вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" квітня 2023 р. Справа № 910/7035/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Корсака В.А.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Гордієнко С.Д.
від відповідача: Виростко А.В. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 (суддя Паламар П.І.)
у справі № 910/7035/22 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про відшкодування збитків, ціна позову 988 724,30 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" (далі - ТОВ "ДенДі-Логістик", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення збитків у загальному розмірі 988 724,30 грн, які позивач поніс внаслідок неправомірних, на його думку, дій відповідача щодо заборони у період з 26.11.2021 до 31.05.2022 курсування орендованих позивачем вагонів, які відповідно до Митного кодексу України (далі - МК України) отримали продовження строку дії митного режиму тимчасового ввезення.
2. Вказані збитки складаються з митних платежів у розмірі 384 578,20 грн, сплачених позивачем за продовження митного режиму тимчасового ввезення 47 залізничних вагонів з 01.12.2021 до 31.05.2022 (оскільки у вказаний період відповідач фактично позбавив позивача можливості використовувати ці вагони), оплачених позивачем митно-брокерських послуг з оформлення продовження дії митного режиму залізничних вагонів у сумі 24 360,00 грн, а також понесених позивачем у його господарській діяльності витрат у зв'язку з неприйняттям відповідачем залізничних вагонів до перевезення у розмірі 579 786,10 грн.
3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що зазначені в позові залізничні вагони після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 у позові ТОВ "ДенДі-Логістик" відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є доведення у сукупності фактів протиправності поведінки особи, несення управненою особою матеріальних втрат, причинного зв'язку між поведінкою особи та такими втратами, а також вини особи, яка порушила зобов'язання. Однак всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивачем як користувачем за договором оренди № 15092020/А від 15.09.2020 залізничними вагонами не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування відповідачем як перевізником збитків у порядку ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Тому підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у заявленому розмірі відсутні.
6. Крім того, за висновками місцевого господарського суду, з пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, наявної у матеріалах справи довідки про зміни власника вагонів за даними архіву СОСВАГ слідує, що залізничні вагони після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації, а саме Акціонерного товариства "Русагротранс", товариств з обмеженою відповідальністю "Ольдой", "Агроінвест ДВ", "Супутник СПБ". Заперечення позивача з цього приводу є необґрунтованими, оскільки належними доказами не підтверджені, суперечать зібраним у справі доказам та встановленим обставинам. Зокрема, з митних декларацій, поданих позивачем, вбачається, що у графі 44 не зазначено документи про походження товару, що є порушенням вимог розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 (далі - Порядок № 651), та абз. 2 ч. 3 ст. 44 МК України. Таким чином, дії відповідача з прийняття рішення про заборону користування вищевказаними залізничними вагонами є правомірними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "ДенДі-Логістик" у листопаді 2022 року звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
8. Позивач зазначає, що на виконання умов п. 2.1 Порядку внесення інформації в автоматизований банк даних вантажних вагонів компаній-операторів, затвердженого заступником генерального директора ЦЗМ-14/1749 В.О. Жураківським 24.11.2015 (далі - Порядок), він як компанія-оператор подав відповідачу заявку № 185 від 23.11.2021, згоду власника та копії оформлених митних декларацій з відповідними відмітками митних органів про продовження строків розміщення транспортних засобів у митному режимі тимчасового ввезення до 31.05.2022. У свою чергу, відповідач відповідно до п. 2.2 Порядку мав у дводенний термін перевірити введену оператором інформацію на відповідність даним інформаційних баз, отримати протоколи контролю даних та завантажити в базу відомості про продовження терміну дії операторського управління вагонами до 31.05.2022. Натомість надана відповідачем відмова у затвердженні заявки, поданої відповідно до п. 2.1 Порядку, законодавством не передбачена (що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/3079/18).
9. Також, за доводами скаржника, законом не передбачені повноваження відповідача приймати рішення про заборону курсування вагонів на території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 30.12.2015 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова № 1147) всупереч діючого рішення митного органу. Зокрема, Закон України "Про залізничний транспорт" наділяє відповідача повноваженнями запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Однак матеріали справи не містять доказів про те, що АТ "Укрзалізниця" погоджувало з Міністерством інфраструктури України питання запровадження заборони курсування вагонів на території України на підставі Постанови № 1147.
10. Виходячи з положень МК України, здійснення митної справи є виключними повноваженнями митних органів України. Таким чином, лише митні органи наділені повноваженнями забороняти чи надавати дозвіл на ввезення транспортних засобів на територію України та поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення, керуючись Постановою № 1147. У матеріалах справи наявні докази (митні декларації) про надання дозволу митними органами на продовження дії митного режиму тимчасового ввезення 47 залізничних вагонів до 31.05.2022. Більш того, на спірні вагони до оформлення митного режиму реекспорту згідно зі ст.ст. 103, 112 МК України Постанова № 1147 не застосовується, оскільки вагони поміщені у митний режим тимчасового ввезення до набрання чинності вказаною Постановою, а відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
11. Докази, надані на підтвердження правової позиції позивача, у повній мірі підтверджують склад вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема, те, що з підстав протиправної поведінки відповідача, яка полягає у прийнятті незаконного рішення про заборону курсування вагонів, позивачу завдані неминучі збитки у вигляді сплачених митних платежів за оформлення продовження термінів митного режиму тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами; витрат на брокерські послуги; витрат за порожній пробіг під навантаження; відшкодування збитків клієнтам через неможливість відправити вагони у навантаженому стані; витрат за порожній пробіг у відстій та за сам відстій вагонів.
12. Також позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні вагони після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації, на підставі неналежних доказів. Наявні в матеріалах справи документи (надані як позивачем, так і відповідачем) щодо власника (власників) вказаних залізничних вагонів містять суперечливу інформацію. Більш того, обставини щодо реєстрації вагонів не є предметом доказування у цій справі.
13. Так само, місцевий господарський суд не уповноважений робити висновок про те, що митні декларації оформлені з порушенням ч. 3 ст. 44 МК України, оскільки оформлена митна декларація є результатом прийнятого рішення митних органів. При цьому, відповідні митні декларації є чинними, не оскаржені та не визнані незаконними, а можливі спори з цього приводу з митними органами є публічно-правовими та відносяться до компетенції адміністративних судів.
14. Частина третя статті 44 МК України не містить обов'язку зазначати документ про походження товару, який ввозиться на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. При цьому, у митних деклараціях наявна інформація, що країна походження спірних вагонів - Румунія. Це підтверджується документами, наданими до митної декларації (відомості про номери яких зазначені в графі 44 та які подавалися митному органу для оформлення митного режиму тимчасового ввезення) і, відповідно, прийнятим рішенням митних органів. Суд не міг встановити наявність або відсутність у митних деклараціях сертифікатів походження, адже такі документи не долучалися до матеріалів справи та не були витребувані судом, оскільки не відносяться до предмета цього спору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
15. 29.11.2022 матеріали апеляційної скарги ТОВ "ДенДі-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7035/22, які надійшли до суду апеляційної інстанції 09.01.2023.
17. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у цій справі, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
18. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 для розгляду справи № 910/7035/22 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.
19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 задоволено клопотання ТОВ "ДенДі-Логістик" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2023; встановлено строк для подання документів - до 17.02.2023.
20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 задоволено заяву АТ "Укрзалізниця" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "ДенДі-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 та оголошено перерву у розгляді справи до 11.04.2023.
22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/7035/22 до 18.04.2023 о 09:15.
Позиції учасників справи
23. У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ДенДі-Логістик" - без задоволення.
Вважає, що АТ "Укрзалізниця" вчинено правомірні дії стосовно ТОВ "ДенДі-Логістик", які відповідають вимогам Постанови № 1147 та наявній у відповідача інформації щодо власників спірних вагонів. Також стверджує, що позивачем у графі 44 митних декларацій не зазначені документи про походження товару. Крім того, згідно зі ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах, а відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом подана заявником заява (замовлення) повертається без розгляду, якщо до заявника застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України "Про санкції" або встановлено інші обмеження рішеннями органів державної влади.
24. Позивач у наданих суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях, з поміж іншого, акцентував увагу на тому, що АТ "Укрзалізниця" підтверджувало статус операторства позивача на 47 спірних вагонів чотири рази, в тому числі й після набрання чинності Постановою № 1147; також АТ "Укрзалізниця" дозволяло перевезення вантажів у спірних вагонах на території України у період з 31.05.2022 до 27.02.2023. Зазначене підтверджує неправомірність дій відповідача по відношенню до позивача щодо заборони курсування спірних вагонів у період з 26.11.2021 до 31.05.2022.
25. Відповідач у додаткових поясненнях по справі, наданих апеляційному господарському суду, вказав, що допускав до перевезення залізничні вагони позивача до 30.11.2021, оскільки АТ "Укрзалізниця" не мало технічного механізму для встановлення логічних заборон в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів, що позбавляло можливості своєчасно реагувати на відповідні обставини. У подальшому розпорядженням за підписом директора з комерційної роботи і логістики Заруби О.В. № ЦЦМ-13/202 від 01.10.2021 забезпечено впровадження відповідного логічного контролю.
Що стосується періоду після 31.05.2022, то у зв'язку із введенням воєнного стану на території України відповідачем використовувалися вагони країн СНД незалежно від власності, які перебували на території України, для перевезення гуманітарних вантажів, підвищення обороноздатності та відновлення економіки України. Така необхідність зумовлена дефіцитом вагонів, велика частина яких залишалася на окупованій території та/або була знищена під час бойових дій.
Клопотання учасників справи
26. 10.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшло через систему "Електронний суд" клопотання позивача про долучення доказів, в якому скаржник просить суд встановити йому додатковий строк на подання письмових доказів та долучити до матеріалів справи нові докази. До клопотання додано відповідні докази.
