П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/10089/21
Категорія: 106030000 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 19.01.2023 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДФС у Миколаївській області, ДФС України про:
- визнання протиправним та скасування наказу №131-0 від 27 вересня 2021 року ГУ ДФС у Миколаївській області про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967) з посади старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Миколаївській області та служби в запас Збройних Сил України (далі - ЗСУ);
- поновлення ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції ДФС України на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Миколаївській області;
- стягнення з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2021 року по дату винесення судового рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на нормах законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивач вказував, що фактично його було попереджено про наступне вивільнення 28 липня 2021 року, про що свідчить дата, проставлена ним особисто у відповідному попередженні. Отже, враховуючи норми ст. 241-1 КЗпП України звільнення мало відбутись не раніше 28 вересня 2021 року, тобто не пізніше ніж за 2 місяці, як встановлено положенням ст. 49-2 КЗпП України.
При цьому, відповідачем не було запропоновано будь-яких інших посад позивачу, а ні при врученні 28 липня 2021 року попередження про подальше звільнення, а ні протягом двох місяців перед звільненням, а також не враховано будь-яких переважних прав позивача на залишення на роботі, передбачених законодавством та про що прямо зазначено у ч.2 ст. 49-2 КЗпП України.
Додатково позивач зауважував, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем допущені суттєві порушення встановленої правової процедури звільнення (в тому числі як при попередженні позивача так і при прийнятті оскаржуваного наказу №131-о від 27 вересня 2021 року), оскільки дотримання вказаної правової процедури прямо передбачено ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, позивач вважав, що відповідач при попередженні позивача та виданні оскаржуваного наказу безпідставно керувався нормативними актами (наказами), прийнятими у спосіб, що не відповідає законодавству України та суперечать нормам Конституції України, а саме: наказом ДФС України "Про вивільнення працівників ДФС України від 23 липня 2021 року №22-РГ та наказом ГУ ДФС "Про вивільнення працівників ГУ ДФС Миколаївській області" від 26 липня 2021 року №13-РГ.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що пролонгація ліквідації податкової міліції на 2 місяці до 25 липня 2021 року була вимушеним кроком і здійснена не з метою подальшого функціонування ДПС України та підрозділів податкової міліції, а лише з метою продовження роботи комісій з реорганізацій та здійснення діяльності, пов'язаною з припиненням функціонування податкової міліції (знищення секретної документації, передача кримінальних проваджень, тощо). Тому посилання позивача на те, що податкова міліції ГУ ДФС у Миколаївській області продовжувала здійснювати всі функції є хибними, оскільки після 25 вересня 2021 року працювати лишились лише працівники, які входили в склад ліквідаційної комісії та здійснювали всі дії, необхідні для повного закриття служби.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- судом першої інстанції порушено норм процесуального права, оскільки справу було вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні після призначення її розгляду в загальному порядку, що не передбачено чинним законодавством України;
- звільнення відбулось раніше спливу двох місяців від моменту попередження позивача про майбутнє звільнення;
- до моменту звільнення ОСОБА_1 не було запропоновано будь-яких інших посад для можливого переведення;
- звільнення відбулось за відсутності рішення посадової особи з числа комісії по реорганізації про припинення ГУ ДФС у Миколаївській області;
- наказ ДФС України на підставі якого було винесено наказ ГУ ДФС у Миколаївській області про скорочення працівників підписано не уповноваженою особою, а особою з числа комісії по реорганізації ДФС;
- наказ ДФС України на підставі якого було винесено наказ ГУ ДФС у Миколаївській області був ухвалений на підставі постанови Кабінету Міністрів України, яка не набула чинності на момент його прийняття.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 у період з 06 вересня 2001 року проходив службу в податковій міліції ГУ ДФС у Миколаївській області.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85" у ДФС України відбулось повне скорочення чисельності працівників та передбачено припинення діяльності ДФС.
Позивачу 28 липня 2021 року було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку з припиненням ДФС.
Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 27 вересня 2021 року №1З1-о "Про звільнення ОСОБА_1 " останнього було звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за п.64 пп."г" Положення (через скорочення штатів) підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967), старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Миколаївський області з 27 вересня 2021 року.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з наказами ГУ ДФС від 27 вересня 2021 року №1З1-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та ДФС України від 23 липня 2021 року №22-РГ та від 26 липня 2021 року №13-РГ "Про звільнення працівників податкової міліції".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про поновлення його на раніше займаній посаді та в органах податкової міліції, оскільки оскаржений наказ про звільнення є законним та правомірним.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 348, п.353.1 ст. 353 ПК України, п.64 пп."г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, ч.4 ст. 36, п.1 ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 348 ПК України (у редакції станом на день попередження позивача про наступне звільнення) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Згідно з п.353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Порядок та умови проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), згідно з п.8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
Вказане узгоджується також з п.64 пп."г" Положення №114, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Колегія суддів зазначає, що законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження служби в органах податкової міліції, не врегульовано порядок проведення звільнення у разі скорочення штатів.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату мають застосовуватись норми КЗпП України.
Частиною 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено із займаної посади та з органів податкової міліції через скорочення штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі.
При цьому, як вбачається з попередження про наступне звільнення, позивача повідомлено про наступне звільнення відповідно до пп.2 ч.10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 січня 2021 року №1150-ІХ "Про Бюро економічної безпеки України", постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", від 12 травня 2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України" у зв'язку з припиненням ДФС України.
Так, 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова №1200), із змінами, внесеними згідно з Постановою №846 від 25 вересня 2019 року), п.1 якої передбачено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Пунктом 2 Постанови №1200 установлено, що:
Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);
Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - Постанова №537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, до якого включено Головне управління ДПС у Миколаївській області та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у Миколаївській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Пунктами 3, 4 Постанови №537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
З аналізу вищенаведеного слідує, що ГУ ДПС у Миколаївській області є правонаступником майна, прав та обов'язків ГУ ДФС у Миколаївській області лише у відповідних сферах діяльності, які визначені Постановою №1200, а саме у сфері реалізації державної податкової політики та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби, у тому числі і підрозділ податкової міліції у складі Головного управління ДФС у Миколаївській області, продовжують здійснювати свої повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
На думку ОСОБА_1 , його звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не пропонувалася йому будь-яка інша робота чи посада, зокрема, і у створеному Бюро економічної безпеки України.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на таке.
Згідно з пп.2 ч.10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 січня 2021 року №1150-ІХ "Про Бюро економічної безпеки України" (далі - Закон №1150-ІХ) Кабінету Міністрів України доручено не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 були внесені зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", зокрема, була виключена позиція ДФС та її гранична чисельність працівників.
Наведене свідчить про те, що відповідач не міг запропонувати позивачу будь-яку іншу роботу чи посаду у ГУ ДФС у Миколаївській області.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що новоствореному органу ГУ ДПС у Миколаївській області передані повноваження реорганізованого ГУ ДФС у Миколаївській області лише у сфері реалізації державної податкової політики та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і саме в цій частині новостворений орган є правонаступником реорганізованого.
У свою чергу, ГУ ДПС у Миколаївській області не є правонаступником функцій податкової міліції щодо забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, відтак позивачу як співробітнику податкової міліції ГУ ДФС у Миколаївській області також із цих підстав не могло бути запропоновано посади у новоствореному органі - ГУ ДПС у Миколаївській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України" постановлено утворити Бюро економічної безпеки України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 Закону №1150-ІХ основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: 1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; 2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; 3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; 4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; 5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; 6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; 7) виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; 8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.
Із наведеного слідує, що функції, що виконувала податкова міліція, передані Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону №1150-ІХ на службу до Бюро економічної безпеки України приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку громадяни України, які здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Бюро економічної безпеки України без проведення конкурсу забороняється.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність можливості поновити позивача у податковій міліції ДФС України, оскільки ГУ ДФС у Миколаївській області та податкова міліція у його складі ліквідовується у зв'язку із реорганізацією, при цьому до ГУ ДПС у Миколаївській області позивач не може бути переведений через відсутність у цього органу функцій податкової міліції, а до новоствореного органу Бюро економічної безпеки України прийняття на службу відбувається виключно на конкурсній основі.
Частинами 1, 2, 3 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших суб'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вищевказаними нормами законодавства визначено вичерпаний перелік справ у спорах, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, серед яких відсутній спір даної справи.
Крім того, сторони не зверталися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Вищевикладене спростовує довід ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.