Справа № 368/24/23
провадження № 1-кс/368/161/23
"06" червня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті в м. Кагарлик клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про забезпечення конвенційного права учасника кримінального провадження на розгляд його справи судом, встановленим законом у кримінальному провадженні № 12021116430000076 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
встановив:
Із клопотанням забезпечення конвенційного права учасника кримінального провадження на розгляд його справи судом, встановленим законом до суду звернувся захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 та просить суд забезпечити конвенційне право обвинуваченого ОСОБА_4 на розгляд його справи судом, встановленим законом, шляхом застосування належної правової процедури розгляду матеріалів кримінального провадження № 12021116430000076, обґрунтовуючи клопотання наступним.
Відповідно до частини 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись, а також складу суду у кожній справі.
Згідно ст. 35 КПК України, у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, зокрема, об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.
Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів.
Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021116430000076 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, надійшов до Кагарлицького районного суду Київської області 06.01.2023 року, та за результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим у справі з єдиним унікальним номером 368/24/23 обрано суддю ОСОБА_6 .
Проте, станом на зараз склад суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116430000076 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є незаконним виходячи з наступного.
Так, 03.02.2023 року у підготовчому судовому засіданні ним, як захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_6 .
В цей же день, тобто 03.02.2023 року, автоматизованою системою документообігу суду для одноособового розгляду заяви про відвід обрано суддю Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 який без належного повідомлення та виклику сторони захисту, 06.02.2023 року розглянув вищевказану заяву про відвід та відмовив у її задоволенні.
Відтак, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116430000076 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України через канцелярію суду було повернуто судді Кагарлицького районного суду ОСОБА_6 для продовження розгляду по суті.
Разом з цим, ще 28.10.2022 року ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області було задоволено заяву про самовідвід слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 , подану ним в рамках кримінального провадження №12021116430000076 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні є його рідний брат - ОСОБА_3 .
Тобто, заявлений відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_6 розглядав суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 , якого було відведено у цьому ж кримінальному провадженні у зв'язку з наявністю обставин, які виключають його участь у кримінальному провадженні №12021116430000076.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав судця особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21 КПК України, вважає, що суд під головуванням судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_6 об'єктивно позбавлений можливості забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, оскільки питання про відвід, вирішувалося суддею Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 , котрий, виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 15 КПК України, не мав права брати участі у даному кримінальному провадженні.
З огляду на вищевикладене, суд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116430000076за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є незаконним.
Аналогічні висновки щодо застосування вищевказаних норм процесуального права викладені у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі № 277/599/15-к.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.
Тому дана ситуація потребує невідкладного виправлення, адже подальший розгляд матеріалів кримінального провадження №12021116430000076 незаконним складом суду, безсумнівно призведе до скасування будь-якого вироку як незаконного у тому числі і виправдувального.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України, де зазначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, і таким чином забезпечити конвенційне право обвинуваченого ОСОБА_4 на розгляд його справи судом, встановленим законом.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не заявлено.
Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 заперечував проти заявленого відводу судді ОСОБА_6 та вважає, що обвинувачений та його захисник зловживають правом заявляти відводи судді.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не заявлено.
Суд, вислухавши думку прокурора щодо заявленого відводу, приходить до наступного висновку.
В провадженні Згідно ст. 35 КПК України вказане кримінальне провадження було розподілено на суддю ОСОБА_6
18 квітня 2023 р. захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 було подано клопотання про забезпечення конвенційного права учасника кримінального провадження на розгляд його справи судом, встановленим законом, тобто було заявлено відвід судді ОСОБА_6 .
Згідно ч. 2 ст. 344 КПК України, питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду (ч. 4 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у статті 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді (колегії суддів) відвід, який повинен бути вмотивованим відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. У справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark) вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії або виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналіз практики розгляду справ ЄСПЛ свідчить, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставин, пов'язаних з прийняттям суддями рішень по цій чи інших справах, у т.ч. подібних.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Відсутність об'єктивних та наявність лише надуманих підстав відводу свідчить про зловживання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 правами, передбаченими законодавством України, направленим на затягування розгляду справи, внаслідок чого заява про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.. ст.. 75-76, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про забезпечення конвенційного права учасника кримінального провадження на розгляд його справи судом, встановленим законом у кримінальному провадженні № 12021116430000076 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кагарлицького районного суду
Київської області ОСОБА_1