Постанова від 05.06.2023 по справі 120/9376/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9376/22

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

05 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2022/000026/2 від 19.07.2022 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2022/001432 від 19.07.2022 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію ВМД №UА401020/2022/031522 від 18.07.2022 року та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до ВМД, зокрема, рахунок-фактура (інвойс), зовнішньоекономічний договір, платіжне доручення в іноземній валюті, довідку про транспортні витрати, декларацію країни відправлення. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору. При цьому, позивач вказує, що відповідно до інвойсу № 029-2022, що був виставлений 02 липня 2022 року, продавцем виставлено рахунок на оплату за товар, найменування, марка, модель та вартість якого зазначено в контракті - SCF1WARZMUELLER, який зареєстровано 12.03.2013 року (VIN: НОМЕР_5) вартістю 12 495,00 євро. Після підписання контракту та отриманого від продавця інвойсу, позивач сплатив зазначену в цих документах суму, що підтверджується відповідним платіжним дорученням в іноземній валюті N91 від 04 липня 2022 року. Відповідно до вказаного платіжного доручення сума платежу становить 12 495 євро, а в розділі 70 зазначено призначення платежу: "Payment for the user semitrailer under Contrakt NR 02/07/2022 from 02.07.2022". На думку позивача, відсутність в інвойсі прямого посилання на контракт, на підставі якого цей інвойс прийнятий, не може слугувати підставою для визнання його недійсним або викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в ньому зазначена. Зазначив, що інвойс крім усіх вищезазначених відомостей містив вичерпні відомості про напівпричіп, а саме: інформацію щодо виробника напівпричепу, модель, а також VIN-код напівпричепу, за якими можна ідентифікувати напівпричіп.

Окремо позивач вказав, що відповідно до положень Контракту, товар постачався на умовах FCA Mьnchen. Поставка товарів на умовах FCA передбачає, що товар доставляється основному перевізнику замовника до зазначеного в договорі місця відправлення, експортні мита сплачує продавець. Відповідно до калькуляції транспортних витрат, яка подавалась митному органу, як під час розмитнення напівпричепу, так і під час адміністративного оскарження рішення про коригування митної вартості вартість евакуації до митної території України становила 300 євро, з яких 250 євро безпосередні витрати на перевезення та 50 євро на страхування до кордону України. Також позивач вказує, що напівпричіп був застрахований в компанії АХА Versicherung AG на період його перевезення по території Европейського Союзу (з 11 по 15 липня 2022 року), що підтверджується відповідним полісом. Позивач зазначає, що напівпричіп не вважається транспортним засобом, що пересувається своїм ходом, а тому посилання відповідача на Директиву 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року є безпідставним та необґрунтованим. Коригуючи митну вартість товару, з підстав неприйняття довідки про транспортні витрати відповідач не врахував і відповідно не застосував вимоги абзацу 8 до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, в якому міститься чітка вимога, за якою у разі відсутності будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Отже, не приймаючи довідку про транспортні витрати декларанта митний орган у своєму рішенні мав зазначити про те, які застосовано тарифи для відповідного виду транспорту і які було застосовано митним органом.

