Справа № 450/2066/23 Провадження № 1-кп/450/368/23
08.06.2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12023142430000054 від 22.02.2023 р., відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, не працює, не навчається, не інвалід, не депутат, не адвокат, не нотаріус, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, безпартійний, в порядку ст.89 КК України такий, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , 21.02.2023 р. о 20 год. 00 хв., перебуваючи на вулиці поблизу магазину "Марія", який розташований у Львівській обл., Львівському р-ні, смт.Щирець, на грунті раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , використовуючи фізичну перевагу умисно наніс йому декілька ударів кулаками обидвох рук в область голови та тулубу справа і зліва, від яких останній впав на землю, а в подальшому піднявшись декілька ударів кулаками обидвох рук в область тулубу справа та зліва і область голови, спричинивши при цьому тяжке тілесне ушкодження, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою виннуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Тілесні ушкодження він спричинив потерпілому із-за сварки, яка відбулась між ними. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що тілесні ушкодження спричинив йому обвинувачений ОСОБА_4 під час сварки, яка відбулась між ними. Просив суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки вони виросли разом з дитинства і останній обіцяв відшкодувати завдані йому збитки.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по кримінальному провадженню. Однак, суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду.
Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він спричинив потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, яке було небезпечним для життя в момент заподіяння.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винуватого, який в порядку ст.89 КК України є таким, що не має судимості, пом"якшуючі покарання обставини як визнання своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як на досудовому слідстві, так і в суді, відсутність обтяжуючих покарання обставин, який посередньо характеризується за місцем народження, реєстрації та проживання, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, приходить до переконання обрати покарання в межах санції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.
З врахуванням викладеного вище, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, шляхом застосування санкції ст.75 КК України про звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов"язків, визначених ст.76 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 19.06.2023 р. включно слід скасувати.
Речові докази, а саме історію хвороби потерпілого ОСОБА_6 №751, слід повернути належному володільцю такого майна.
Процесуальні витрати, цивільний позов та арешти відсутні.
Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування обраного покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов"язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Обраний засудженому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 19.06.2023 р. включно - скасувати.
Речові докази, а саме історію хвороби потерпілого ОСОБА_6 - повернути належному володільцю такого майна.
На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1