Справа №:755/7367/23
Провадження №: 1-кс/755/1630/23
"06" червня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста 2 відділу СУ ГУ СБУ та АР Крим ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ближньогородське Джанкойського району АР Крим, українця, громадянина України, раніше не судимого, колишнього начальника Білогірського РВ ГУМВС України в АР Крим, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000057 від 31.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Старший слідчий-криміналіст 2 відділу СУ ГУ СБУ а АР Крим ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000057 від 31.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Клопотання погоджено з прокурором прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 року у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь - якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя. Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року за № 565-ХІІ, який діяв до 07.11.2015 року (далі - Закон України «Про міліцію») міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 вказаного закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Крім того, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У відповідності до присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382 (яка діяла до 30.03.2016 року) кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння Російської Федерації були незаконно створені, у тому числі органи міліції.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Разом з цим, 21.03.2014 року Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Відповідно до ст. 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та освіти у складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи Російської Федерації та органів внутрішніх справ Російської Федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства Російської Федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства Російської Федерації та їх відповідності вимогам, які пред'являються законодавством Російської Федерації до співробітників зазначених органів.
Незважаючи на наявність легітимного керівництва ГУ МВС України в АР Крим, колишнім працівником ОСОБА_11 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов'язків міністра внутрішніх справ по Автономній Республіці Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.
Поряд з цим, встановлено, що ОСОБА_4 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Наказом МВС України № 426 о/с від 24.05.2013 року його було призначено на посаду начальника Білогірського РВ УМВС України в АР Крим.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_4 запропоновано перейти до незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», яке увійшло до складу «Министерства внутренних дел росийской федерации», та стати керівником незаконно утвореного «Отдела МВД росии по Красногвардейскому району».
ОСОБА_4 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_11 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу керівником незаконно утвореного «Отдела МВД росии по Красногвардейскому району», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.
Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у тому числі: копія наказу МВС України; копія телефонного довідника працівників МВС по Республіці Крим; копія списку колишніх працівників ГУ МВС України в АР Крим; копія висновку службового розслідування стосовно ОСОБА_4 ; копія витягу з наказу МВС України від 23.06.2014 № 1137 о/с.
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 11.08.2022 року та 06.04.2023 року про виклик його до прокуратури АР Крим та м. Севастополя опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, також повістки на 11.08.2022 року та 06.04.2023 року про виклик підозрюваного ОСОБА_4 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім того, на виклики слідчого підозрюваний ОСОБА_4 систематично не з'являється.
На даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, 07.09.2022 року ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Також, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків по даному провадженню, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань.
Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: підозрюваний може незаконно впливати на свідків.
Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 здійснює службову діяльність у взаємодії з державою-агресором спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким проте за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років), вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та свідчать про те, що він переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків чи продовжувати вчинення злочину, у якому підозрюється, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню даного злочину.
З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не вбачається.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор зазначив, що у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, просив розглянути клопотання за відсутності підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України. Захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, ризики, які вказані у клопотанні, не обгрунтованні та не доведенні у судовому засіданні прокурором. Крім того, зазначив, що повідомлення про підозру не було вручено ОСОБА_4 та не опубліковано в газеті "Урядовий Кур'єр", постанову про оголошення ОСОБА_4 в розшук було винесено в день винесення повідомлення про підозру цій же особі, після оголошення ОСОБА_4 в розшук жодних розшукових заходів уповноваженими органами не здійснено для його розшуку, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні даного клопотання.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Зважаючи на доведеність прокурором у клопотанні обставин, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Судом було встановлено, що 11.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001114 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
22.09.2022 року прокурором прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за ч. 1 ст. 111 КК України в рамках кримінального провадження № 42017000000001114.
Постановою прокурора прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 від 22.09.2022 року ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Постановою прокурора прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 від 31.03.2023 року з матеріалів кримінального провадження № 42017000000001114 від 11.04.2017 року виділено матеріали кримінального провадження № 22023011000000057 щодо ОСОБА_4 .
