Справа № 686/26890/22
Провадження № 2/686/1209/23
30 травня 2023р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/26890/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення грошових коштів,
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,вказавши, що 19.60.2022 року відповідач за усним договором про надання послуг зобов'язався надати позивачу послугу з пригону автомобіля з-за кордону, за що отримав грошові кошти в розмірі 3 500 дол. США. Оскільки відповідач зобов'язання за цим договором на виконав, то зобов'язався повернути отримані кошти, про що надав розписку. Просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу, яка становить 3 500 дол. США основної заборгованості, 1 062,53 грн - 3% річних за користування коштами та 5 692,58 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
18.01.2023 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.
03.03.2023 року справу призначено до слухання по суті.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в підготовчому судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.
За таких обставин суд вважає за можливе слухати справу на підставі зібраних доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.60.2022 року ОСОБА_2 за усним договором із ОСОБА_1 про надання послуг, зобов'язався надати позивачу послугу з пригону автомобіля з-за кордону, за що отримав грошові кошти в розмірі 3 500 дол. США. Оскільки відповідач зобов'язання за цим договором на виконав, то зобов'язався повернути отримані кошти, про що надав розписку, оригінал якої долучено до матеріалів справи, яка ніким не оспорена та не визнана недійсною.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На час слухання справи відповідач кошти не повернув, продовжує користуватись ними без достатньої правової підстави. Доказів іншого суду не надано.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року М° 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі -Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Уразі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки умовами договору не було встановлено розмір процентів за невчасне повернення грошових коштів, позивач просить також стягнути 3% річних, що становить 1 062,53 грн., відповідно до наданого розрахунку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Суд вважає, що оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення отриманих коштів не виконав, то з нього на користь позивача підлягають стягненню і сума боргу, і 3% річних за прострочення повернення коштів, відповідно до розрахунку, що міститься в матеріалах справи і прийнятий судом.
Також позивач просить стягнути інфляційні втрати, які відповідно до наданого розрахунку становлять 5 692,58 грн. Щодо зазначеної вимоги, то суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з тих підстав, що відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 01.04.2019 року у справі №761/11976/16, іноземна валюта індексації не підлягає. У разі порушення зобов'язань за договором, у якому визначено платежі в іноземній валюті, боржник на вимогу кредитора, має сплатити суму боргу, 3% річних, пеню, але не інфляційні, оскільки знецінюється лише національна валюта.
Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення 5 692,58 грн. інфляційних втрат слід відмовити у повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 599, 625 ЦК України, суд -
Позовну заяву задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 - грошові кошти в розмірі 3 500 дол. США, 3% річних в розмірі 1 062,53 грн. та 1 347,50 грн. судового збору.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Повний текст рішення суду виготовлено 06.06.2023 року.
Суддя: