01.06.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1586/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Трачук Н.І. - адвокат
від відповідача-1: Бєлка А.В. - адвокат
від відповідача-2: Шурига Д.О. - самопредставництво
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р.
( суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 20.01.2023 р.)
по справі
за первісним позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс"
( м. Запоріжжя )
до відповідачів:
Комунального некомерційного підприємства
"Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради
( м. Запоріжжя )
Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
( м. Запоріжжя )
про визнання договору оренди продовженим
за зустрічним позовом
Комунального некомерційного підприємства
"Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради
( м. Запоріжжя )
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс"
( м. Запоріжжя )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні позивача:
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
( м. Запоріжжя )
про виселення
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Роджерс'' звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, про визнання договору № 1306 від 21.10.2005 р. оренди нежитлового приміщення, площею 31,6 кв.м. під аптечний пункт, укладеного між сторонами, продовженим на строк 2 роки 11 місяців, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради (в межах строку для надання відзиву) подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Роджерс'', про виселення з нежитлового приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлового приміщення № 53а площею 1 кв.м. першого поверху будівлі ( літ. Е-7 ) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству '' Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги '' Запорізької міської ради.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р. у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" до Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання договору № 1306 від 21.10.2005 р. оренди нежитлового приміщення площею 31,6 кв.м. під аптечний пункт, укладеного між сторонами, продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" з нежитлового приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлового приміщення №53а площею 1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради витрати зі сплати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 2 481,00 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Визнати договір оренди № 1306 від 21.10.2005 р. оренди нежитлового приміщення площею 31,6 кв.м. під аптечний пункт, укладеного між сторонами, продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим через порушення судом норм матеріального права, нез'ясування обставин, що мають значения для справи; недоведеність обставин, що маютъ значения для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, ухвалюючи оскаржуване рішення суд застосував положения ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положения ст. 764 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 914/1799/19, постанові Великої Палати Верховного Суду вщ 19.05.2020 р. у справі № 910/719/19, постановах Верховного Суду від 03.12.2019 р. у справі № 910/5868/18, вщ 22.10.2019 р. у справі № 910/3705/19, від 04.03.2020 р. у справі № 910/6475/19, від 25.02.2020 р. у справі № 910/11837/17, від 29.05.2018 р. у справі № 923/854/17, постанові Вищого господарського суду від 02.03.2017 р. у справі № 910/11837/17.
При цьому Скаржник зазначає, що повідомлення Орендодавцем Орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України. Орендодавець таких повідомлень не направляв. Матеріали справи не містять доказів направления на адресу Відповідача за первісним позовом, саме повідомлення власника майна ( Орендодавця ) про припинення дії спірного договору та заперечення проти його продовження на новий строк. Навпаки, лист від 26.08.2022 р. є свідченням того, що Орендодавець, яким є департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на час направлення цього листа визнав, що договір є продовженим, як мінімум, на час воєнного стану в України і цей лист не є листом-роз'ясенням норм законодавства, а саме констатацією того, що Орендарю немає необхідності надавати будь-які документи додатково, бо договір продовжено автоматично.