Постановою прокурора прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 від 31.03.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023011000000057 зупинено.
Постановою старшого слідчого-криміналіста 2 відділу СУ ГУ СБУ та АР Крим ОСОБА_3 від 06.06.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023011000000057 відновлено.
08.05.2023 року старшим слідчим-криміналістом 2 відділу СУ ГУ СБУ та АР Крим ОСОБА_3 складено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та 06.06.2023 року дане клопотання подано до Дніпровського районного суду м. Києва. Зі змісту ст. 2 КПК України вбачається, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до вимогст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Положення ст. 136 КПК України визначає, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Отже, ч. 8 ст.135 та ст. 136 КПК України визначають виключний порядок належного вручення такій особі повідомлення про підозру, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Вказані норми мають імперативний характер і розширеному тлумаченню не підлягають.
Водночас, як вбачається з матеріалів, а саме повідомлення про підозру від 22.09.2022 року, в ньому відсутній підпис ОСОБА_4 про отримання повідомлення. Відсутні і відомості на підтвердження дотримання порядку повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень. Додані до клопотання лист прокурора прокуратури АР Крим та м. Севастополя, адесований редакції газети «Урядовий кур'єр», з проханням у найближчому номері надрукувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 (а.п. 128) та супровідний лист прокуратури від 23.09.2023 року про направлення за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_4 повідомлення про підозру (а.п. 150), не є достатніми доказами здійснення такого повідомлення, оскільки до матеріалів клопотання не додано належних доказів опублікування такого повідомлення в газеті та направлення повідомлення адресату. Натомість до листа прокурора додано фотокопію номеру газети «Урядовий кур'єр» від 20.09.2022 року № 202, яка містить в собі повідомлення про виклик ОСОБА_4 до прокуратури для проведення процесуальних дій. Крім того, суду не надано підтверджень про вручення повідомлення про підозру особі в інший спосіб.
Отже, на момент розгляду судом клопотання слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено та не додано належних доказів на підтвердження вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 або ж здійснення публікації повідомлення про підозру ОСОБА_4 в газеті «Урядовий Кур'єр».
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а тому клопотання не підлягає задоволенню, оскільки КПК України не передбачає можливість обрання запобіжного заходу до особи, яка не є підозрюваною.
Наявність ризиків за відсутності обґрунтованої підозри не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу, на чому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справах «Єчус проти Литви» від 31.07.2000 р., «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 р.) та Рекомендації 13 Комітету міністрів Ради Європи (2006) державам-учасницям щодо застосування тримання під вартою, умов, в яких воно відбувається, та запровадження гарантії від зловживань.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що у матеріалах клопотання відсутня актуальна інформація станом на час подання клопотання щодо місця перебування ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України - АР Крим, відсутні докази щодо здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів щодо розшуку ОСОБА_4 з дня оголошення його у розшук, тобто з 22.09.2022 року.
Крім того, у матеріалах містяться документи, які підтверджують виклики ОСОБА_4 до органів досудового розслідування, що датовані 2022 роком, однак відсутня інформація щодо таких викликів ОСОБА_4 до органів досудового розслідування після відновлення досудового розслідування 06.06.2023 року. Також до клопотання додано фотокопію номеру газети «Урядовий кур'єр» від 08.04.2023 року № 70, яка є нечитабельною.
До клопотання також не додано доказів про надання/направлення ОСОБА_4 копії клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками.
Разом з тим суд зазначає, що прокурор не позбавлений можливості повторно звернутися з клопотанням про обрання запобіжного заходу. За таких обставин, керуючись вимогами ст. ст. 1-2, 42, 7-29, 131-132, 135-136, 176-178, 184, 193, 194, 276, 278, 309, 310 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого-криміналіста 2 відділу СУ ГУ СБУ та АР Крим ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 07 червня 2023 року о 12 годині 45 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1