Щодо сумнівів митного органу відносно умов перевезення, які зазначені в Контракті (FCA), то позивач зазначив, що Ex Works (EXW) - це міжнародний торговий термін, який визначає, що продавець робить товар доступним у визначеному місці, а покупець товару повинен покрити транспортні витрати на його доставку до місця призначення. При цьому, як тільки покупець отримує доступ до товару, він починає нести відповідальність за завантаження товару на вантажівки, передачу його на судно або літак, а також дотримання митних правил. В свою чергу, Free Carrier (FCA) передбачає, що окрім зобов'язань, які містяться в EXW продавець бере на себе зобов'язання, відповідно, і витрати з митного очищення товару перед його експортом. При цьому, напівпричіп експортувався з країни, яка є членом Європейського Союзу - Німеччини. Відповідно до митних правил та вимог, які затверджені Європейською Комісією, в країнах учасницях Європейського Союзу, в разі експорту товару, який знаходиться на території однієї із країн Європейського Союзу, в країну, яка не є учасником Європейського Союзу умови Ex works (EXW) прирівнюються то умов Free Carrier (FCA), оскільки відповідно до Регламенту Європейського Парламенту І Ради (ЄС) № 952/2013 від 09 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу та Делегованого Регламенту Комісії (ЄС) N9 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу право на подання загальної декларації вибуття або прибуття на митній території Європейського Союзу мають зареєстровані у встановленому порядку особи, що мають осідок на митній території Європейського Союзу (економічні оператори), а саме: фізичні особи, які постійно проживають на митній території Союзу юридичні особи чи об'єднання осіб, що мають місцезнаходження, головний офіс або постійне комерційне представництво на митній території Союзу. При цьому під постійним комерційним представництвом мається на увазі постійне місце ведення комерційної діяльності, в якому постійно перебувають необхідні людські і технічні ресурси та через яке повністю або частково проводяться пов'язані з митною сферою операції особи. Крім того, експортером за вищезазначеним митним кодексом вважається особа, що має осідок на митній території Союзу, яка має повноваження визначати та визначила, що товари повинні бути переміщені за межі зазначеної митної території. В свою чергу, право на передачу повноважень щодо подачі митної декларації мають тільки експортери. Тобто, позивач, як особа, яка відповідно до європейського законодавства не має осідок на території Європейського Союзу - не мав прав щодо дій по митному очищенню товару перед його вивезенням з території Союзу, а тому, в будь-якому випадку, саме продавець товару має здійснити усі необхідні дії по поданню експортної декларації щодо митного очищення товару. Крім того, як встановлено було пунктом 3.7. Контракту, продавець взяв на себе зобов'язання по митному очищенню товару, зазначивши умови поставки FCA. Вказана обставина підтверджується і тим, що листом від 21 липня 2022 року продавець повідомив позивача, що експортне митне оформлення увійшло до вартості товарів.

Стосовно суперечностей між умовами, які зазначені в пункті 3.7. Контракту та експортній декларації країни відправлення слід зазначити, що напівпричепи, разом із попередньою експортною декларацією, в якій не зазначалось умови поставки, отримувались водіями позивача безпосередньо в місті Мюнхен. В свою чергу, остаточна експортна декларація подавалась продавцем самостійно, а тому позивач не мав можливості перевірити її на наявність помилок, що фактично призвело і до вищезазначених суперечностей в двох документах. Окремо вказано й на те, що в усіх документах, які були подані позивачем до митного оформлення та були отримані від продавця міститься відомості лише про фізичну особу та жоден із документів не містить інформації, що продавцем була юридична особа. Продаж напівпричепу здійснював ОСОБА_1 , який в Німеччині здійснює свою підприємницьку діяльність, як приватний підприємець (що аналогічно в українському законодавстві - фізична особа-підприємець). Водночас юридичні особи, які зареєстровані в Німеччині, як і юридичні особи, які зареєстровані в Україні окрім свого найменування зобов'язані вказувати і організаційно- правову форму, а саме: GmbH (Товариство з обмеженою відповідальністю), mini-Gmbh або UG ((спрощена форма Товариства з обмеженою відповідальністю), AG (Акціонерне товариство), KGaA (Командитне товариство в акціях), SE (Европейське акціонерне товариство). Зазначених організаційно-правових форм не вказано, як в Контракті, так і інвойсі, що вкотре підтверджує безпідставність і необґрунтованість "сумнівів" відповідача про наявність суперечностей в документах про продаж товару юридичною особою. Натомість в поданих до митного оформлення документах, продавцем зазначено свій індивідуальний податковий номер (Steuernummer), який видається місцевим податковим органом, або фізичним особам-підприємцям, або самозайнятим особам (фрілансерам).

Також позивач зазначає, що обираючи в якості джерела числового значення схожий автомобіль, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також конкретних митних декларації з аналогічним товаром та рішень про коригування митних вартостей такого товару, якщо такі передували поданню цієї декларації. Не враховано було відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення комплектацію, призначення напівпричепу, а особливо його технічний стан, який потребував ремонту та відновлення, що підтверджується застереженнями, які зазначені в продавцем в інвойсі. Про необхідність врахування зазначених відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постановах від 26 травня 2022 року по справі № 560/355/19, від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 140/754/19. Відтак, позивач вказує, що у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, а отже спірні рішення і картка є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.07.2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" (далі покупець) та Firma ОСОБА_1 (далі - продавець), укладено контракт №02\07\2022, згідно умов якого продавець поставляє бувший у використанні напівпричіп Schwarzimuller, FIN:НОМЕР_5. Виробник товару: Німеччина , Загальна вартість напівпричіпа складає 12 495 євро. Передоплата в розмірі 100 % має бути здійснена до поставки напівпричіпа.

Відповідно до п. 3.7 даного контракту продавець поставляє товар на умовах FCA -Munchen.

Відповідно до Інвойсу №029-2022 від 02.07.2022 року поставлено напівпричіп Schwarzimuller, FIN:НОМЕР_5 за ціною 12 495 євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація №UА401020/2022/0031522 від 18.07.2022 року.

Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору 12 495 євро.

Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до митного органу низку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема:

Рахунок - фактура (інвойс) № 029-2022 від 02.07.2022 року ;

зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 року № 02\07\2022 ;

платіжне доручення в іноземній валюті від 04.07.2022 року № 19;

свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.03.2013 р.;

свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2018 р.

довідку про транспортні витрати № 67 від 18.07.2022 року

договір про надання послуг митного брокера №782- 1 від 14.06.2022 р.

Копія митної декларації країни відправлення № 22DE745583115702E8 від 11.07.2022 року.

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації №UА401020/2022/0031522 від 18.07.2022 року та доданих до неї документів, 19.07.2022 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2022/000026/2.

Зокрема в рішенні вказано, що "обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.07.202 2022, платіжне доручення від 04.07.2022 №19, довідка про понесені транспортні витрати та страхування від 18.07.2022 №67, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.03.2013 № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2018 № НОМЕР_6, зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022, митна декларація країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115702E8. Відповідно до ч.1 ст.337 Митного кодексу (далі - МКУ) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.07.2022 №029-2022 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойсу до контракту від 02.07.2022 №02/07/2022. В наданій довідці про понесені транспортні витрати та страхування №67 від 18.07.2022 на загальну суму 600 EUR (300 EUR окремо за напівпричіп) відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, хоча згідно п.3.5 зовнішньоекономічного договору 02.07.2022 №02/07/2022 передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві разом з товаром документи, в тому числі страхові поліси та номерні знаки (страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Також слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось ТОВ "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС", яке виступає і отримувачем товару, жоден з вищенаведених документів, та документи які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення не надано, відповідно, не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) напівпричепів за значно вищою вартістю, аніж заявлена декларантом.

Окрім того, згідно додатково наданої декларантом копії декларації країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115702Е8 поставка товару здійснювалась на умовах EXW Schцnau, що суперечить умовам поставки зазначеним у п.3,7 контракту (FCA Mьnchen). Відповідно до умов поставки EXW (франко- завод) продавець здійснює поставку в момент коли він надає товари у розпорядження покупця в названому місці (згідно митної декларації країни експорту Schцnau), продавець не несе будь яких витрат по очищенню товарів для експорту (експортні формальності /оформлення).

Окрім того, відправником товару виступає PRYSYAZHNYUK YURIY, а не юридична особа з якою укладено зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022 - FIRMA ОСОБА_1. 3 огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ, 18.07.2022 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2,3 ст. 53 МКУ. Декларантом листом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть. У зв'язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 11.07.2022 № UA100380/2022/034162 за якою оформлено товар "Напівпричіп-цистерна, трьохвісний, для перевезення вантажів, що був у використанні 1шт: марка: SCHWARZMULLER модель: С203 С263782 ідент.№ (шасі): НОМЕР_2 календарний рік виготовлення: 2011" та складає 30 300 Євро. В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п. З ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.".

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів № UA 401020/2022/001432 від 19.07.2022 р.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішень.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту апеляційної скарги спірними у даній справі є питання щодо понесених позивачем витрат на страхування напівпричіпа та щодо висновків суду першої інстанції стосовно правомірності застосованого митним органом резервного методу.

Інші питання, яким суд першої інстанції надав оцінку у своєму рішенні не є спірними та сторонами не оскаржуються, тому суд апеляційної інстанції їм оцінку не надає.

Статтею 248 Митного Кодексу України (далі - МК України) визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частинами першою - третьою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 334 КАС України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною першою статті 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (ч.3 ст.335 МК України).

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою - другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої - другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою даної норми визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства можна дійти висновку, що декларантом визначається митна вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. І лише у випадку, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - декларант зобов'язаний на письмову вимогу органу надати додаткові документи.

Статтями 57, 64 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Водночас, положеннями пунктів 7.1 - 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 № 631, визначено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Таким чином, контроль правильності визначення митної вартості товарів покладено на митний орган.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари т прийняти рішення про коригування митної вартості.

Щодо понесених позивачем витрат на страхування колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що так як наданий позивачем документ не містить суми страхування та відомостей, що застраховано напівпричіп, у зв'язку із чим, на думку суду першої інстанції, документи надані позивачем не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за придбані товари, відтак, у відповідача обґрунтовано виникли сумніви щодо вартості товару, а тому у відповідача були наявні правові підстави для коригування митної вартості.

Вказаний висновок є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам по справі, а також положенням митного законодавства.

Положеннями частини другої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний) застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частинами четвертою та п'ятою статті 57 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Слід звернути увагу на тому, що частина восьма статті 57 Митного кодексу України передбачає, що термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Частиною десятою статті 57 Митного кодексу України визначено перелік додаткових витрат, які були понесені покупцем але не включені до ціни, що була фактично сплачена, серед, яких є і витрати на страхування товару. Тобто, за положеннями статті 57 Митного кодексу України законодавець виділяє поняття «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» та «додаткові витрати, які були понесені покупцем але не включені до ціни». Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено право митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

При цьому, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Так, в рішенні про коригування митної вартості щодо страхування відповідачем було зазначено наступне:

«В наданій довідці про понесені транспортні витрати та страхування №67 від 18.07.2022 на загальну суму 600 EUR (300 EUR окремо за напівпричіп) відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, хоча згідно п.3.5 зовнішньоекономічного договору 02.07.2022 №02/07/2022 передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві разом з товаром документи, в тому числі страхові поліси та номерні знаки (страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).»

Колегія суддів зазначає, що позивач не заперечував щодо наявності витрат на страхування транспортного засобу, при цьому відомості щодо витрат були наданні відповідачу в документі «Калькуляція транспортних витрат» (код документу в ЕМД 3006) без номеру від 18.07.2022. Відповідно до вказаного документу позивач повідомив митний орган, що транспортні витрати та страхування до митного кордону України за імпортований напівпричіп вантажний-цистерну, становлять 300 євро, з яких транспортні витрати - 250 євро, страхування - 50 євро, про що повідомлялось і в самій позовній заяві.

Тобто, позивач, у відповідності до положень пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України надав інформацію (відомості) про вартість страхування. В свою чергу, митний орган в своєму рішенні про коригування митної вартості жодним чином не аргументував що відомості про заявлену вартість короткострокового страхування є неповним та/або недостовірними. З цього приводу суд першої інстанції не зазначив жодних висновків. Як вбачається з положень частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід звернути увагу і на тому, що в оскаржуваному рішенні суду, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем документ не містить ані суми страхування, ані відомостей, що застраховано напівпричіп.

Однак, таке твердження не відповідає дійсності.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи міститься поліс страхування (а.с.60) з якого вбачається наступне:

1. Міжнародна карта автострахування. Дійсний максимум 5 днів.

3. Дійсний з 11.07.2022 по 15.07.2022 (включаючи обидва дні, тобто 11 та 15 липня)

4. Код країни / номер страхування / номер страхового поліса D 80388090100 / 5515

5. Офіційний номерний знак або (за відсутності) номер шасі чи двигуна НОМЕР_3

7. Марка транспортного засобу - SCHWARZMULLER

9. Ім'я та адреса страхувальника ОСОБА_1

10. Назва та адреса страховика - AXA Versicherung AG

11. Підпис страховика.

Крім того, на зазначеному полісі наявна відмітка що міжнародна картка автострахування (IVK) дійсна лише на 5 днів.

Колегія суддів звертає увагу на розділі 5 вказаної картки автострахування. В ній було зазначено офіційний номерний знак НОМЕР_3 , який повністю співпадає із номером свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого надавалась до суду першої інстанції. Відповідно до зазначеного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в країні Німеччина (країна експортер) в розділі А. зазначено державний номерний знак причепа - НОМЕР_3 (15/07/2022), який є ідентичний номеру, що був вказаний в міжнародній картці страхування.

Також, в вищевказаному полісі міститься інформація про eVB-Nummer - AY77AXV. eVB номер - офіційна абревіатура електронного підтвердження страхування. eVB був запроваджений у 2008 році як частина Указу про реєстрацію транспортних засобів (FZV). З цього моменту страховики були зобов'язані передавати підтвердження страхування в електронному вигляді до органів реєстрації. Запровадження eVB також означало кінець старої картки подвійного страхування. Електронне підтвердження страхування є доказом від страхової компанії про наявність страхового покриття відповідальності («покриття») для автомобіля. Номер eVB - це семизначний буквено-цифровий код. Перші два символи завжди присвоюються страховику. Решта 5 символів випадковим чином комбінуються під час генерації. Номер eVB містить ключову інформацію про транспортний засіб та страхувальника. Завдяки захищеному процесу обміну даними всі реєстраційні офіси можуть отримати доступ до даних, що зберігаються про транспортний засіб, в Інтернеті через Федеральне управління автомобільного транспорту. Дані зберігаються централізовано на серверах GDV Dienstleistungs-GmbH (GDV DL), яка запускає процес eVB з 2008 року.

Відповідно до законодавства країни Німеччина номер eVB без страхового полісу використовується для:

· Реєстрації транспортного засобу;

· Перереєстрації знерухомленого автомобіля;

· Передачі автомобіля новому власнику;

· Технічних змін автомобіля

· Оформлення короткого (тимчасового) номерного знака, який видається, зокрема під час продажу транспортного засобу на експорт;

· Зміни місця проживання на інший дозвільний округ.

Відповідно до вищезазначеного нормативного акту Німеччини, за наявності eVB-номеру - відсутня необхідність в оформленні окремого страхового сертифікату і наявність eVB-номеру є достатнім і належним доказом страхування транспортного засобу, як в Німеччині, так і іншій країні Європейського Союзу.

Окремої уваги заслуговує і те, що вартість зазначеного короткострокового страхування в країні Німеччина становить від 0 євро (певні страхові компанії короткострокове страхування, до 5 днів, проводять безкоштовно) до 46 євро (максимальний строк страхування до 5 днів, з включеною до вартості зеленою картою та відповідними податками. При цьому, замовлення зазначеного тимчасового страхування відбувається через електронні сервіси, а на телефон або електронною поштою надходить лише eVB-номеру, який є головним та належним доказом страхування транспортного засобу відповідно до законодавства Німеччини, а сплата коштів відбувається за допомогою сплати відповідних коштів через електронні сервіси.

