Справа № 616/1007/19 Номер провадження 11-кп/814/1920/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
31 травня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12019220250000193 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , не працюючому, не судимому,
обвинуваченому за ч.3 ст. 152 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 15.06.2023 включно.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується за ч.3 ст. 152 КК України, у тому, що він 21.09.2019 приблизно о 21.00 год, діючи умисно, за попередньою змовою разом з ОСОБА_7 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_8 без її добровільної згоди.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, домашнього арешту в нічний час або особисте зобов'язання.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування не доведено його вину у вчиненні злочину, а прокурором наявність ризиків, тому вважає безпідставним продовження найсуворішого запобіжного заходу.
Зазначає, що суд не врахував наявність постійного місця проживання, де він проживає з батьками, братами та бабусею, позитивно характеризується.
Також вказав на тривалість перебування під вартою.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Відповідно до положень ч.4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12019220250000193 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.3 ст. 152 КК України. В судовому засіданні 18 квітня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.06.2023 включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення судом перевірялася під час обрання та продовження запобіжного заходу. 16.12.2019 було складено обвинувальний акт, який направлений до суду та справа розглядається судом першої інстанції. Тому, кваліфікація дій та всі доводи щодо наявності або відсутності вини обвинуваченого, чи його причетність до злочину мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , який є особливо тяжким злочином, та за яке передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, те, що вказаний злочин вчинено групою осіб, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Також, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
Колегія суддів враховує доводи обвинуваченого, що він має сім'ю та родину, проте при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати особливості конкретної справи, в якій необхідне тримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Також колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, а тому вказані обвинуваченим у апеляційній скарзі обставини є недостатніми підставами для зміни запобіжного заходу.
Переконливих доказів того, що більш м'який запобіжний захід, на даному етапі розгляду справи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зазначено.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду провадження не зменшилися, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4