Справа № 751/4159/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/226/23
Категорія - продовження строку тримання під домашнім арештом. Доповідач ОСОБА_2
06 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін провадження
особи, відносно якої внесено клопотання, ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференції, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2023 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на два місяці, для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 .
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації Верховною Радою України 01 грудня 2022 року був прийнятий Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», положення яких не застосовуватимуться у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів, які видані, посвідчені у вказаних країнах, отже, всі документи, які видані російською федерацією, незалежно від дати їх видачі, стосовно екстрадиції ОСОБА_6 , на теперішній час не можуть бути застосовані, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою стосовно ОСОБА_6 продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби на два місяці до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до іноземної держави. Заборонити ОСОБА_6 залишати місце свого проживання у період часу з 22 год. до 07 год. наступної доби, а також зобов'язати з'являтися за кожною вимогою до прокурора чи суду, не відлучатися без дозволу прокурора за межі м. Києва, повідомляти прокурора про зміну місця проживання та роботи, здати на зберігання відповідному державному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Аргументує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор не погоджується з висновком слідчого судді про те, що всі документи,які видані російською федерацією стосовно екстрадиції ОСОБА_6 , на теперішній час не можуть бути застосовані, у зв'язку з чим будь-які підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, відсутні.
Вважає, що слідчим суддею не взято до уваги, що відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, учасниками якої є України та російська федерація, договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання піл вартою.
Таким чином, обов'язки щодо екстрадиції розшукуваних осіб між Україною та Російською Федерацією регламентуються положеннями Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року. Крім того, вказана судом Конвенція про правову допомогу і правові відносини від 22 січня 1993 року між Україною та російською федерацією на даний час зупинена, проте, припинить свою дію лише 29 грудня 2023 року.
У п. 109 рішення «Солдатенко проти України» Європейський Суд з прав людини надано можливість застосовувати запобіжні заходи до особи лише на підставі здійснення процедури екстрадиції, яка на даний час ще не завершена. При тому, що судом взагалі не враховані відомості наявні у матеріалах запитуючої сторони про ухилення ОСОБА_6 від правосуддя, тяжкість можливого покарання, що загрожує особі у разі засудження, його віку та стану здоров'я.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту до вирішення питання про його видачу іноземній державі, ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти доводів прокурора, вказували на міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання та роботи, родину в Україні, в той час як відносини з російською федерацією майже припинені, є невідомим чи надасть Україна згоду на видачу особи іноземній державі та невідомо, як саме буде проходити ця процедура, адже в країні діє військовий стан, а дія запобіжного заходу має бути обґрунтованою та тривати певний проміжок часу, в іншому випадку це буде порушенням прав людини, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 4 ст. 591 КПК України, при розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
З матеріалів екстрадиційної перевірки убачається, що надійшов запит компетентних органів російської федерації про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину.
Слідчим відділом лінійного управління Міністерства внутрішніх справ російської федерації в аеропорті Шереметьєво здійснюється досудове розслідування у кримінальній справі № 11801009625000060 за обвинуваченням ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого пунктом «в» частини 2 статті 229.1 КК Російської Федерації.
21 березня 2018 року слідчим слідчого відділу лінійного управління МВС Російської Федерації в аеропорті Шереметьєво стосовно ОСОБА_6 винесено постанову про притягнення його в якості обвинуваченого за вчинення зазначеного злочину.
Від органів досудового розслідування ОСОБА_6 втік, у зв'язку з чим 14 липня 2020 року був оголошений у міжнародний розшук.
Рішенням Хімкинського міського суду Московської області російської федерації від 16 липня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Працівниками відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України 08 листопада 2021 року о 09 годині 30 хвилин розшукуваний ОСОБА_6 був затриманий.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2023 року ОСОБА_6 в четвертий раз був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням ряду обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, який він відбував в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Інкриміноване ОСОБА_6 кримінально карне діяння за законодавством України відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 1 ст. 305 КК України, та відносяться до категорії тяжких злочинів.
Передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, що йому інкримінується, не минули.
З 15 грудня 2021 року відносно ОСОБА_6 застосовувався екстрадиційний арешт для вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до російської федерації.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року.
У даному конкретному випадку ОСОБА_6 з 15 грудня 2021 року до 01 вересня 2022 року перебував під вартою, з 01 вересня 2022 року щодо нього обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, тобто фактично стосовно особи один рік і шість місяців застосовуються заходи обмеження, не зважаючи на те, що екстрадиційна перевірка Чернігівською обласною прокуратурою відносно ОСОБА_6 завершена рік тому.
На сьогоднішній день, рішення Офісом Генерального прокурора про видачу ОСОБА_6 або відмову у його видачі іноземній державі ще не прийнято.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації Верховною Радою України 01 грудня 2022 року був прийнятий Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Цей Закон набрав чинності 23 грудня 2022 року і ним передбачено зупинення дії зазначеної Конвенції 1993 року, та Протоколу до неї 1997 року, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусією.
Зупинення дії міжнародних правових актів Конвенції 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, свідчать про неможливість застосування визначених ними положень у відносинах з російською федерацією та республікою білоруссю щодо будь-яких документів, які видані, посвідчені у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення, а також не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних і кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.
Та обставина, що обов'язки щодо екстрадиції розшукуваних осіб між Україною та російською федерацією регламентуються положеннями Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, а дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних, і кримінальних справах від 22 січня 1993 року між Україною та російською федерацією наразі тільки зупинена та припинить свою дію лише 29 грудня 2023 року, не є підставою для продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 , як помилково вважає прокурор.
З урахуванням того, що російська федерація здійснила збройний напад на територію суверенної держави та вчиняє на території України військові злочини, які суперечать всім принципам та стандартам міжнародних правових норм, договорів, Конвенцій тощо, згоду на виконання яких в тому числі надавала і країна-агресор, вказує на те, що усі гарантії, надані російською федерацією у питаннях прав людини, є не більш ніж порожніми деклараціями.
Зупинення дії вказаних слідчим суддею міжнародних правових актів, не можуть вказувати на те, що екстрадиційний арешт або інші більш м'які запобіжні заходи для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави взагалі не можуть застосовуватись до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень на території іншої держави, з огляду на ситуацію, яка склалась не тільки в Україні, а й на міжнародній арені через військові дії держави-терориста.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення про обрання чи продовження запобіжного заходу, на даний час та конкретно в даній ситуації, яка склалась, суди мають приймати до уваги не тільки вимоги кримінального процесуального законодавства та Міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а й на Закони, які були прийняті через введення в країні військового стану відносно держави, яка вчинила збройний напад на суверенну територію нашої Держави, а також приймати до уваги конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень кожним з осіб, які підлягають видачі (екстрадиції), дані щодо їх особи, їх соціальний статус на час розгляду клопотання та дані, які характеризують цю особу, як члена суспільства.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_6 тривалий час проживає на території України, не змінює місце проживання, договір оренди якого ним продовжується, працює, утримує родину, виключно позитивно характеризується, даних про те, що він становить загрозу для суспільства та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення на території Україні, відсутні.
Виходячи з наявності в наданих матеріалах даних, ризик можливості ОСОБА_6 уникнути від здійснення його фактичної передачі компетентним органам російської федерації, є маловірогідним, а злочин, у вчинені якого він обвинувачується не є насильницьким.
При цьому, запобіжний захід у виді домашнього арешту триває більше шести місяців, що суперечить положенням ч. 6 ст. 181 КПК України, а через вторгнення військ російської федерації на територію України,через що був оголошений воєнний стан, фактичні дипломатичні відносини між державами припинені, що ставить під сумнів прийняття рішення про видачу ОСОБА_6 компетентним органам російської федерації, оскільки на даний час така можливість відсутня, перспектива реалізації видачі особи є досить сумнівною, а запобіжний захід має бути обумовлений граничними строками з об'єктивних та вагомих підстав.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2023 року про відмову в продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12