Таким чином, зважаючи на врегулювання сторонами договору оренди питания його продовження та враховуючи принципи свободи та обов'язковості договору, Скаржник вважає не правильним та не обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди не можна визнати продовженим, навпаки, його слід вважати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у зв'язку з вітсутністю зави однієї з сторін договору про його припинення протягом місяця після закінчення строку дй договору, окрім того, через відсутність заперечень з цього приводу Орендодавця, викладеного у листі від 26.08.2022 р., відсутність прийнятого рішення Орендодавцем про відмову у продовженні договору оренди та порушення вимог п. 11.5 договору ( в редакції' додаткової угоди вщ 20.11.2017 р. ), якою передбачено, що після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право на укладання договору оренди на новий строк, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника. У разі, якщо власник майна має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, Орендодавець повинен письмово повідомити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії цього договору.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Департамент просить суд залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р. у справі № 908/1586/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, Департамент посилається на те, що норми щодо продовження договору на період воєнного часу визначають інший порядок продовження договорів оренди порівняно із загальним порядком, встановленим Законом України "Про оренду державного та комунального майна", та мають на меті спрощення регулювання цих відносин, тому встановлюють, що заява орендаря та окреме рішення орендодавця для продовження договору оренди не вимагаються. У зв'язку з цим, є необгрунтованим посилання орендаря на необхідність прийняття орендодавцем чи власником майна рішення щодо використання майна для потреб балансоутримувача. Строк дії договору оренди згідно з додатковою угодою від 30.09.2019 р. встановлено до 21.08.2022 р.. За 30 днів до закінчення строку дії договору балансоутримувач листом вих. № 01-14/1044 від 13.07.2022 р. повідомив орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби, та направив орендарю для підписання примірники додаткової угоди про закінчення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено. 15.07.2022 р. балансоутримувач також надіслав орендодавцю повідомлення вих. № 01-14/1042 від 13.07.2022 р. про направлення орендарю листа про припинення договору. Отже, у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. За таких обставин відсутні правові та фактичні підстави для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Крім того, у відзиві Департамент посилається на те, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди продовжуються на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. У первісній позовній заяві позивач просить визнати договір продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, що не відповідає змісту наведеної норми, яка регулює спірні правовідносини сторін на період воєнного стану.
Департамент також вказує на те, що за умовами п. 11.7 договору в новій редакції у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, при умові виконання пункту 5.16 договору. Пунктом 5.16 договору передбачено, що в разі, якщо на момент продовження дії договору остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно- правовими актами порядку. У матеріалах справи наявні відомості про оцінку майна на дату 30.09.2016, яка на час закінчення строку договору 21.08.2022 була зроблена більш як три роки тому. Доказів виконання нової оцінки майна орендар не надав.
Отже, Департамент зазначає про те, що дія договору оренди припинилася 21.08.2022 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.02.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1586/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р. по справі № 908/1586/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
01.03.2023 р. матеріали справи № 908/1586/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд скарги призначено в судове засідання на 30.03.2023 р..
28.03.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Чус О.В. розгляд справи № 908/1586/22 в судовому засіданні не відбувся.
У зв'язку із усуненням обставин, пов'язаних з відпусткою члена колегії - судді Чус О.В. та неможливістю проведення судового засідання 30.03.2023 р., колегія суддів вважає за необхідне визначити іншу дату проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги.
24.03.2023 р. від представника Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради - адвоката Петрової Людмили надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_1 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.06.2023 р.. Судове засідання у справі № 908/1586/22 вирішено повести з представником Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
У судовому засіданні 01.06.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
21.10.2005 р. між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, Комунальною установою «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «АСТРОН» ( Орендар ) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1306 ( в подальшому договір ), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради від 29.08.2005 р. № 190 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що розташоване на першому поверсі лікувального корпусу літ. Е-7 аптека №61 пл. 31,6 кв.м., туалет №63 пл. 1,1 кв.м., загальною площею 32,73 кв.м. у будинку 80, розташованому на земельній ділянці площею 82066 к.м. по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 16 419,00 грн. станом на 31.07.2005 р..
У п.1.2 договору визначено, що приміщення використовується Орендарем на правах оренди під аптечний пункт.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що приміщення, що орендуються, належать територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності на підставі Рішення сесії Запорізької міської ради № 7 від 29.04.1992 р., що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 13.10.2005 р. № 8632098.
Згідно з п. 2.1 договору Орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього договору, його нотаріального посвідчення та прийняття рішення, яке оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Передача приміщення здійснюється у день нотаріального посвідчення договору.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 3 (три) роки. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі.
Договір посвідчено нотаріально 21.10.2005 р. та зареєстровано у реєстрі за №2812.
Договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з цього реєстру №1636662 від 21.10.2005 р..
21.10.2005 р. орендовані приміщення передані Орендарю в користування за актом приймання-передачі.
03.08.2007 р. сторони уклали додаткову угоду до договору в частині зміни розміру та порядку сплати орендної плати.
24.03.2008 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору про зміну юридичних реквізитів сторін.
25.01.2010 р. сторони уклали додаткову угоду до договору про надання пільг в частині сплати орендної плати.
