П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/19391/22
Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 07.03.2023 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про:
- визнання протиправними дій Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо відмови, згідно листа від 23 грудня 2022 року за №11833/38/7/02-2022, щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 11 місяців 02 дні стажу проходження служби в податковій міліції;
- зобов'язання Департаменту кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 11 місяців 02 дні стажу проходження служби в податковій міліції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував про те, що йому протиправно листом від 23 грудня 2022 року відмовлено у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду служби у податковій міліції з 27 вересня 2017 року по 28 серпня 2018 року у загальній кількості 11 місяців 02 днів, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, з посиланням на те, що позивач не перебував у кадрах Міністерства внутрішніх справ, а тому підстави для зарахування до стажу служби в поліції стажу служби у податковій міліції відсутні.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що до стажу служби зараховуються періоди, які визначені ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), якими не передбачено включення до стажу служби в поліції періоду служби в податковій поліції. Також відповідач зазначив, що органи внутрішніх справ та органи податкової міліції є різними органами виконавчої влади, які мають різні функції, вертикаль підпорядкування та сфери впливу.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо відмови, згідно листа від 23 грудня 2022 року за №11833/38/7/02-2022, врахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 11 місяців 02 дні стажу проходження служби в податковій міліції.
Зобов'язано Департамент кіберполіції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції 11 місяців 02 дні стажу проходження служби в податковій міліції.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департамента кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 грн.
В апеляційній скарзі Департаменту кіберполіції Національної поліції України ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги:
- у період проходження служби в податковій міліції позивач не перебував у кадрах Міністерства внутрішніх справ України, таким чином підстави для зарахування до стажу служби у податковій міліції відсутні;
- ст. 78 Закону №580-VIII встановлено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які можуть зараховуватись поліцейським до стажу роботи в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, позивач послався на практику Верховного Суду викладену в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18, від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 року у справі №280/8419/20, вказавши, що обставини у даних справах є аналогічними справі №420/19391/22.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Департаменту кіберполіції Національної поліції України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції:
Згідно біографічної довідки отриманої у кадровому підрозділі Департаменту кіберзлочинності Національної поліції України позивач з 2000 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 2015 року в Національній поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27 лютого 2017 року №346 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII з 28 лютого 2017 року.
22 вересня 2017 року позивача, згідно наказу Державної фіскальної служби України №2236-0, зараховано в кадри податкової міліції ДФС України та прийнято на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області у званні підполковника податкової міліції.
Згідно наказу від 27 серпня 2018 року №1412-О ДФС України позивача звільнено за пунктом "ж" (за власним бажанням).
З вересня 2022 року позивача прийнято на посаду головного оперуповноваженого 2-го відділу 9-го управління Департаменту оперативної служби Національної поліції України.
12 грудня 2022 року позивач звернувся з рапортом до відповідача про зарахування стажу служби в органах податкової міліції, за період з 27 вересня 2017 по 28 серпня 2018 року у загальній кількості 11 місяців 02 днів, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст.78 Закону №580-VIII, з виданням відповідного наказу.
23 грудня 2022 року за вих.№11833/38/7/02-2022 відповідач листом фактично відмовив у задоволенні рапорту позивача про зарахуванню до стажу служби в поліції стаж служби у податковій міліції, з посиланням на те, що відсутні правові підстави для зарахування до стажу служби період служби в органах податкової міліції для нарахування грошового забезпечення, оскільки у ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII відсутня служба в податковій міліції.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що служба в податковій міліції відноситься до служби в органах внутрішніх справ України, а, відповідно ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII, належить до зарахуванню до стажу в службі в поліції.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1, п.3 ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, п.п.348.1, 348.2 ст. 348, п.353.1 ст. 353, п.356.1 ст. 356 ПК України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
У відповідності ч.1 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на установлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно п.3 ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Так, п.п.348.1, 348.2 ст. 348 ПК України визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є:
- запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
- розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;
- забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Згідно п.353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно п.356.1 ст. 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно Розділу ІХ "Соціальних захист поліцейських" Закону №580-VIII, до соціального захисту відноситься й грошове забезпечення поліцейських.
Відповідно ч.1 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Системний аналіз наведених норм права доводить, що служба в податковій міліції та служба в органах внутрішніх справ проходить у одному законодавчому порядку та особи, які проходять службу в податковій поліції та органах внутрішніх справ мають ті самі гарантії соціального і правового захисту, а отже такий аналіз норм права надає можливість зробити висновок, що служба у податковій міліції прирівняна до служби в органах внутрішніх справ.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що служба в податковій міліції відноситься до служби в органах внутрішніх справ України, а, відповідно ч.2 ст. 78 Закону №580-VIII, належить до зарахуванню до стажу в службі в поліції.
Такий правовий висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №826/16143/18.
У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Зрештою у контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.