П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1540/23
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв, 07 юерезня 2023 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 400/1540/23 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) про скасування постанови від 07.02.2023 ВП № 69509475,-
У лютому 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (відповідач), про скасування постанови відповідача від 07.02.2023 у ВП № 69509475.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при примусовому виконанні виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 400/9632/21, за невиконання якого на позивача накладено відповідачем штраф, покладені на орган пенсійного фонду зобов'язання виконано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідачем у повному обсязі не виконано вимоги виконавчого листа по справі №400/9632/21 без поважних причин, що є підставою для накладення штрафу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, наголошуючи на протиправності постанови відповідача, вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік станом на дату прийняття оскаржуваної постанови не затверджений, в той час як передбачені в бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік грошові кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (360 млн грн.) були витрачені.
17.04.2023р. відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість та хибність доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні скарги та залишити судове рішення без змін, мотивуючи зокрема тим, що органом ПФУ не надано ані відповідачу ані до матеріалів цієї справи жодного належного доказу у підтвердження власної позиції про наявність обґрунтованих причин неможливості виконання у повному обсязі судового рішення у справі №400/9632/21, в тому числі доказів відсутності фінансового забезпечення та відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав останній заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21, яке набрало чинності 21.07.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Миколаївській області» від 23.09.2021 № 33/35-П-144, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії. Після перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 склав 9977,70 гривні.
Поряд з цим, різниця між перерахованим та отриманим розміром пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в сумі 149 438,33 грн є заборгованістю, нарахованою за рішенням суду (розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A7495/16 додано позивачем до позовної заяви).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2022 ВП № 69509475 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 400/9632/21, виданого 22.07.2022.
З цього приводу позивач надіслав на адресу відповідача лист від 14.09.2022 № 1400-0801-8/31605, у якому, зокрема, зазначив, що на виконання відповідного рішення суду ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з покладеними судом зобов'язань. Після перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір склав 9977,70 гривні. Розмір доплати по перерахунку за рішенням суду з 01.12.2019 по 31.08.2022 склав 149 438,33 грн, яка за твердженням позивача буде виплачена після одержання ним відповідних бюджетних асигнувань. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за рахунок коштів Державного бюджету України.
В обґрунтування не виплати ОСОБА_1 доплати по перерахунку позивач вказав на те, що у зв'язку з початком бойових дій на території України та оголошення воєнного стану бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено, а кошти на погашення заборгованості за рішенням суду у 2022 році не виділялись.
07.02.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області винесено постанову про накладення штрафу у ВП № 69509475. Згідно з цією постановою на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5 100 гривень. Підставою для накладення штрафу зазначено те, що боржник не надав доказів того, що у нього відсутнє фінансове забезпечення та відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також вживання ним заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення. Це свідчить про невиконання Боржником рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, без поважних причин.
Вважаючи, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 виконано в межах наявних у позивача повноважень і застосування штрафу є протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідач правомірно, виконуючи покладені на нього чинним законодавством обов'язки, застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 5100,00грн. за невиконання рішення суду без поважних причин такого невиконання.
Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим на підставі ст. 311 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №1404-VIII).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В свою чергу, п. 16 ч.3 ст. 18 Закону України №1404-VIII закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу приписів ч.ч. 1-3 статті 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
В силу вимог ст. 75 Закону України №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є встановлення державним виконавцем невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відповідно до встановлених обставин справи, оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ в Миколаївській області відповідачем, як було вказано вище, накладено штраф - за невиконання без поважних причин боржником рішення суду, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційним судом встановлено, що при перевірці державним виконавцем виконання рішення суду у справі №400/9632/21 було встановлено, що станом на 07.02.2023р. від боржника не надходило документів щодо повного виконання рішення суду.
При цьому, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21 є невиконаним органом ПФУ в частині доплати по перерахунку за рішенням суду з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 149 438,33 гривні.
В свою чергу, орган ПФУ не заперечує факт невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в частині виплати нарахованих пенсіонеру коштів за минулий період, при цьому в обґрунтування такого невиконання вказує на відсутність коштів для такого та зазначає, що виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування в порядку черговості.
Однак, апеляційний суд оцінює критично доводи апелянта, а також наданий ним Бюджет за 2022 рік, оскільки такі не доводять наявність дійсних (реальних) труднощів у пенсійного органу, які спричинили невиконання судового рішення у повному обсязі, відповідно до покладених на боржника зобов'язань судом у справі №400/9632/21.
В контексті надання оцінки доводам апелянта, судова колегія зауважує, що самостійно встановлена суб'єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання.
Є необґрунтованими та оцінюються апеляційним судом критично посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої у зв'язку із перерахуванням за минулий період пенсії, як на підставі для звільнення його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, пенсійний орган не надав доказів, що свідчили б про відсутність у нього бюджетних асигнувань на погашення заборгованості у 2022 і 2023 роках, а також не додав будь-яких доказів, які підтверджували б його твердження про те, що у 2022 році не настала черга для виплати наявної заборгованості ОСОБА_1 в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Таких доказів також не було надано до органу виконавчої служби у межах відповідного виконавчого провадження.
Відомості про будь-які інші заходи, спрямовані на реальне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі № 400/9632/21, позивач ані у позовній заяві, ані у апеляційній скарзі не навів.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем вживались заходи, спрямовані на реальне виконання судового рішення в частині погашення заборгованості, яка утворилась внаслідок перерахування позивачу пенсії.
Також, колегія суддів зазначає, що у разі існування обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, пенсійний орган мав право звернутись до суду із заявою про встановлення або зміни способу або порядку виконання відповідного рішення суду.
В даному випадку, самостійно встановлена суб'єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням усього викладеного, колегія суддів вважає оскаржувану постанову правомірною та погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування постанови від 07.02.2023 ВП №69509475 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Виходячи з приписів ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №400/1540/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді Ю.М. Градовський А.І. Бітов