29.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1513/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від відповідача-1: Бондаренко Валерій Олегович, адвокат, довіреність №4730-К-О від 19.05.2021 року, Уколов Олексій Леонидович, адвокат, довіреність №531-С-О від 10.04.2023 року;
від позивача: Кузьменко Володимир Сергійович, адвокат, посвідчення №1033 від 06.10.2017 року:
представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 (повний текст ухвали складено 08.03.2023, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/1513/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
до відповідача-1: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", м.Дніпро
про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 договору доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями),-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 договору доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями) залишено без розгляду на підставі ч.8 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172,173 Господарського процесуального кодексу України (у цій справі порушено правило об'єднання позовних вимог), а також тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" згідно з даними ЄДРЮО зареєстровано у м.Дніпро, а Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у м.Києві, у зв'язку з чим у випадку роз'єднання судом позовних вимог подальший розгляд справи відбудеться з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Не погодившись із вказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; направити справу до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду; розподілити судові витрати за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що з метою процесуальної економії позивач звернувся зі спільними позовними вимогами до відповідачів, так як їх позовні вимоги об'єднаними спільними доказами: договорами доручення з ПрАТ СК "Інгосстрах", договором передоручення від 01.09.2016, протоколом №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк". Всі три позовні вимоги є нерозривно пов'язаними одна з одною і не можуть бути розглянуті в окремих судових провадженнях.
Суд мав право залишити позов без руху для надання уточнень щодо об'єднання вимог.
Положення ст.173 Господарського процесуального кодексу України встановлюють саме право, а не обов'язок суду на роз'єднання позовних вимог. За таких обставин, суд першої інстанції, в будь-якому випадку, мав право розглядати позов з урахуванням об'єднаних позовних вимог.
У наданих поясненнях Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
АТ КБ "Приватбанк" наголошує, що підстав для об'єднання позовних вимог у справі немає, оскільки позовні вимоги ПАТ СК "Інгосстрах" пред'являє до різних відповідачів; кожна позовна вимога є самостійною; кожна позовна вимога досліджується різними фактами/доказами/обставинами; позовні вимоги не є однорідними, оскільки не виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Оскільки позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, фактично не міг усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду господарським судом, що вказує на законність оскаржуваної ухвали.
29.05.2023 у судове засідання з'явилися представники ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (в залі суду) та АТ КБ "Приватбанк" (в залі суду та поза межами приміщення суду), які надали відповідні пояснення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" наданим йому процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалось та не забезпечило у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.
За приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило:
- визнати недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", що оформлений листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" від 09.06.2022, стосовно розірвання договору передоручення від 01.09.2016, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" з моменту його підписання;
- визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що оформлений листом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 31.05.2022 №Е.38.0.0.0/4-220531/9392, щодо розірвання договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями), договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями), укладених між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" з моменту його підписання;
- розтлумачити зміст пункту 8.3 договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями) та пункт 8.3 договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 року (зі змінами та доповненнями), укладених між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", що мають наступний текст: "8.3. В случае отмены поручений Страховщиком или отказа от поручений Страховим агентом настоящий договор продолжает действовать до момента прекращения обязательств Страховщика по договорам страхования, заключенных Страховым агентом" (мовою оригіналу)".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03.01.2014 року між ПАТ СК "Інгосстрах" та АТ КБ "Приватбанк" укладено договори доручення №1 та №2 на виконання страхових агентських послуг. За умовами цих договорів банк зобов'язується від імені і за дорученням ПрАТ СК "Інгосстрах" здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.
У вересні 2016 року між АТ КБ "Приватбанк" (довіритель) та ТОВ "Естейт Селлінг" (повірений) укладено договір передоручення від 01.09.2016 року, відповідно до пункту 1.1. якого довіритель передоручає повіреному здійснювати за плату виконання частини зобов'язань довірителя, які виникли на підставі договорів доручення № 1 та № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 року.
09.06.2022 року ТОВ "Естейт Селлінг" направило на адресу АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ СК "Інгосстрах" лист, яким повідомило про односторонню відмову від договору передоручення, укладеного 01.09.2016. У зв'язку з чим договір передоручення від 01.09.2016 року припиняє свою дію в день припинення (спливу) строку дії останнього з вказаних договорів доручень, укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ СК "Інгосстрах".
Така відмова від договору передоручення від 01.09.2016 року на адресу позивача була направлена ТОВ "Естейт Селлінг" після отримання відмови АТ КБ "Приватбанк" від 31.05.2022 року та розірвання з 05.08.2022 року договорів доручення №1 та №2 від 03.01.2014 року.
Односторонні правочини від 31.05.2022 року про відмову від договорів доручення №№ 1,2 від 03.01.2014року та договору передоручення від 09.06.2022 року позивач вважає такими, що вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, просив визнати їх недійсними з моменту підписання.
Також просить розтлумачити зміст п.8.3. договору доручення № 1 та п.8.3. договору доручення № 2 від 03.01.2014 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 року прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
01.02.2023 року від АТ КБ "Приватбанк" електронною поштою до господарського суду надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог ПАТ СК "Інгосстрах" та виділення їх в окремі самостійні провадження.
Відповідач-1 зазначає, що підстав для об'єднання позовних вимог у справі немає, оскільки позовні вимоги у справі ПАТ СК "Інгосстрах": пред'являє до різних відповідачів; кожна позовна вимога є самостійною; кожна позовна вимога підтверджується різними фактами/доказами/обставинами; позовні вимоги не є однорідними, оскільки не виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
06.03.2023 року АТ КБ "Приватбанк" подано до господарського суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивовано тим, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172,174 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частинами 1-7 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2020 року у справі № 922/1359/19).
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Водночас у цій частині варто також враховувати, що об'єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду (див. висновки Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 року у справі № 910/4040/20).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем об'єднано в одній позовній заяві три вимоги до двох відповідачів.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Роз'єднання позовних вимог, виділення позовних вимог у самостійне провадження можливе за умови дотримання положень, визначених у Господарському процесуальному кодексі України щодо суб'єктного складу учасників, правил підсудності, юрисдикції.
Суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Дослідивши зміст позовної заяви, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених односторонніх правочинів про відмову від договорів та окремо витлумачити умови пункту 8.3. інших договорів - договорів доручення від 03.01.2014 року, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.
При цьому, у даному випадку господарський суд не наділений правом роз'єднати позовні вимоги, оскільки у разі роз'єднання заявлених позовних вимог до різних відповідачів, роз'єднані вимоги розглядатимуться за правилами територіальної підсудності за місцезнаходженням відповідачів відповідно у м.Дніпро та у м.Києві (стаття 27 Господарського процесуального кодексу).
Водночас, частиною шостою статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 8 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (у даній справі порушено правило об'єднання позовних вимог), а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" згідно з даними ЄДРЮО зареєстровано у м.Дніпро, а Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у м. Києві, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що подальший розгляд справи відбудеться з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), що є підставою для залишення даного позову без розгляду.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд мав право залишити позов без руху для надання уточнень щодо об'єднання вимог, оскільки порушення правил об'єднання та роз'єднання позовів, встановлених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено як одну із підстав для залишення позовної заяви без руху.
Посилання скаржника щодо об'єднання позовних вимог спільними доказами також колегія суддів не приймає та вважає їх безпідставнимиі, оскільки такі доводи жодним чином не доводять правомірність об'єднання цих вимог, які є самостійними та пред'явлені до різних відповідачів.
У пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти Іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. Залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять порушення судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення
Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
За викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 у справі №904/1513/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 05.06.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков