Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/899/23
Провадження № 2-о/376/30/2023
"05" травня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючої судді - Коваленка О.М.,
за участі секретаря - Таранчук В.О..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Сквирського районного суду Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Білоцерківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встанолення факту постійного проживання на території України,-
30.03.2023 року до Сквирського районного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встанолення факту постійного проживання на території України.
В обгрунтування своєї заяви вказав, що він на початку 2023 року звернувся до Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання ( документування) паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку.
Проте листом Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 80.3210.10-106/80.3210.1-23 від 11.02.2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що після проведених перевірок встановити факт його проживання на території України станом на 24.08.1991 року не вдалося та рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту проживання в Україні станом на 24.08.1991 року.
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Поліське, Поліського району, Київської області, актовий запис № 188, батьками записані ОСОБА_2 (циган) та ОСОБА_3 (циганка), що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23.03.1990 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України від 18.03.2023 року №00038910660.
Мати заявника ОСОБА_1 - громадянка України ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Поліське, Поліського району, Київської області, актовий запис № 7, батьками є ОСОБА_4 (циган) та ОСОБА_5 (циганка), що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України від 18.03.2023 року №00038914716.
З моменту свого народження, на дату ІНФОРМАЦІЯ_3 - День оголошення Незалежності України і на дату 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) ОСОБА_1 постійно мешкав на території України, мешкаючи зі своєю матір'ю та старшою сестрою ОСОБА_6 , 1987 року народження також уродженкою смт. Поліське Київської області в смт. Поліське, Поліського району, Київської області. Проте відповідної довідки про проживання отримати не має можливості, оскільки смт. Поліське розселене і виключене з облікових даних 19 серпня 1999 року через високу радіаційну забрудненість внаслідок аварії на ЧАЕС.
Пізніше ОСОБА_1 з сім'єю переїхали до м. Переяслав-Хмельницький Київської області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в Переяслав-Хмельницькому МРВ отримала паспорт НОМЕР_1 .
На підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2010 року ОСОБА_3 , 1969 року народження, ОСОБА_6 , 1987 року народження, та ОСОБА_1 , 1988 року народження було визнано такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Приблизно в 2009 році вони переїхали до Новгород-Волинського, а потім в село Фурси Білоцерківського району Київської області.
12 грудня 2014 року сестра заявника - ОСОБА_6 отримала паспорт громадянина України, виданий Новгород - Волинським РС УДМС України в Житомирській області.
ІНФОРМАЦІЯ_5 мати заявника - ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 18.03.2023 року №00038910722. При цьому у витязі зазначено громадянство ОСОБА_3 - Україна.
Станом по сьогоднішній день заявник проживає по АДРЕСА_2 без реєстрації.
Паспорта громадянина України ОСОБА_1 ніколи не отримував і з цієї причини він у нього відсутній. ОСОБА_1 вказує, що він не є громадянином якоїсь іншої держави бо вважає, що належить до громадянства України.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_8 , батьком якого заявник не може бути записаний оскільки не має паспорту громадянина України.
На підставі вищевикладеного заявник ОСОБА_1 звертається до суду з вказаною заявою та просить суд:
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: смт. Поліське, Поліський район, Київська область, Україна, на території України на момент проголошення незалежності України (станом на 24 серпня 1991 року).
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі , заяву підтримує в повному обсязі (а.с.24).
Представник заінтересованої особи Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ашурова Л.Ю. в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, та вказала, шо заперечень по справі неє (а.с.27).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі вимог ст.. 223 ЦПК України, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутність не з'явившихся учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, на початку 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання ( документування) паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку.
Проте листом Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 80.3210.10-106/80.3210.1-23 від 11.02.2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що після проведених перевірок встановити факт його проживання на території України станом на 24.08.1991 року не вдалося та рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту проживання в Україні станом на 24.08.1991 року (а.с.15).
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Поліське, Поліського району, Київської області, актовий запис № 188, батьками записані ОСОБА_2 (циган) та ОСОБА_3 (циганка), що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23.03.1990 року (а.с.6) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України від 18.03.2023 року №00038910660 (а.с.7).
