Справа №295/6034/23
Категорія 156
3/295/2314/23
02.06.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомир Кузнецов Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.к. НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
16 травня 2023 року до Богунського районного суду м. Житомира надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №423024 від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 05 травня 2023 року о 19 годині 33 хвилин по пр. Миру, 1В в м. Житомирі, керував транспортним засобом Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком №316 від 05.05.2023. ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що автомобіль стояв під уклоном, не встиг зреагувати, та він покотився та зіштовхнувся з авто свідка ОСОБА_2 . Підтвердив факт, що був випивший, але транспортним засобом не керував та за кермо не сідав. Також подав письмове клопотання про закриття провадження у справі через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність в матеріалах справи належних доказів керування ним транспортним засобом.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що на початку травня 2023 року близько 19:00 год. мав з дівчиною їхати у кафе, дівчина сіла у авто біля будинку, а свідок побіг у квартиру за речами, та коли повернувся, дівчина розповіла, що побачила, як водій Volkswagen різко загальмував та в'їхав в бампер його авто. Стверджував, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Викликав поліцію за фактом ДТП, але була незначна подряпина та він відмовився від претензій. На водія був складений протокол за фактом керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суддя, вислухавши ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності складу правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 2.9а ПДР України, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З аналізу наведених норм слідує, що для звинувачення особи у вчиненні зазначеного правопорушення необхідно, перш за все, встановити факт управління нею транспортним засобом, а вже потім відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, як а навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія від запуску двигуна та початку руху до повної зупинки транспортного засобу та вимкнення двигуна.
Крім того, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 20.02.19 за справою № 404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин працівником поліції надано відеозапис з нагрудних камер працівників поліції.
На долученому відеозаписі зафіксоване лише спілкування з ОСОБА_1 , який перебуває на вулиці біля будинку.
При цьому, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_2 на відео не зафіксовано, а також не підтверджується іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а тому неможливо достовірно поза розумним сумнівом встановити чи дійсно останній перебував за кермом даного автомобіля та керував ним.
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема відеофіксації, керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_2 , та його зупинки перед пред'явленням вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Більше того, на відео не зафіксовано, що ОСОБА_1 інспектором поліції були роз'яснені його процесуальні права під час оформлення протоколу та повідомлені ознаки сп'яніння, через які йому пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння. Також на відео відсутнє проходження ОСОБА_1 медичного огляду в закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога.
За таких підстав, доказів, які б могли об'єктивно та достеменно свідчити про те, що ОСОБА_1 05.05.2023 року, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суду не надані.
Крім того, суддя критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_2 , оскільки сам свідок не був безпосереднім очевидцем моменту керування водієм ОСОБА_1 своїм автомобілем, повернувся до свого автомобілю в момент, коли ОСОБА_1 вже був на місці, та фактично переказує слова його дівчини, яка сиділа у авто, поки він ходив по справах. Натомість дівчина свідка, яка сиділа у автомобілі та могла бачити певні важливі обставини, не зафіксована в протоколі в якості свідка та її письмові покази не містяться в матеріалах справи.
Слід відзначити, що відповідно до загальних засад КУпАП суд не має права здійснювати самостійне та з власної ініціативи відшукання доказів, які можуть свідчити про винуватість особи, тим самим виступати в ролі державного обвинувача та має досліджувати лише існуючи докази, які долучені або відображені в протоколі.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та наявний відеозапис спілкування із ОСОБА_1 не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, в матеріалах справи відсутні будь-які переконливі та достовірні докази безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не надані такі докази і в ході судового розгляду, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП через відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: Д. В. Кузнецов