Справа № 372/884/23
Провадження № 2-607/23
(заочне)
05 червня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Сікорській М.А.,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про захист прав споживача,
03.03.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», в якому просить стягнути з відповідач страхове відшкодування в розмірі 45 465 грн. 99 коп. В обґрунтування позову зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування, однак відповідач в добровільному порядку сплатити страхове відшкодування відмовляється, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
03.03.2023 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.
19.04.2023 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Представник відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» в судове засідання не з'явився повторно, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.
У свою чергу відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути
Суд вважав можливим розглянути спір у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
15 жовтня 2020 року близько 19 год. 30 хв. на автодорозі Київ - Знам'янка ОСОБА_2 керуючи власним автомобілем марки «MAN 19463» державний номерний знак НОМЕР_1 , не будучи уважним за кермом, не стежачи за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагуючи на її зміни, виїжджаючи з узбіччя, не впевнившись, що це буде безпечно, не надав переваги у русі автомобілю марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував позивач по справі, ОСОБА_1 , який рухався по проїзній частині в попутному напрямку, де відбулося зіткнення.
Постановою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/3539/20 від 26 жовтня 2020 року, яка набрала законної сили 07 листопада 2020 року та є обов'язковою при розгляді даної справи, встановлено, що винним у скоєнні 15 жовтня 2020 року дорожньо-транспортної пригоди та адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення є водій автомобіля марки «MAN 19463» державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією постанови суду.
Отримавши вказану постанову суду позивач, 23 листопада 2020 року, звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків заподіяних даною дорожньо-транспортною пригодою.
Під час розгляду справи № 372/3992/20 (головуючий суддя Проць Т.В.) було встановлено, що транспортний засіб ОСОБА_2 був застрахований в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», відповідача по справі.
На підставі даної інформації позивач звернувся до відповідача про страхове відшкодування, останній отримавши документи на своїй електронній пошті повідомив позивача, що він не заперечує проти розміру матеріального збитку визначеного позивачем та повідомив що сплатить вказану суму протягом двох місяців з дня отримання звернення позивача, у зв'язку з чим позивач надіючись на отримання матеріального збитку від страхової компанії подав заяву про залишення позовної заяви до ОСОБА_2 без розгляду, яка судом була задоволена.
З часу отримання відповіді страхової компанії позивач неодноразово телефонував до відповідача, йому повідомляли, про те, що виплата буде проводитись щомісячно., однак станом на час зверхня з цим позовом до відповідача, страхового відшкодування позивач не отримав.
На даний час відповідач знаходиться в стадії ліквідації, тим самим позивач буде позбавлений права отримання коштів, що є порушенням його прав, а тому він змушений звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди, який ігнорується відповідачем.
Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При цьому стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.
З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Водночас у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото-здатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн..; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн..; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.
Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
З огляду на наведене вище, обов'язком страховика заподіювача шкоди є відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов'язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП, зокрема майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Вказаним Законом № 1961-IV визначений порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою.
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував позивач по справі ОСОБА_1 , було завдано значних пошкоджень, тим самим позивач з вини відповідача отримав матеріальні збитки.
Розмір матеріального збитку завданого позивачу підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку № 686-20 від 05 листопада 2020 року, відповідно до даного звіту встановлюється, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу складає 68 932,16 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 56 632,71 грн., ринкова вартість транспортного засобу складає 45 465,99 грн., вартість матеріальних збитків завданих позивачу складає 45465,99 грн., що підтверджується копією звіту.
Даний звіт був отриманий відповідачем на електронну пошту та погоджений, тим самим останній погодив розмір відшкодування, який позивачу не сплатив, що свідчить про правомірність його звернення до суду.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що «захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом», а тому, враховуючи бездіяльність відповідача, позивач має право на судовий захист порушеного останнім права споживача на отримання страхового відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення позивача з заявою до суду відповідач не виплатив страхове відшкодування, а відтак порушується право позивача на отримання страхового відшкодування.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене суд вважає звернення позивача правомірним, відповідач переконливих заперечень на позов не подавав, доводи позивача не спростував, наявність правових підстав невиплати страхового відшкодування не довів.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов є законним і обґрунтованим, та підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 45 465 грн. 99 коп.
Правомірним суд визнає і вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 13, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 11, 14, 16, 22, 82, 526, 530, 626, 628, 629, 638, 639, 651, 979, 980, 988, 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1191-1192, 1194, ЦК України, ст. 1, 5, 6, 7, 9, 27, Закону України «Про страхування» ст. 3, 5, 9, 22, 28-29, 35, 38, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22 Закону України «про захист прав споживачів», суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32404600, місцезнаходження: 04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 4, корпус 6-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 45 465 грн. 99 коп.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32404600, місцезнаходження: 04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 4, корпус 6-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), судові витрати в розмірі 1 073 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.В.Кравченко