Мати заявника ОСОБА_1 - громадянка України ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Поліське, Поліського району, Київської області, актовий запис № 7, батьками є ОСОБА_4 (циган) та ОСОБА_5 (циганка), що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України від 18.03.2023 року №00038914716 (а.с.8).
З моменту свого народження, на дату ІНФОРМАЦІЯ_3 - День оголошення Незалежності України і на дату 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) ОСОБА_1 постійно мешкав на території України, мешкаючи зі своєю матір'ю та старшою сестрою ОСОБА_6 , 1987 року народження також уродженкою смт. Поліське Київської області в смт. Поліське, Поліського району, Київської області. Проте відповідної довідки про проживання отримати не має можливості, оскільки смт. Поліське розселене і виключене з облікових даних 19 серпня 1999 року через високу радіаційну забрудненість внаслідок аварії на ЧАЕС.
Пізніше ОСОБА_1 з сім'єю переїхали до м. Переяслав-Хмельницький Київської області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в Переяслав-Хмельницькому МРВ отримала паспорт НОМЕР_1 .
На підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2010 року ОСОБА_3 , 1969 року народження, ОСОБА_6 , 1987 року народження, та ОСОБА_1 , 1988 року народження було визнано такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (а.с.9).
Приблизно в 2009 році вони переїхали до Новгород-Волинського, а потім в село Фурси Білоцерківського району Київської області.
12 грудня 2014 року сестра заявника - ОСОБА_6 отримала паспорт громадянина України, виданий Новгород - Волинським РС УДМС України в Житомирській області (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_5 мати заявника - ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 18.03.2023 року №00038910722 (а.с.12). У витязі зазначено громадянство ОСОБА_3 - Україна.
Станом по сьогоднішній день заявник проживає по АДРЕСА_2 без реєстрації.
Паспорта громадянина України ОСОБА_1 ніколи не отримував і з цієї причини він у нього відсутній. ОСОБА_1 вказує, що він не є громадянином якоїсь іншої держави бо вважає, що належить до громадянства України.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_8 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 (а.с.14), батьком якого заявник не може бути записаний оскільки не має паспорту громадянина України.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість встановлення юридичних фактів, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання у відповідний період часу на території України.
Відповідно ст. 3 Закону України Про громадянство України громадянами України є: 1)усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2)особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України Про громадянство України (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3)особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис громадянин України , та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4)особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті Закону, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України Про громадянство України і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. Встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України Про громадянство України (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності зазначеним вище Законом України, який надає право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Указом Президента України від 27.03.2001р. № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок). Цей Порядок відповідно до Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон) визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до п. 7 цього Порядку передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п. 8 Порядку встановлення належності до громадянства України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; в) рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України Про громадянство України , безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття безперервне проживання на території України та проживання на території України на законних підставах . Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Щодо встановлення особи заявника ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Оскільки Державна міграційна служба не встановила особу заявника, останній має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус .
Суд вважає, що в судовому засіданні встановлено особу заявника, яким є ОСОБА_1 , що підтверджується письмовими доказами.
Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення, набуття громадянства України, врегульовано Законом України Про громадянство, Положенням про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженим Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року.
Згідно з пунктами 1 частини 1 статті 3 Закону України Про громадянство України , громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України і не були громадянами інших держав.
Пунктом 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) передбачено, що для для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР; в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України Про громадянство України є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, даний факт має юридичне значення, в іншому порядку ОСОБА_1 не може довести факт свого постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,4,12,13,76,77,81,223,247,258,259,263 - 265,293,294,315,351,352,354 ЦПК України, Законом України «Про громадянство», Положенням про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженим Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року -
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Білоцерківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встанолення факту постійного проживання на території України- задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: смт. Поліське, Поліський район, Київська область, Україна, на території України на момент проголошення незалежності України (станом на 24 серпня 1991 року).
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя : О.М. Коваленко