25.10.2011 р. сторони підписали договір про внесення змін до договору оренди, відповідно до п. п. 1, 7.1, 8 якого замінено орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Також замінено Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «АСТРОН» правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Роджерс». Даний договір посвідчено нотаріально 25.10.2011 р. за №2822 та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з цього реєстру №10553921 від 25.10.2011 р..
18.03.2016 р. сторони уклали додаткову угоду до договору щодо індексації орендної плати.
10.11.2017 р. сторони уклали додаткову угоду до договору, якою продовжили дію договору до 21.09.2019 р. (на 2 роки 11 місяців) та виклали договір у новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 договору в новій редакції Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Управління комунальної власності міської ради від 29.08.2005 р. № 190 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлове приміщення № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 (надалі майно), яке перебуває в оперативному управлінні комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 131 378,00 грн. без ПДВ станом на 30.09.2016 р. ( додаток № 4а ).
Пунктом 11.1 договору в новій редакції встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє до 21.09.2019 р..
Відповідно до п. 11.5 договору в новій редакції після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладання договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника.
У разі якщо власник майна має намір використовувати зазначене майно для власних потребу, Орендодавець повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії цього договору.
За умовами п. 11.7 договору в новій редакції у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін при умові виконання пункту 5.16 договору на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
П. 5.16 договору передбачено, що в разі, якщо на момент продовження дії договору остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
Додатковою угодою 2011 року (п. 1) замінено Орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Також відповідно до п. 7.1 цієї угоди замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Роджерс».
06.06.2019 р. сторони підписали додаткову угоду до договору, відповідно до п. 1 якої на підставі рішення міської ради від 19.12.2018 р. № 73 «Про припинення юридичної особи Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради дійшли згоди замінити балансоутримувача з комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» на Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.
Додатковою угодою від 30.09.2019 р. продовжено дію договору оренди з 21.09.2019 р. до 21.08.2022 р. ( на 2 роки 11 місяців ) та погоджено, що дія цієї додаткової угоди поширюється на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме: з 21.09.2019 р..
Листом вих. № 01-14/1044 від 13.07.2022 р. Балансоутримувач повідомив Орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися Балансоутримувачем під власні потреби, та направив для підписання примірники додаткової угоди про закінчення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
15.07.2022 р. Балансоутримувач надіслав Орендодавцю повідомлення вих. № 01-14/1042 від 13.07.2022 р. про направлення Орендарю листа про припинення договору.
Листом вих. № 68 від 19.08.2022 р. Орендар повідомив Балансоутримувача про відсутність підстав для розірвання договору та залишення без задоволення вимоги про звільнення приміщення.
Листом вих. № 931/01-07 від 22.08.2022 р. Балансоутримувач повідомив Орендаря про наявність у Балансоутримувача з правом оперативного управління правових підстав без погодження з власником на припинення договору у зв'язку з необхідністю використання майна для власних потреб, а саме: завершення президентської програми «Велике будівництво».
Листом вих. № 01-14/1244 від 25.08.2022 р. Балансоутримувач надав Орендарю акт прийому-передачі нежитлового приміщення.
Орендодавець листом вих. № 1971/01/01-07 від 26.08.2022 р. повідомив Орендаря про те, що питання продовження договорів оренди комунального майна у період воєнного часу регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». З урахуванням цього просив Орендаря у місячний термін з дати припинення чи скасування воєнного стану надати орендодавцю копії завірених орендарем належним чином документів, що підтверджують виконання зобов'язань за договором оренди.
На підставі даного листа Орендар звернувся 30.08.2022 р. до Балансоутримувача з листом вих. № 32 від 29.09.2022 р., в якому повідомив про відсутність підстав для припинення дії договору оренди, оскільки Орендодавець не повідомляв про необхідність використання майна для потреб Балансоутримувача.
01.09.2022 р. комісією у складі представників Балансоутримувача складено акт про те, що строк передачі майна Балансоутримувачу сплив 31.08.2022 р., однак Орендар не звільнив орендоване приміщення.
