Справа № 565/569/23
Провадження № 2/565/182/23
01 червня 2023 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Щур Н.О., представника позивача адвоката Бірука О.В., представника відповідача адвоката Чудопалова Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 91 238,00 грн інфляційних втрат та 17 324,00 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 18 січня 2018 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 890 420,00 грн., що еквівалентно 35000 доларів США та судові витрати, які були понесені позивачем при подачі позову в розмірі 8 000,00 грн. Відповідачем рішення суду від 18 грудня 2017 року виконано частково, станом на 02 квітня 2023 року заборгованість становить 192 452,00 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 03 квітня 2020 року по 28 лютого 2023 року в розмірі 91 238,40 грн та 17 324,70 грн 3% річних за період з 03 квітня 2020 року по 03 квітня 2023 року.
Ухвалою від 07 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 травня 2023 року.
Ухвалою від 01 травня 2023 року розгляд справи відкладено на 11 травня 2023 року.
Ухвалою від 11 травня 2023 року розгляд справи відкладено на 01 червня 2023 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась, у визначеному ЦПК України порядку повідомлялась про дату, час та місце судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, у визначеному ЦПК України порядку повідомлялась про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки зобов'язання виникло в іноземній валюті, позивачем не надано доказів на підтвердження того з чого сторона позивача виходила здійснюючи свої розрахунки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року у справі №565/1582/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 890 420,00 грн, що еквівалентно 35000 доларів США, судові витрати, які були понесені позивачем при подачі позову в розмірі 8 000,00 грн.
У вказаному рішенні суд встановив, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась домовленість про позику у розмірі 35000 доларів США. На підтвердження вказаної домовленості ОСОБА_1 15 листопада 2012 року передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35000 доларів США. ОСОБА_2 не виконала умов письмової домовленості і не повернула ОСОБА_1 борг, розмір якого згідно обрахунку станом на 30 серпня 2017 року становить 890 420,00 грн, що еквівалентно 35000 доларів США.
Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19 січня 2018 року на виконання рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року у справі №565/1582/17, яке набрало законної сили 18 січня 2018 року, видано виконавчий лист.
25 вересня 2018 року начальником відділу Вараського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Рівненській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №565/1582/17, виданого 19 січня 2018 року (ВП №57290051).
Згідно з відомостями, що містяться у листі Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №7954/26.1/30-23 від 27 березня 2023 року боржником по виконавчому провадженні (АСВП №57290051) станом на 27 березня 2023 року сплачено стягувачу відповідно до розписок частину боргу в розмірі 294 625,00 грн та 411 343,00 грн, які були перераховані стягувачу через депозитний рахунок відділу. Залишок боргу перед стягувачем станом на 27 березня 2023 року становить 192 452,00 грн, та виконавчий збір у сумі 10% від суми боргу у розмірі 69 842,00 грн.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора при цьому згідно із ч.2 ст.625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У зв'язку з частковим виконанням відповідачем рішення суду в сумі 705 968,00 грн, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 03 квітня 2020 року по 28 лютого 2023 року в розмірі 91 238,40 грн та 17 324,70 грн 3% річних за період з 03 квітня 2020 року по 03 квітня 2023 року.
Матеріали справи не містять доказів сплати у повному розмірі відповідачем на користь позивача заборгованості згідно рішення суду №565/1582/17.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі N 6-284цс17.
Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі N 296/10217/15-ц та у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справу N 130/2604/18.
Оскільки, згідно з рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року у справі №565/1582/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, виражені в іноземній валюті - доларах США, з визначенням еквіваленту в гривнях, тому передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються в тому числі на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Відтак, розрахунок 3% річних підлягає перерахунку та розраховується судом за період з 03 квітня 2020 року до 23 лютого 2023 року.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 10 934,24 грн 3% річних за період з 03 квітня 2020 року до 23 лютого 2023 року.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втратзадовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 750,42 грн інфляційних втрати, 10 934,24 грн 3% річних.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 456,85 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року.
Суддя Г.В.Бренчук