Слід повторного наголосити на тому, що відповідач, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості жодним чином не аргументував, що відомості про заявлену вартість короткострокового страхування є неповним та/або недостовірними, а суд в своєму рішенні не надав належної оцінки вказаній обставині та дійшов до помилкового висновку, що подані позивачем документи не містять ані суми страхування, ані відомостей, що застраховано напівпричіп. Відповідно до правової позиції, що висловлена в численних постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 21 червня 2022 року у справі № 820/6811/16 на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Крім того, судом першої інстанції помилково ототожнено поняття витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей про заявлену вартість, метод, із поняттям консультації. Проведення консультацій є обов'язком митного органу, який передбачений частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України і які проводяться перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості. Мета і порядок проведення консультацій розкрито в пункті 2 Загального вступного коментаря до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Відповідно до зазначеної угоди процес консультацій між двома сторонами дозволяє обмінятися інформацією про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації, а іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера.

В свою чергу, процедура витребовування документів митним органом, що передбачена статтею 53 Митного кодексу України жодного відношення до консультацій - не має.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до помилкового висновку, що документи надані позивачем не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягала сплаті за придбані товари, відтак, у відповідача обґрунтовано виникли сумніви щодо вартості товару, запропоновано надати додаткові документи, після відмови у чому, відповідачем за наявності на те правових підстав скориговано митну вартість.

Тобто, суд підтвердивши (1) чинність контракту та інвойсу, в якому зазначена вартість напівпричіпу у сумі 12 495 євро, яка і в розумінні частини четвертої статті 57 Митного кодексу України і є «ціни, яка була фактично сплачена, або підлягала сплаті за придбані товари», (2) що розбіжності в умовах постачання не впливають на заявлену позивачем митну вартість,

(3) що надана позивачем довідка містить інформацію про вартість перевезення транспортного засобу в сумі 250 євро, яка в розмінні частини 10 статті 58 Митного кодексу України відноситься до додаткових витрат та включаються до загальної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, (4) розбіжності щодо найменування продавця товару не впливають на числову вартість транспортного засобу встановив, що за відсутності додаткових документів право митного органу безпідставно здійсни коригування митної вартості товару з 12 795 євро до 30 300 євро, тобто на 17 505 євро (збільшено вартість на 137%).

Більше того, вказаний висновок, що був зроблений судом першої інстанції суперечить правовому висновку Верховного Суду від 09 листопада 2022 року по справі №814/141/17 в якому Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно правомірності застосованого митним органом резервного методу.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що на звернення митного органу в порядку консультацій, позивач відмовився надавати будь - які документи, вказуючи на те, що ним правомірно визначено митну вартість за ціною договору, а тому суд дійшов до висновку що повторно звертатись на кожному етапі визначення методу про надання додаткових документів пітверджуючих певні обставини не було доцільно, адже відповідь про відмову надана. Як зазначалось раніше, судом першої інстанції помилково було ототожнено поняття витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей про заявлену вартість, метод із поняттям консультації, які є різними за своєю метою та правовою суттю.

Крім того, в позовній заяві позивач наголошував на тому, що перед застосуванням другорядних методів будь-яких консультацій із митним органом - не відбувалось.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.ст. 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Разом з цим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять та до суду не надано. При цьому, саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Зазначеним доводам, а також вимогам Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Також, суд першої інстанції, пославшись на постанову Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року по справі №820/2187/13-а зробив помилковий висновок, що інформація з конкретної вантажної митної декларації є достатнім доказом ввезення певної партії товару за відповідною ціною.

У постанові від 25.02.2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Вказана правова позиція залишається незмінною та Верховний Суд не відступав від неї. Більш того, в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2021 року по справі № 120/2634/19-а Суд зазначив, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

А тому, суд першої інстанції застосувавши неактуальний правовий висновок ще Вищого адміністративного суду України від 2015 року дійшов до помилкових доводів, що інформація з конкретної вантажної митної декларації є достатнім доказом ввезення певної партії товару за відповідною ціною та помилково вказав на те, що при коригуванні митної вартості відповідач застосував резервний метод застосовуючи інформацію про конкретну митну декларацію.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 59, 60 та 64 Митного кодексу України дійшов до висновку, що при застосуванні резервного методу митний орган не має враховувати фізичні характеристики товару. Вказаний висновок суперечить не тільки Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, а й сталій судовій практиці Верховного Суду.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року по справі № 560/355/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, зокрема, обов'язкове зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. За сталою позицією Верховного Суду у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи, зокрема, на технічний стан транспортного засобу, умови поставки, комерційні умови тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. А тому, висновок суду першої інстанції щодо відсутності «враховувати фізичні характеристики товару» - є помилковим.

Більш того, як позовній заяві, так і поясненнях щодо поданого відзиву позивач неодноразово просив суд першої інстанції застосувати правову позицію Верховного Суду, яка зазначена в постановах від 26 травня 2022 року по справі № 560/355/19, від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 140/754/19, в яких суд касаційної інстанції вказував на необхідність врахування зазначених відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає про порушення відповідачем принципу правової визначеності, оскільки відповідачем було взято в якості джерела числового значення саме ЕМД від 11 липня 2022 року №UA100380/2022/034162 (тобто декларацію іншого митного органу), а не взято декларацію №UA401020/2022/030572 від 12 липня 2022 року, за якою саме відповідач здійснював розмитнення позивачу аналогічного напівпричепу, а саме: «Напівпричіп вантажний-цистерна, що був у використанні, категорія транспортного засобу - O4; марка: SCHWARZMUELLER; модель: C203; тип: для перевезення харчових продуктів; ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 ; календарний рік виготовлення: 2013; модельний рік виготовлення: 2013; дата першої реєстрації: 30.03.2013; кількість вісей - 3; вантажопідйомність напівпричіпа : 33300 кг; маса в разі повного навантаження напівпричіпа: 39000кг; для використання на дорогах загального призначення; торговельна марка: SCHWARZMUELLER; виробник: SCHWARZMUELLER; країна виробництва: AT.» за вартістю 12 495 євро.

Вказана митна декларація була прийнята митним органом та було проведено розмитнення зазначеного напівпричепу 12 липня 2022 року без будь-яких зауважень. Крім цього, з аналізу vin-кодів напівпричепу який був ввезений 12 липня 2022 року (НОМЕР_4) та 18 липня 2022 року (НОМЕР_5) вбачається, що вони фактично є ідентичними товарами та відрізняються лише останньою цифрою, тобто ввезений 18 липня 2022 року напівпричіп відноситься до тієї ж партії виробництва, що і той, який був ввезений та розмитнений відповідачем 12 липня 2022 року.

Очевидно, що за таких обставин митний орган мав діяти відповідно до принципу належного урядування та передбачувано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип «юридичної визначеності». Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, органи влади повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

Враховуючи принцип юридичної визначеності, на органи влади покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Водночас, митний орган, під час прийняття оскаржуваного рішення та обираючи в якості методу та джерела числового походження безпідставно обрав резервний метод та митну декларацію від 05 липня 2022 року № UA100380/2022/356704 надавши їй безпідставну перевагу над декларацією № UA401020/2022/030448, яка є пізнішою в часі, чим нівелював принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації», чим порушив основоположний принцип верховенства права - принципу юридичної визначеності.

Крім того, враховуючи, правову позицію, що висловлена в постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року по справі № 560/355/19, суд першої інстанції безпідставно не надав жодної уваги порівняльним характеристикам товарів, що були зроблені представником позивача поясненнях до заперечень на позовну заяву і про те, що визначений відповідачем в якості джерела числового значення напівпричіп суттєво відрізняється від того, що був ввезений позивачем.

При цьому, суд першої інстанції не дивлячись на зазначені характеристики, а також не враховуючи різне призначення цих напівпричепів робить висновок про правомірність прийнятого відповідачем рішення, посилаючись лише на те, що напівпричіп, який розмитнювався за UA100380/2022/034162 2011 року виготовлення і його вартість складала 30 300 Євро, а вартість «напівпричіп, ідентичної марки Schwarzimuller» календарного року виготовлення 2013 становить 12 495 євро, а тому на думку суду першої інстанції «митним органом скориговано митну вартість у відповідності до вимог чинного законодавства».