01.09.2022 р. Балансоутримувач надіслав Орендарю претензію вих. № 01-14/1273 від 01.09.2022 р. щодо звільнення нежитлового приміщення, яка отримана Орендарем 06.09.2022 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На підставі вказаних обставин Орендар звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до Балансоутримувача та Орендодавця про визнання договору № 1306 від 21.10.2005 р. оренди нежитлового приміщення площею 31,6 кв.м. під аптечний пункт, укладеного між сторонами, продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Балансоутримувач, у свою чергу, подав зустрічну позовну заяву про виселення Орендаря з нежитлового приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлового приміщення №53а площею 1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
У пункті 1 частини другої ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( чинного на час виникнення спірних правовідносин ) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Згідно із частиною четвертою ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічні положення визначені у частині другій ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої ст. 202 ЦК України ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/719/19 ).
Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 25.05.2021 р. у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 р. у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 р. у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 р. у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 р. у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 р. у справі № 923/854/17.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 ст. 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст. 764 ЦК України та частині другій ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця, як власника майна, володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у виді припинення чи продовження договору є пов'язаним із дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
За змістом частин першої, другої ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Під час вирішення цього спору господарський суд попередньої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін виникли щодо продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005 р. № 1306, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором оренди комунального майна.
Суд також врахував, що спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану, який введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в подальшому продовжено та який триває на час розгляду справи.
Ст. 1 Закону України від 01.04.2022 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пунктом 6-1 і такого змісту: «Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану».
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України від 03.10.2019 р. "Про оренду державного та комунального майна" підставою для відмови у продовженні договору оренди є необхідність орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Відповідно до змісту норм п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача, про що балансоутримувач повинен повідомити орендодавця та орендаря за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, є підставою для припинення договору оренди внаслідок закінчення його строку.
Як слушно зауважив суд першої інстанції - норми щодо продовження договору на період воєнного часу визначають інший порядок продовження договорів оренди порівняно із загальним порядком, встановленим Законом України "Про оренду державного та комунального майна", та мають на меті спрощення регулювання цих відносин, тому встановлюють, що заява орендаря та окреме рішення орендодавця для продовження договору оренди не вимагаються.
У зв'язку з цим місцевий господарський суд підставно визнав необґрунтованим посилання Орендаря на необхідність прийняття Орендодавцем чи власником майна рішення щодо використання майна для потреб балансоутримувача.
Строк дії договору оренди згідно з додатковою угодою від 30.09.2019 р. встановлено до 21.08.2022 р..
За 30 днів до закінчення строку дії договору Балансоутримувач листом вих. №01-14/1044 від 13.07.2022 р. повідомив Орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися Балансоутримувачем під власні потреби, та направив Орендарю для підписання примірники додаткової угоди про припинення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
15.07.2022 р. Балансоутримувач також надіслав Орендодавцю повідомлення вих. №01-14/1042 від 13.07.2022 р. про направлення Орендарю листа про припинення договору.
Отже, у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», Балансоутримувач повідомив Орендодавця і Орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Згідно з п. 11.9 договору в новій редакції дія договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Крім того, господарський суд слушно зауважив, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди продовжуються на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. У первісній позовній заяві Позивач просить визнати договір продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, що не відповідає змісту наведеної норми, яка регулює спірні правовідносини сторін на період воєнного стану.
Також суд обгрунтовано звернув увагу, що за умовами п. 11.7 договору в новій редакції у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, при умові виконання пункту 5.16 договору. Пунктом 5.16 договору передбачено, що в разі, якщо на момент продовження дії договору остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
У матеріалах справи наявні відомості про оцінку майна на дату 30.09.2016 р., яка на час закінчення строку договору 21.08.2022 р. була зроблена більш як три роки тому. Доказів виконання нової оцінки майна Орендар не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що дія договору оренди припинилася 21.08.2022 р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
За таких обставин, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову про визнання договору оренди №1306 від 21.10.2005 р. продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Також, колегія суддів зазначає, що за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в цій справі, що розглядається, та зазначених Скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає необхідність застосування вказаних Скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, та справах № 914/1799/19, № 910/719/19, № 910/5868/18, № 910/3705/19, № 910/6475/19, № 910/11837/17, на які посилається Скаржник.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс".
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
13. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2023 р. у справі № 908/1586/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.06.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О. В. Чус