"06" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1229/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши справу № 916/1229/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: приватного акціонерного товариства "Альцест" /ЄДРПОУ 21547168, адреса - 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавловська, 4, e-mail: general@altest.com/
до відповідача: акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, адреса листування - 65001, м. Одеса, а/с № 304 Головпоштамт, e-mail: office@opz.odessa.ua/
про стягнення заборгованості у розмірі 618 332,34 грн
24.03.2023 року приватне акціонерне товариство "Альцест" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1278/23/ до акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення заборгованості за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.2021 року у розмірі 618 332,34 грн, з яких:
- 223 208,10 грн - заборгованість за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 100 000,00 грн - заборгованість за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
- 118 385,91 грн - пеня за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 54 234,61 грн - пеня за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
- 75 883,63 грн - інфляційне збільшення за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 31 842,11 грн - інфляційне збільшення за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
- 10 236,99 грн - 3 % річних за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 4 540,99 грн - 3 % річних за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.2021 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 258, 509, 549, 610-612, 625-626, 629, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1229/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
19.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 12849/23/, в якому відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %. Відповідач вказує, що товариство є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідач вказує, покладання на АТ «Одеський припортовий завод» додаткового фінансового тягаря у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат ускладнить складну економічну ситуацію відповідача, призведе до зниження його привабливості як об'єкта приватизації і в подальшому може призвести до ускладнення процедури виходу із кризової ситуації у разі стабілізації ринків природного газу та ринку мінеральних добрив. При цьому, відповідач не заперечує факт наявності заборгованості за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.2021 року.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, між приватним акціонерним товариством "Альцест" /постачальник/ та акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" /покупець/ укладено договір № 20/СН-96 від 24.05.21 року та договір № 20/СН-166 від 12.07.21 року, за умовами яких позивач передає у власність відповідача, а покупець приймає та оплачує товари на умовах, викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації /п. 1.1 договорів/.
Оплата товару або його партії за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 20 банківських днів, на підставі рахунку фактури, виставленого постачальником згідно видаткової накладної, підписаної Сторонами договору /п. 3.2 договорів/.
Відповідно до п.4.3 договору, постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP склад покупця (АТ «ОПЗ»: Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська,3).
Згідно п.4.6 договору, днем виконання постачальником зобов'язань по постачанню товару вважається дата, що вказана покупцем у видатковій накладній (або товарно-транспортній накладній) при одержані товару. Постачальник надає покупцю протягом 15 (п'ятнадцяти) днів після виникнення податкових зобов'язань податкову накладну, складену в електронній формі, зареєстровану в ЄРПН відповідно до вимог діючого податкового законодавства України і направлену покупцю за допомогою системи «M.E.Doc».
Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 3.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» /п. 6.2 договорів/.
Ці договори набувають чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до повного виконання, але не пізніше 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі /п. 9.1 договорів/.
До договору № 20/СН-96 від 24.05.21 року між сторонами було укладено додаток №1 специфікацію № 1, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що постачається, на загальну суму - 223 208,10 грн.
До договору № 20/СН-166 від 12.07.21р. між сторонами було укладено додаток №1 специфікацію № 1, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що постачається, на загальну суму - 337 796,26 грн.
Судом встановлено, що згідно вищезазначених договорів філією позивача, відповідно до заявок відповідача було здійснено постачання замовленого товару, а саме:
- 05.08.2021 року позивачем на виконання договору № 20/СН-96 від 24.05.2021 року було здійснено поставку товару на суму 223 208,10 грн, підтверджується видатковою накладною № 37473 від 05 серпня 2021 р. Позивачем виставлено рахунок на оплату № Од0000-33091 від 05.08.2021 року.
- 26 серпня 2021 року позивачем на виконання договору № 20/СН-166 від 12.07.21р. було здійснено поставку товару на суму 143 810,78 грн, підтверджується видатковою накладною № 39992 від 26 серпня 2021 р. Позивачем виставлено рахунок на оплату № Од0000-41338 від 26.08.2021 року.
Позивач вказує, що 04.01.2022 року відповідачем часткового, а саме у розмірі 43 810,78 грн сплачено заборгованість за договором № 20/СН-166 від 12.07.21 року.
06.06.2022 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 0606/22 з вимогою оплатити заборгованість за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року, № 20/СН-166 від 12.07.21 року та № 20/СН-198 від 06.08.2021 року.
Позивачем також направлено претензію вих. № 0202/23 від 02.02.2023 року.
Листом вих. № 1290 від 23.09.2022 року відповідач повідомив позивача, що визнає суму боргу у розмірі 384 110,44 грн за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року, № 20/СН-166 від 12.07.21 року та № 20/СН-198 від 06.08.2021 року. Однак, відповідач немає можливості розрахуватися з контрагентом.
Суд не надає оцінку видатковій накладній № 37473 від та рахунку на оплату № Од0000-48854 від 06.10.2021 року, оскільки вони складені на виконання договору № 20/СН-198 від 06.08.2021 року, що не є предметом розгляду даної справи.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем товару, поставленого позивачем на підставі видаткової накладної № 37473 від 05 серпня 2021 р та № 39992 від 26 серпня 2021 р. У зв'язку із чим, судом встановлено наявність заборгованості відповідача:
- за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року у розмірі 223 208,10 грн;
- за договором № 20/СН-166 від 12.07.21 року у розмірі 100 000,00 грн /143 810,78 грн - 43 810,78 грн/.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.2021 року, позивачем нараховано:
- 118 385,91 грн - пеня за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 54 234,61 грн - пеня за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
- 75 883,63 грн - інфляційне збільшення за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 31 842,11 грн - інфляційне збільшення за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року;
- 10 236,99 грн - 3 % річних за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року;
- 4 540,99 грн - 3 % річних за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року.
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.2021 року у розмірі 618 332,34 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 20/СН-96 від 24.05.21 року та договір № 20/СН-166 від 12.07.21 року, за умовами яких позивач передає у власність відповідача, а покупець приймає та оплачує товари на умовах, викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації /п. 1.1 договорів/.
Отже, з моменту укладання між сторонами договорів № 20/СН-96 від 24.05.21 року та № 20/СН-166 від 12.07.21 року, між ними виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару, натомість, АТ "Одеський припортовий завод" лише частково здійснило оплату за отриманий товар за договором № 20/СН-166 від 12.07.21 року у розмірі 43 810,78 грн, що визнається сторонами та не підлягає доказуванню в порядку ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача:
- за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року у розмірі 223 208,10 грн;
- за договором № 20/СН-166 від 12.07.21 року у розмірі 100 000,00 грн /143 810,78 грн - 43 810,78 грн/.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства "Альцест" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.21 року у загальному розмірі 323 208,1 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом вище, покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 3.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» /п. 6.2 договорів/.
Судом перевірено розрахунки пені за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.21 року, які здійснені позивачем, та встановлено їх вірність. Так, пеня за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року становить 118 385,91 грн, а за договором та № 20/СН-166 від 12.07.21 року - 54 234,61 грн.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Оцінюючи обґрунтованість клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, суд враховує, що відповідач є державним підприємством, майно підприємства є державною власністю, а також те, що порушення виконання зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
З огляду на вищенаведені обставини, суд, з урахуванням наявності істотних обставин, пов'язаних з фінансово-матеріальним становищем відповідача, доходить висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем пені, на підставі частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до 90 %, а саме: за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року - до 11 838,59 грн, а за договором та № 20/СН-166 від 12.07.21 року - 5 423,46 грн. У зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення за договорами № 20/СН-96 від 24.05.2021 року та № 20/СН-166 від 12.07.21 року, які здійснені позивачем, та встановлено їх вірність.
Так, 3 % річних за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року становить 10 236,99 грн, а за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року - 4 540,99 грн.
Так, інфляційне збільшення за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року становить 75 883,63 грн, а за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року - 31 842,11 грн.
Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.22 у справі №910/9911/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Альцест" підлягають частковому задоволенню, з урахуванням задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 9 274,99 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 1941 від 17.03.2023 року.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Альцест" - задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, адреса листування - 65001, м. Одеса, а/с № 304 Головпоштамт, e-mail: office@opz.odessa.ua/ на користь приватного акціонерного товариства "Альцест" /ЄДРПОУ 21547168, адреса - 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавловська, 4, e-mail: general@altest.com/ заборгованість за договором № 20/СН-96 від 24.05.2021 року у розмірі 321 167,31 грн /триста двадцять одна тисяча сто шістдесят сім гривень 31 копійка/, з яких: 223 208,10 грн - основний борг;11 838,59 грн - пеня; 75 883,63 грн - інфляційне збільшення; 10 236,99 грн - 3 % річних.
3. Стягнути з акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, адреса листування - 65001, м. Одеса, а/с № 304 Головпоштамт, e-mail: office@opz.odessa.ua/ на користь приватного акціонерного товариства "Альцест" /ЄДРПОУ 21547168, адреса - 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавловська, 4, e-mail: general@altest.com/ заборгованість за договором № 20/СН-166 від 12.07.2021 року у розмірі 141 806,56 грн /сто сорок одна тисяча вісімсот шість гривень 56 копійок/, з яких: 100 000,00 грн - основний борг; 5 423,46 грн - пеня; 31 842,11 грн - інфляційне збільшення; 4 540,99 грн - 3 % річних.
4. Стягнути з акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" /ЄДРПОУ 00206539, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, адреса листування - 65001, м. Одеса, а/с № 304 Головпоштамт, e-mail: office@opz.odessa.ua/ на користь приватного акціонерного товариства "Альцест" /ЄДРПОУ 21547168, адреса - 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавловська, 4, e-mail: general@altest.com/ судовий збір у розмірі 9 274,99 грн /дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 99 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення складено 06 червня 2023 р.
Суддя Н.Д. Петренко