Позивач, в поясненнях до відзиву на позовну заяву звертав увагу на тому, що комплектація та оснащення напівпричепів цистерн, які призначені для перевезення харчових продуктів (цистерна, яка ввозилась позивачем) є найбільш простими і не потребують використання особливих видів сплавів або сучасних систем безпеки. Натомість цистерни, які призначені для перевезення хімічно-небезпечних речовин виготовляються із використанням особливих видів сплавів, містять декілька шарів покриття (внутрішнє оздоблення) та в обов'язковому порядку оснащуються сучасними системами безпеки, які мають включати:

- донні та зливні засувки;

- запобіжні клапани;

- елементи для пломбування;

- ящики для вогнегасників;

- заземлюючі контури та інші пристрої.

У зв'язку із чим, вартість напівпричепа-цистерни, який призначений для перевезення харчових продуктів буде вдвічі меншою, аніж вартість цистерни яка виготовлялась та використовується для перевезення хімічно-небезпечних речовин.

Відповідачем, в якості джерела числового значення було використано напівпричіп для перевезення хімічно-небезпечних речовин, який не може прирівнюватись по вартості до цистерн для перевезення харчових продуктів. Крім того, під час оцінювання вартості напівпричепів в першу чергу визначається їх стан, оздоблення сучасними системами безпеки. В свою чергу, роки виготовлення напівпричепа не впливає суттєво на його вартість, оскільки цистерна 2000 року виготовлення, яка пройшла необхідне переоснащення та містить сучасне обладнання може коштувати більше, аніж цистерна, яка виготовлена в 2010-2013 роках та не містить аналогічного обладнання.

Фактично, суд першої інстанції, всупереч сталій правовій позиції Верховного Суду, здійснив порівняння напівпричепів лише за маркою та роком їх виготовлення чим підтвердив безпідставний висновок митного органу який вказаний в рішенні про коригування митної вартості.

Крім того, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вимогам статей 57, 59-63 Митного кодексу України, а також сталій практиці Верховного Суду щодо застосування другорядних методів можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В свою чергу, навіть якщо відповідач, належним чином, обґрунтував в своєму причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), він мав би обґрунтувати із зазначенням причин, а суд мав би надати цим доводам належну оцінку, чому відповідач не використав метод що визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 Митного кодексу України) або метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Митного кодексу України) за наявності в його розпорядженні декларації № UA401020/2022/030448 від 12 липня 2022 року згідно якої розмитнювався ідентичний напівпричіп аналогічної вартості.

За положеннями статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Статтею 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Будь-якого висновку, щодо цих обставин судом першої інстанції зазначено - не було. Крім того, у справі, що розглядається, митним органом не було зазначено, а судом не надано належної оцінки тому, що митницею в запиті про витребування додаткових документів не зазначено які саме надані декларантом документи мають розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.

В свою чергу, посилання митниці на те, що на вимогу контролюючого органу позивачем не були надані документи, були безпідставно взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки за приписами Митного кодексу України та сталих правових позицій Верховного Суду, які зазначені зокрема але не виключно у постанові від 21 червня 2022 року по справі №820/6811/16, у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, не зазначено ані в запитах до декларанта, ані в рішенні про коригування митної вартості, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, що висловлений в постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 826/7843/16 саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. В свою чергу, митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митного вартості та під час розгляду справи по суті не зазначено будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, a також не зазначено інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Окрім того на користь позивача, з бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору до суду першої та апеляційної інстанції та витрати на професійну правову допомогу.

Зазначені витрати підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості № UA 401000/2022/000026/2 від 19.07.2022 року.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2022/001432 від 19.07.2022 р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 18451, 35 грн. (3143,47 грн + 15307,88 грн.) та витрати на отримання професійної правової допомоги у сумі 20000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.

Попередній документ

111355410

Наступний документ

111355412

Інформація про рішення:

№ рішення:	111355411
№ справи:	120/9376/22
Дата рішення:	05.06.2023
Дата публікації:	08.06.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (21.07.2023)
Дата надходження:	11.11.2022
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення, картки