту відсутності вини відповідача у затримці оплати за газопостачання, на складне економічне становище Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України та покладення непомірного тягаря на відповідача, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 25.05.2023 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наступне.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).
Пунктом 2 Розділу 2 Правил встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природно газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Частиною 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236», яка набрала чинності 26.10.2021, унормовано зобов'язання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності забезпечити: укладення до 1 грудня 2021 року договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником “останньої надії”; укладення підприємствами теплоенергетики, які перебувають в портфелі постачальника “останньої надії”, з постачальником “останньої надії” та товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанії “Нафтогаз Трейдинг” договорів постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 грудня 2021 по 31 січня 2022 були автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до обсягів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення природного газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом ТОВ "Оператор ГТС України" з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом, зокрема ЕІС-кодом 56ХS00003EUF00O, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00003EUF00O.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI цих Правил, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» був затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідно до п. 4.2 розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», обсяг постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, щo містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ПРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Таким чином, обсяг спожитого Споживачем природного газу передасться Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
З огляду на зазначене, позивач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальник природного газу «останньої надії» проводить нарахування вартості спожитого природного газу відповідачем - Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України виключно на підставі даних Оператора ГРМ про обсяг розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує з інформаційної системи Оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення обсягів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником природного газу «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236», яка набрала чинності 26.10.2021.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 граничну ціну на постачання природного газу постачальником “останньої надії” у період з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр з ПДВ.
Тому протягом жовтня-листопада 2021 року позивачем була застосована ціна на постачання природного газу відповідачу, яка не перевищувала 16,8 гривні за 1 куб. метр з ПДВ, а з 1 грудня 2021 року ціну на постачання природного газу для відповідача було щоденно розраховано за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102.
Із матеріалів справи вбачається, що протягом у період з 14.12.2021 по 31.12.2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 3471,40 куб. м на загальну суму 203425,37 грн, а у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 - в обсязі 12552,99 куб. м на загальну суму 527550,83 грн.
Відповідно до п. 4.3-4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо не обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
На виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», позивачем були складені відповідні акт приймання-передачі природного газу та виставлені рахунки на оплату поставленого природного газу, які поштою направлялись на адресу відповідача (а.с. 66-76, а саме:
- рахунок № 1728 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року на суму 203425,37 грн, в т.ч. ПДВ;
- рахунок № 6152 за розрахунковий період 1-31 січня 2022 року на суму 527550,83 грн, в т.ч. ПДВ.
Відповідачем зазначені рахунки не були оплачені, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за природний газ, спожитий у період з грудня 2021 по січень 2022 року на загальну суму 730976,20 грн.
20.09.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 730976,20 грн у строк до 03.10.2022, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення до цінного листа від 20.09.2022 (а.с.77-82).
Втім відповідачем заборгованість за спожитий природний газ у період з грудня 2021 по січень 2022 року у сумі 730976,20 грн сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.
За змістом ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачу протягом грудня 2021 - січня 2022 року було поставлено природний газ в обсязі 16,02439 тис. куб. м на загальну суму 730976,20 грн, а саме: у грудні 2021 в обсязі 3,4714 тис. куб.; у січні 2022 в обсязі 12,55299 тис. куб. м.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує поставки йому визначеного об'єму природного газу, втім наголошує на відсутності між ним та позивачем договірних правовідносин, та навпаки зазначає на наявність правовідносин з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдінг". Одночасно наполягає, на недоведеності постачання природного газу Інституту за ціною постачальника "останньої надії" та як наслідок відсутності боргу.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки у матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження факту постачання природного газу у вказаних у позові об'ємах саме позивачем у даній справі - ТОВ "ГК "Нафтогаз", а відсутність у відповідача коштів, в тому числі відсутність бюджетного фінансування, не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язання з оплати за поставлений йому природний газ за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки відповідачем не доведено факту укладення відповідачем договорів з іншими постачальниками природного газу та постачання газу такими постачальниками у спірний період. В силу приписів ст. 525-526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання за договором має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на день прийняття судом цього рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ у період з грудня 2021 по 31 січня 2022 року на суму 730976,20 грн.
На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо внесення оплати за поставлений природний газ постачальником «останньої надії» у період з грудня 2021 по 31 січня 2022 року на суму 730976,20 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 730976,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання в частині оплати за природний газ, поставлений постачальником «останньої надії», позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 122253,07 грн за період прострочення з 01.02.2022 по 31.08.2022 на підставі п. 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачуться пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не виконано належним чином грошове зобов'язання в частині оплати за природний газ, поставлений постачальником «останньої надії» у період з грудня 2021 року по 31 січня 2022 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені за порушення строків оплати за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Крім того, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання в частині оплати за природний газ, поставлений постачальником «останньої надії», позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11522,92 грн за період прострочення (нарахування) з 01.02.2022 по 31.08.2022 та інфляційні втрат в сумі 121765,33 грн за період прострочення (нарахування) з 01.02.2022 по 31.08.2022, на підставі ст. 625 ЦК України.
За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов'язання, зокрема боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що вказані розрахунки виконані вірно та заявлені до стягнення правомірно.
Разом з тим, відповідачем подано та заявлено у судовому засіданні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%. Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір пені та інфляційних на 50%, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
При вирішенні питання про зменшення пені та збитків від інфляції, суд бере до уваги їх співвідношення розміру заборгованості боржника.
Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат) у загальному розмірі 255 541,32 грн складає майже 1/3 суми основного боргу. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, ч. 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, у реаліях знаходження всіх суб'єктів в Україні в умовах введення воєнного стану. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Суд визнає, що введення на підставі Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року та ведення активних бойових дій на території Харківської області значним чином вплинуло на можливість здійснення господарської діяльності, в тому числі й підприємства відповідача та на фінансовий стан його підприємства. Разом з тим, така ситуація в Україні існує відносно обох підприємств, як відповідача, так і позивача.
На підставі викладеного недоведеність наявності у позивача збитків безпосередньо від бездіяльності відповідача, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, на 50%, що, на думку суду, буде відповідати принципу справедливості, добросовісності, розумності, а також дотриманню балансу інтересів як позивача так і відповідача.
При цьому суд враховує, що зобов'язання мали бути виконані ще до 24 лютого 2022 року, проте найвищі показники індексів інфляції мали місце саме у березні-червні 2022 року.
Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин суд вважає, що подальше зменшення штрафних санкцій може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 730976,20 грн основного боргу, 61126,54 грн пені, 11 522,92 грн 3% річних, 60882,67 грн інфляційних втрат.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України (61046, м. Харків, вул. Пожарського, 2/10; ідент. код 03534570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідент. код 40121452) 730 976,20 грн основного боргу, 61126,54 грн пені, 11 522,92 грн 3% річних, 60882,67 грн інфляційних втрат та 14 797,76 грн. судового збору сплаченого при подачі позову.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 61126,53 грн пені та 60882,66 грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "05" червня 2023 р.
Суддя М.І. Шатерніков