06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3524/22 пров. № А/857/15869/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року, прийняте суддею Микитюком Р.В. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування при призначенні пенсії: до загального стажу роботи, стаж періоду його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис»: з 29.03.2011 по 30.04.2011, з 17.05.2011 по 15.03.2012 та з 05.04.2012 по 13.03.2013 на посаді електрогазозварника; з 25.04.2013 по 06.04.2014, з 27.05.2014 по 01.09.2014, з 30.09.2014 по 01.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 14.07.2017 по 11.07.2018, з 13.07.2018 по 12.07.2019 на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи: в Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з 22.08.1992 по 28.06.2000 (7 років 10 місяців 7 днів) на посаді електрозварника ПРЦ БО; в товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис» з 29.03.2011 по 15.03.2012 (11 місяців 16 днів) та з 05.04.2012 по 13.03.2013 (11 місяців 9 днів) на посаді електрогазозварника; в товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис» з 25.04.2013 по 06.04.2014 (11 місяців 13 днів), з 27.05.2014 по 01.09.2014 (3 місяці 6 днів), з 30.09.2014 по 01.05.2015 (7 місяців 2 дні), з 15.06.2015 по 10.06.2016 (11 місяців 27 днів), з 11.06.2016 по 06.06.2017 (11 місяців 27 днів), з 14.07.2017 по 11.07.2018 (11 місяців 27 днів), з 13.07.2018 по 12.07.2019 (1 рік) на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд зазначив, що позивач набув необхідних 25 років загального страхового стажу і більше як 12 років 6 місяців пільгового стажу, тобто на момент звернення про призначення пенсії набув право на призначення пенсії, чого не заперечує відповідач, оскільки позивачу все ж було призначено пільгову пенсію за Списком №2. Однак, ОСОБА_1 не всі періоди його роботи було зараховано до загального стажу роботи та стажу роботи за Списком №2.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , підтверджено періоди роботи позивача:
з 22.01.1988 по 22.02.2011 (більше 23 років) в Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на посаді електрозварника ПРЦ БО;
з 29.03.2011 по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013 електрогазозварником в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Инк-Сервис».
з 25.04.2013 по 06.04.2014, з 27.05.2014 по 01.09.2014, з 30.09.2014 по 01.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 14.07.2017 по 11.07.2018, з 13.07.2018 по 12.07.2019 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис».
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, то відповідач протиправно не врахував у повному обсязі вказані періоди роботи позивача до його загального страхового стажу.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №159/4178/16 а.
Суд зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №755/139/17, то суд вказав, що згідно обставин вказаної справи, позивачем надано пенсійному органу довідки про період роботи та її заробітну плату (аналогічно як і в межах даної адміністративної справи №300/3524/22), у зв'язку із чим судом зроблено висновок, що враховуючи встановлені обставини та зазначене вище правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по відмові у здійсненні перерахунку пенсії по заробітній платі, отриманій позивачем в період роботи на території Монгольської Народної Республіки за період праці з 20.08.2000 по 14.06.2002, що підтверджено належними та допустимим доказами.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність. В Головному управлінні відсутня інформація з Пенсійного фонду російської федерації про сплату внесків за вказаний період.
Відносно наданих довідок про заробітну плату для розрахунку розміру пенсії, слід зазначити, що відповідно до п.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Судова практика в подібних правовідносинах свідчить про те, що можливість врахувати при призначенні пенсії заробіток, отриманий за межами України, залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за цей період.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 755/139/17.
Так, як довідки про заробітну плату за спірний період на території російської федерації не підтверджені первинними документами, відсутні підстави для врахування їх при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в позові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.06.2022 звернувся із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пільгової пенсії за Списком №2, до якої було долучено документи на підтвердження трудової діяльності та отриманих доходів, зокрема: довідку ПАТ «Укрнафта» про підтвердження наявного трудового стажу (пільгового стажу за Списком №2) для призначення пенсії ПАТ «Укрнафта» від 14.04.2022 за №01/01/10/05/02/02 178; довідку ПАТ «Укрнафта» про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.04.2022 за №01/01/11/11/02-168; наказ-постанову ВАТ «Укрнафта» від 29.06.2000 №210; висновок №304 від 04.07.2000; довідку від 29.08.2022 за №01/01/10/05/02/02 432; наказ ПАТ «Укрнафта» від 25.05.2020 за №35; довідку ТОВ «Инк Сервис» про підтвердження характеру чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії по Списку №2 від 27.08.2019 за №2133; довідку ТОВ «Инк-Сервис» №109 від 05.07.2019; наказ №175/01-п від 30.12.2016; карту атестації робочого місця згідно умов праці №62; наказ №69/01-п від 28.08.2014; довідку №325 від 12.05.2014; карту №235 спеціальної оцінки умов праці.
