06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5601/22 пров. № А/857/18125/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, прийняте суддею Валюхом В.М. у місті Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації» № 15-од від 26.02.2022 в частині призову на військову службу до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 відмовлено в задоволенні позову.
Суд виходив з того, що оскаржуваний наказ в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема, з огляду на те, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних та був зарахований у запас, що підтверджується обліковою карткою (а.с. 23); позивач не заброньований в установленому порядку на період мобілізації та не належить до категорії осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації; вказаний наказ видано відповідачем у межах повноважень, наданих частиною п'ятою статті 22 Закону № 3543-ХІІ, пунктом 253 Положення № 1153.
Суд звернув увагу на те, що згідно із обліковою карткою позивач ОСОБА_1 12.02.2002 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатний до військової служби лише в мирний час (графа 13 облікової картки), підлягав повторному огляду 12.02.2007, проте відомості щодо проведення такого огляду відсутні.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я.
Крім того, згідно із обліковою карткою, позивачу під час перебування в запасі було присвоєно ВОС «зварювальник зварювальних робіт» (графа 26 облікової картки), тому твердження про відсутність у нього ВОС не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд відхилив доводи представника позивача про те, що в оскаржуваному наказі позивач рахується як солдат, тоді як йому можливо було присвоювати військове звання «солдат» тільки після складення ним присяги, тобто лише після 01.03.2022, що суперечить приписам пункту 42 Положення № 1153, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки норми абзаців першого, другого пункту 42 Положення № 1153, на які покликається представник позивача, регулюють питання присвоєння військового звання солдата громадянам, які вступили на військову службу саме за контрактом.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, судом що проігноровано вказані позивачем у відповіді на відзив факти, що згідно тимчасового посвідчення НОМЕР_4 виданого 26.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1, яке було видано ОСОБА_1 під час мобілізації, а також у виданому 28.06.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення військової служби військовому квитку серія НОМЕР_2 посада на яку прийнято ОСОБА_1 на військову службу вказана за № НОМЕР_3 , яка не відповідає його посаді вказаній в обліковій картці.
За кодовим (цифровим) позначенням військово-облікової спеціальності (ВОС) НОМЕР_5 визначено: найменування посади «стрілець», штатне військове звання «солдат». Також у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_4 , виданому 26.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено: взято на військову службу в військову частину НОМЕР_1 25.02.2022 в Кулеметний відділ посада: НОМЕР_3, стрілець.
Судом не належно надано оцінку тим обставинам, що наказ начальника військової частини НОМЕР_1 №2 від 25.02.2022 про зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 на відповідну посаду за НОМЕР_3 прийнятий датою, яка передує наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №15-од від 26.02.2022 «Про призов військовозобов'язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації», яким ОСОБА_1 призвано на військову службу.
Також, судом при винесенні рішення не було прийнято до уваги, що у військовому квитку серії НОМЕР_2 вказано про складання позивачем військової присяги 01.03.2022 у ВЧ НОМЕР_1 , а в оскарженому наказі від 26.02.2022 позивач рахується як солдат. Відтак, судом порушено приписи п.42 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у якому чітко зазначається, що лише після складання військової присяги військовослужбовцям присвоюється військове звання солдата.
Судом було проігноровано твердження позивача, що вказані дані сфальсифіковані, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 не було направлено ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії, також жодного тілесного огляду та опитування позивача щодо його стану здоров'я лікарями, які вказані в протокол, не було проведено.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із обліковою карткою ОСОБА_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатний до військової служби та 26.05.1997 зарахований в запас (графа 5 облікової картки), знятий з обліку призовників та 17.10.1997 прийнятий на військовий облік, знятий з обліку 26.02.2022 у зв'язку із призовом на військову службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 (розділ VII облікової картки); під час перебування в запасі позивачу було присвоєно ВОС «зварювальник зварювальних робіт» та присвоєно військове звання «рядовий» (графи 19, 26 облікової картки), 12.02.2002 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний непридатний до військової служби в мирний час (графа 13 облікової картки) (а.с. 23).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації» № 15-од від 26.02.2022, відповідно до Законів № 1932-ХІІ, № 3543-ХІІ, на виконання Указу № 69/2022, призвано на військову службу військовозобов'язаних рядового та сержантського складу запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 : до ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , 1979 р. н. (а.с. 14).
Згідно із витягом з книги протоколів засідань ВЛК (ЛЛК), протокол № 3 від 26.02.2022 на засіданні ВЛК 26.02.2022 солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виставлено діагноз «здоровий» та його визнано придатним до військової служби (а.с. 45).
З поіменного списку резервістів (військовозобов'язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2022 № 399 вбачається направлення в розпорядження ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , 1979 р. н. (а.с. 24).
26.02.2022 позивачу ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, у якому вказано військове звання «солдат» (графа 2), наявний запис про призов 26.02.2022 на військову службу по мобілізації (графа 12), складення військової присяги у ВЧ НОМЕР_1 01.03.2022 (графа 13) (а.с. 33).
Згідно із відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 28.06.2022, позивач 25.02.2022 призваний у ЗСУ, військову присягу склав 01.03.2022, проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , ВОС НОМЕР_3 (наказ від 25.02.2022 № 2), ВОС НОМЕР_6 (наказ від 15.06.2022 № 140) (а.с. 9-13).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ датований 26.02.2022. Проте, лише 25.08.2022 позивач звернувся до суду із даним позовом. Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Оленою Хомич. У ній зазначено, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду є ті обставини, що з дати прийняття наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №15-од від 26.02.2022 Васютинський проходить військову службу, що певною мірою ускладнило йому доступ на своєчасне звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Наведеному, судом першої інстанції належної оцінки не надано.
Крім того, як позовна заява, так і апеляційна скарга підписана представником позивача, а не ним особисто. Про існування спірного наказу позивач знав ще з 26.02.2022, що впринципі ним і не заперечується, а визнається те, що саме з цієї дати він проходив військову службу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, відтак позовну заяву слід залишити без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 140/5601/22 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар