05.06.2023 Справа №607/9869/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Парубія М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 353630 від 19.05.2023 вбачається, що 19.05.2023 приблизно о 00:50 год в м. Тернопіль по вул. Тролейбусна, 14 ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав, надавши письмові пояснення, в яких вказав, що він о 00 годин 50 хвилин 19 травня 2023 року знаходився на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля поліції, який знаходився припаркований у м. Тернополі, однак в якій саме частині міста йому невідомо.
На той час поруч нього на задньому пасажирському сидінні з лівої сторони сидів поліцейський ОСОБА_2 , який заповнював якійсь свої процесуальні документи. Перед цим, він надав цьому поліцейському своє посвідчення водія, щоб посвідчити свою особу, і дане посвідчення поліцейський передав своїй напарниці, жінці поліцейській, яка сиділа на передньому, водійському сидінні, остання після огляду його посвідчення водія поклала його на край передньої панелі та вийшла з салону автомобіля, і в той час, внаслідок закриття передньої дверки він побачив, що його посвідчення водія опинилось на краю панелі і могло кожної миті впасти на підлогу під кермо водія від легкого коливання автомобіля.
В цей час, він вирішив, через прохід між передніми сидіннями просунутись і підняти своє посвідчення водія та надати його поліцейському ОСОБА_3 , який продовжував сидіти поряд нього.
Однак, взявши посвідчення чомусь поліцейський ОСОБА_2 невірно зрозумів його дії, та припустив мабуть, що він хоче втекти з салону службового автомобіля поліції через передні сидіння, та накинувся на нього з-заді, стрибнувши йому на спину, кричучи при цьому, щоб він повернувся в попереднє положення на заднє сидіння, але цього зробити він не міг фізично, оскільки після того, як поліцейський ОСОБА_4 накинувся всім своїм тілом йому на спину, він грудною кліткою застряг між сидіннями і не міг поворухнутись та припіднятись. Внаслідок цього, йому було поліцейським здавлено грудну клітку так, що він не зміг вдихнути повітря та щось відповісти на його накази. Руками він також не зміг припіднятись, оскільки поліцейський ОСОБА_4 застосував до нього зразу ж фізичну силу та почав виламувати йому ліву руку за спину, а його напарниця поліцейська, що прибігла на його крик, почала викручувати йому його праву руку за спину та накладати кайданки, у той час, ще хтось із заді із поліцейських його сильно вдарив в район ніг, від болі він втратив дар мови та частково свідомість. Після цього, його почали тягнути назад на заднє сидіння. Поліцейський ОСОБА_4 кричав, що він уже затриманий з цього моменту і на його неодноразові прохання попустити кайданки йому поліцейські відмовляли, а він від відчуття болі не міг нічого говорити, і жодних погроз, чи образливих, нецензурних слів, чи інших якихось висловлювань на адресу поліцейських у той час, як і до цього не висловлював, та провокативних дій не вчиняв, наміру на те, щоб втекти, чи пошкодити майно поліцейських у нього не було.
Вважає, що в його діях якихось провокативних дій, з метою невиконання якихось наказів, розпоряджень поліцейського, чи якоїсь злісної непокори не було, він лише хотів запобігти пошкодженню свого офіційного документу, посвідчення водія, щодо його вилучення поліцейським він не заперечував. Більше того, на той час, про вилучення поліцейським ОСОБА_5 його посвідчення водія не було складено останнім жодного процесуального документа, лише через годину після цього йому було озвучено поліцейським Петриком Д. те, що вилучається посвідчення водія складеним ним протоколом про адміністративне правопорушення складеного відносно мене за ст. 130 КУпАП, а до цього о 00 годин 50 хвилин цього дня, йому не було нічого відомо про існування цього протоколу та про вилучення на підставі нього його посвідчення водія.
Наголосив на тому, що своє посвідчення водія він із передньої панелі підібрав, щоб воно не впало і в подальшому не було пошкоджене шляхом випадкового наступу на нього ногою поліцейською, і після цього планував передати поліцейському ОСОБА_6 , однак останній невірно надав оцінку у своїх висновках його діям та безпідставно, в протиправний спосіб, його незаконно було поліцейським Петриком Д. затримано із застосування фізичної сили та спецзасобів, та безпідставно відносно нього було складено адміністративний протокол за ст. 185 КУпАП про начебто злісну непокору законним вимогам поліцейського.
Більше того, із змісту самого протоколу, у ньому жодним словом не обумовлено, що йому якийсь поліцейський надавав накази чи розпорядження, які він умисно відмовлявся виконати, як і не зазначено у чому проявлялась його злісна непокора та зухвалість.
Вини своєї в інкримінованому йому поліцейськими правопорушенні не визнає, оскільки жодного умислу на злісну непокору, чи невиконання наказів поліцейського у нього не було, він поводився толерантно і виважено із повагою до працівників поліції, а тому, його дії були невірно оцінені працівником поліції.
У судовому засіданні захисник заперечив щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що жодних протиправних інкримінованих йому поліцейськими дій ОСОБА_1 не вчиняв. Зокрема, виходячи із матеріалів адміністративної справи, поліцейським Петриком Д. не підтверджено та не доведено належними і допустимими доказами (відеозаписами з нагрудних камер поліцейських чи поясненнями свідків) те, що ОСОБА_1 умисно не виконував законних вимог поліцейського про припинення правопорушення, що виражалось у якійсь шарпанині за одяг поліцейського, зухвалій та нахабній поведінці.
Оскільки додані до протоколу відеозаписи із нагрудних камер поліцейського вказують про те, що ОСОБА_1 сидячи на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля поліції, коли побачив, що його посвідчення водія падає з передньої панелі на підлогу, під час того як із салону цього автомобіля, зі сторони ведійського сидіння, виходить інший поліцейський, шляхом просування тулуба поміж передні пасажирські сидіння лише підняв своє посвідчення водія, яке падало на підлогу під кермом авто, щоб його в подальшому надати його поліцейському ОСОБА_6 , котрий сидів поряд нього на задньому пасажирському сидінні та щось записував. Оскільки вважав, що при незначному коливанні корпусу автомобіля, чи відкриті дверей авто, посвідчення водія його впаде, а поліцейський сідаючи на водійське місце може ногою наступити на нього, внаслідок чого його пластикова основа його пошкодиться, і воно буде потребувати заміни, внаслідок чого він до заміни не зможе керувати транспортними засобами.
Однак, поліцейський ОСОБА_4 чомусь це безпідставно миттєво розцінив як зухвалу та нахабну поведінку ОСОБА_1 та із-заді зразу ж застосував до нього фізичну силу, заломавши йому руки за спину та застосував кайданки на зап'ястя рук, а оскільки поліцейський ОСОБА_4 знаходився на той час із-заді та зверху Петрика ЯМ., притискаючи його до низу корпуса авто, а інший поліцейський знаходився за межами салону, то ОСОБА_1 фізично не міг шарпати поліцейських за одяг, оскільки застряг між передніми сидіннями, і не міг без сторонньої допомоги припіднятись і повернутись в попереднє положення на заднє сидіння, і при цьому ОСОБА_1 жодних образливих, нецензурних слів, чи погроз на адресу поліцейських взагалі не висловлював, як і своїми діями не робив натяків на непокору, чи на втечу.
А отже, вважає, що поліцейський ОСОБА_4 умисно свідомо перевищив свої повноваження застосувавши відносно ОСОБА_1 фізичну силу та спецзасоби, надавши невірну помилкову правову оцінку діям та намірам ОСОБА_1 .
Наведені дії поліцейського ОСОБА_7 доводять саме про грубе допущення вимог матеріального Закону, в тому числі Закону України «Про національну поліцію», Конституцію України, протиправне перевищення ним своїх посадових обов'язків і повноважень вказує на наявність умисного протиправного застосування поліцейськими фізичної сили та спеціального засобу кайданки відносно ОСОБА_1 без відповідної на це законної підстави.
Відповідно ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним інкримінованого йому правопорушення невиконанні законної вимоги поліцейського чи злісної непокори, відповідно вважає незаконні підстави застосування відносно нього заходів передбачених ст. ст. 259, 260 КУпАП, а саме, вважає, його було незаконно та безпідставно було затримано.
Відтак, в діях ОСОБА_1 відсутні жодні ознаки складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Главою 15, якою охоплюється ст. 185 КУпАП, регламентовано правовідносини у сфері встановленого порядку управління.
Статтею 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління, а об'єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину невиконання неодноразового законного розпорядження про припинення правопорушення, за що передбачено адміністративну відповідальність за ст. 185 КУпАП.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП(суть адміністративного правопорушення), а саме: не зазначено, яке саме адміністративне правопорушення повинен був припинити виконувати ОСОБА_1 .
Відтак, вказаний протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки виклад у ньому фактичних обставин справи не узгоджується із диспозицією ст. 185 КУпАП.
Окрім того, у протоколі не вказано даних щодо суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: мети і мотиву правопорушення, форми вини.
Тобто, обставини вчинення адміністративного правопорушення, які суд визнав доведеними, взагалі не конкретизовані.
Таким чином, суть адміністративного правопорушення (опису установлених обставин), у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 353630 від 19.05.2023, складеного щодо ОСОБА_1 викладена не конкретно, що порушує право особи на захист від висунутого обвинувачення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В силу ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із відеозапису, який міститься в матеріалах справи вбачається, що на ньому не зафіксовано подій, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Будь-яких інших відеозаписів події правопорушення або письмових пояснень можливих не зацікавлених свідків правопорушення матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють встановити послідовність подій та надати обґрунтовану юридичну оцінку діям особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо невиконання розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Як передбачено ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, будь-яких переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили винуватість ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
За таких обставин, враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення щодо злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, а тому, провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАПпідлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяО. М. Вийванко