За наслідком розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, ПФУ призначено ОСОБА_1 з 16.03.2022 пільгову пенсію за віком за Списком №2. При цьому, згідно розрахунку пенсії, відповідачем визнається за позивачем 29 років 6 місяців 21 день страхового стажу позивача, з яких 16 років 2 місяці 5 днів - стажу роботи за Списком №2.
Однак, на думку позивача, виведений відповідачем загальний стаж роботи та стаж роботи за Списком №2 є невірним та таким, що суперечить наданим пенсійному органу підтверджуючим документам. Зокрема, до загального стажу позивача пенсійним органом не зараховано періоди роботи позивача: на посаді електрогазозварника в ТОВ «Инк-Сервис» з 29.03.2011 по 30.04.2011, з 17.05.2011 по 15.03.2012 та з 05.04.2012 по 13.03.2013, а також на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду в ТОВ «Инк-Сервис» з 25.04.2013 по 06.04.2014, з 27.05.2014 по 01.09.2014, з 30.09.2014 по 01.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 14.07.2017 по 11.07.2018, з 13.07.2018 по 12.07.2019.
Водночас, на думку ОСОБА_1 , відповідачем протиправно до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано періоди роботи позивача:
з 22.08.1992 по 28.06.2000 (7 років 10 місяців 7 днів) в Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на посаді електрозварника ПРЦ БО;
? з 29.03.2011 по 15.03.2012 (11 місяців 16 днів) та з 05.04.2012 по 13.03.2013 (11 місяців 9 днів) на посаді електрогазозварника в ТОВ «Инк-Сервис»;
? з 25.04.2013 по 06.04.2014 (11 місяців 13 днів), з 27.05.2014 по 01.09.2014 (3 місяці 6 днів), з 30.09.2014 по 01.05.2015 (7 місяців 2 дні), з 15.06.2015 по 10.06.2016 (11 місяців 27 днів), з 11.06.2016 по 06.06.2017 (11 місяців 27 днів), з 14.07.2017 по 11.07.2018 (11 місяців 27 днів), з 13.07.2018 по 12.07.2019 (1 рік) на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду в ТОВ «Инк-Сервис».
Як вбачається із обґрунтування апеляційної скарги, її мотиви зводяться лише до того, що зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу можливе лише у випадку підтвердження сплати страхових внесків. Жодних інших підстав для незгоди із судовим рішенням скаржник не наводить. З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-IV).
За змістом частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до п.3 ст.6 Міжнародної Угоди від 15.04.1994 «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» (дата набрання чинності для України: 22.08.1995) встановлено, що працівники користуються правами і виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.
Згідно ст. 7 цієї Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку і розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону рф «Про трудові пенсії» встановлено, що при підрахунку страхового стажу періоди роботи і (або) іншої діяльності, які передбачені статтями 10 і 11 цього Федерального закону, підтверджуються документами, що видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Разом з тим, частиною 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески
Колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, де суд не досліджував питання чи нараховувались позивачу, але не сплачувались страхувальником страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
В контексті законодавства нашої держави, то за змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правовим регулюванням пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , копії якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача:
з 22.01.1988 по 22.02.2011 (більше 23 років) в Прикарпатському управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на посаді електрозварника ПРЦ БО;
з 29.03.2011 по 15.03.2012, з 05.04.2012 по 13.03.2013 електрогазозварником в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі також - ТОВ) «Инк-Сервис»;
з 25.04.2013 по 06.04.2014, з 27.05.2014 по 01.09.2014, з 30.09.2014 по 01.05.2015, з 15.06.2015 по 10.06.2016, з 11.06.2016 по 06.06.2017, з 14.07.2017 по 11.07.2018, з 13.07.2018 по 12.07.2019 помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння скважин на нафту і газ 4 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Инк-Сервис».
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач протиправно не врахував у повному обсязі вказані періоди роботи позивача до його загального страхового стажу.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 300/3524/22- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар