Справа № 758/2555/21 Головуючий у І інстанції Петров Д.В.
Провадження № 22-ц/824/6694/2023 Головуючий у ІІ інстанції Голуб С.А.
31 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Череп Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
У лютому 2021 року ОСОБА_2 пред'явила в суді вищевказаний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 4 748 195 грн 30 коп., що включає основне зобов'язання в сумі 4 121 485 грн, проценти річних у сумі 189 324,80 грн, інфляційні втрати в сумі 210 195,70 грн та пеню в сумі 227 189,80 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року частково задоволена заява позивача про забезпечення позову інакладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу, а саме:
- 1/3 комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 7422089300:74:103:0003;
- земельну ділянку, кадастровий номер 7422089300:74:103:0002, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с/рада Сираївська;
- квартиру загальною площею 60,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
16 січня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири загальною площею 60,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи подане клопотання, ОСОБА_1 посилався на те, що розмір позовних вимог позивача становить 4 748 195,30 грн.
Накладення арешту на 1/3 частику комплексу нежитлових будівель та двох земельних ділянок, вартість яких становить 8 165 800,00 грн, майже в двічі перевищує розмір позовних вимог, що є більш ніж достатнім для їх забезпечення.
На думку заявника, накладення ж арешту ще й на квартиру є очевидним перевищенням обсягу позовних вимог, що порушує його права та законні інтереси.
Просив суд скасувати арешт квартири, загальною площею 60,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який був накладений ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у даній справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на те, що суд першої інстанції, мотивуючи відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, безпідставно виходив з того, що ухвала суду про забезпечення позову була предметом перегляду суду апеляційної інстанції. Разом з тим, місцевий суд не врахував, що підставами для апеляційного оскарження цієї ухвали зазначалось не відсутність спору між сторонами, а не співмірність заявлених позовних вимог і вартості майна, на яке накладався арешт.
З мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права відповідач просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення , яким скасувати арешт на квартиру.
У відзивах на апеляційну скаргу позивачка та третя особа просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у скасуванні вжитих заходів забезпечення позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивачка та її представник - ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечували проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Третя особа ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд справи в апеляційному суді без його участі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 та його представник - Бубенок В.Г. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник у день засідання надіслав на електронну адресу суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на свій хворобливий стан.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (стаття 240 ЦПК України).
ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
За відсутності доказів хвороби - адвоката Бубенка В.Г., колегія суддів не визнала поважними причини його неявки в судове засідання, а тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника - Бубенка В.Г .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника справи, що з'явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала про вжиття таких заходів у вигляді арешту майна відповідача була предметом апеляційного розгляду та залишена без змін. Крім того, по даній справі 16 січня 2023 року судом ухвалено рішення, яким позов задоволено, а отже подача відповідачем заяви про скасування заходів забезпечення позову, на думку суду, є передчасним, оскільки після ухвалення такого рішення заходизабезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
За змістом статей 149, 150 ЦПК України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За правилом частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина дев'ята, десята статті 158 ЦПК України).
Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано скасування заходів забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також за наявності обставин, зазначених в частині тринадцятій статті 158 ЦПК України.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Отже, при розгляді справи та/або задоволенні позову суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Як правильно встановив суд першої інстанції, потреба у забезпеченні позову станом на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову не відпала, оскільки рішенням суду від 16 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 4 748 195 грн 30 коп., що включає основне зобов'язання в сумі 4 121 485 грн, проценти річних в сумі 189 324,80 грн, інфляційні втрати в сумі 210 195,70 грн та пеню в сумі 227 189,80 грн, та судовий збір у розмірі 11 350 грн.
Така потреба існувала і на час подання відповідачем клопотання 16 січня 2023 року, що відбулось ще до ухвалення рішення у справі по суті спору, оскільки на час подання клопотання існувало судове провадження у справі про стягнення заборгованості за договором позики і не існувало підстав для скасування заходів забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 зроблено висновок про те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).
Посилання ОСОБА_1 на неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами не можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом першої інстанції, оскільки такі доводи могли бути заявлені ним при оскарженні ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак з таких підстав ухвалу суду він не оскаржував.
Врахування ж судом першої інстанції наведених в клопотанні відповідача підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту квартири, що належить йому на праві власності, фактично було б переглядом місцевим судом свого ж рішення, що не узгоджується із вимогами ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у даній справі про стягнення заборгованості за договором позики постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.О. Писана
Д.О. Таргоній