27. Зазначене клопотання з доказами подане позивачем після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 23.01.2023 у даній справі (до 17.02.2023) для подання документів.
28. Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
29. У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
31. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
32. Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 17.02.2023), ТОВ "ДенДі-Логістик" не зверталось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання документів (доказів).
33. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
34. З урахуванням викладеного, зазначені докази залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка представників учасників справи
35. У судове засідання 18.04.2023 з'явився представник позивача. Також у судовому засіданні 18.04.2023 взяв участь представник відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
36. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
37. Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
38. Відповідно до укладеного з Компанією OU "Teslar Trans" (як орендодавцем) договору оренди № 15092020/А від 15.09.2020 позивачу (як орендарю) було надано в оренду, в числі інших, залізничні вагони №№ 58544248, 58544321, 58544354, 58544370, 58544495, 58544511, 58544529, 58544545, 58545260, 58545419, 58545484, 58545526, 58545575, 58545641, 58545799, 58545997, 58546268, 58546292, 58546318, 58546334, 58546367, 58548835, 58549080, 58549106, 58549239, 58549247, 58549254, 58549601, 58550849, 58551144, 58551243, 58551599, 58552183, 58552365, 58552639, 58552894, 58552969, 58553173, 58553348, 58558677, 59944694, 59944702, 95633277, 95808333, 95814554, 95818357, 95821575 (код УКТЗЕД 8606300000, модель 19-752, рік побудови 1990, країна походження - Румунія). Строк дії цього договору відповідно до його п. 3.1 встановлений з дня його підписання до 31.12.2024.
39. Вказані вагони передані орендодавцем орендарю за актами приймання-передачі вагонів від 30.10.2020, № 2 від 11.12.2020, № 3 від 25.12.2020, складеними на території України.
40. Протягом жовтня-грудня 2020 року вказані вагони поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування строком до 31.01.2021. Після цього строк дії вказаного митного режиму продовжувався до 31.03.2021, 30.06.2021, 30.11.2021 та 31.05.2022.
41. Зазначені обставини визнаються сторонами спору та підтверджуються наявними у матеріалах справи митними деклараціями за №№:
- UA110320/2020/011349 від 25.11.2020, UA110320/2021/000483 від 25.01.2021, UA110320/2021/002657 від 24.03.2021, UA110320/2021/005581 від 23.06.2021, UA806020/2021/005191 від 22.11.2021;
- UA110320/2020/011400 від 26.11.2020, UA110320/2021/000485 від 25.01.2021, UA110320/2021/002658 від 24.03.2021, UA110320/2021/005582 від 23.06.2021, UA806020/2021/005192 від 22.11.2021;
- UA110320/2020/011628 від 02.12.2020, UA110320/2021/000486 від 25.01.2021, UA110320/2021/002659 від 24.03.2021, UA110320/2021/005583 від 23.06.2021, UA806020/2021/005193 від 22.11.2021;
- UA110320/2020/011876 від 10.12.2020, UA110320/2021/000487 від 25.01.2021, UA110320/2021/002660 від 24.03.2021, UA110320/2021/005584 від 23.06.2021, UA806020/2021/005194 від 22.11.2021;
- UA110320/2020/011975 від 11.12.2020, UA110320/2021/000488 від 25.01.2021, UA110320/2021/002661 від 24.03.2021, UA110320/2021/005585 від 23.06.2021, UA806020/2021/005195 від 22.11.2021;
- UA110320/2020/012007 від 14.12.2020, UA110320/2021/000489 від 25.01.2021, UA110320/2021/002662 від 24.03.2021, UA110320/2021/005586 від 23.06.2021, UA806020/2021/005196 від 22.11.2021;
- UA100080/2020/541389 від 15.10.2020, UA100080/2021/627010 від 26.01.2021, UA100080/2021/627046 від 24.03.2021, UA100080/2021/627141 від 22.06.2021, UA100180/2021/627304 від 18.11.2021;
- UA100080/2020/541392 від 19.10.2020, UA100080/2021/627011 від 26.01.2021, UA100080/2021/627047 від 24.03.2021, UA100080/2021/6271142 від 22.06.2021, UA100180/2021/627305 від 18.11.2021;
- UA100080/2020/541395 від 22.10.2020, UA100080/2021/627012 від 26.01.2021, UA100080/2021/627048 від 24.03.2021, UA100080/2021/627143 від 22.06.2021, UA100180/2021/627306 від 18.11.2021;
- UA100080/2020/541399 від 27.10.2020, UA100080/2021/627013 від 26.01.2021, UA100080/2021/627049 від 24.03.2021, UA100080/2021/627123 від 14.06.2021, UA100180/2021/627303 від 18.11.2021.
42. Листами № 165 від 15.06.2021 та № 238 від 27.10.2021 (копії яких наявні в матеріалах справи) OU "Teslar Trans" як власник надавав письмову згоду позивачу на операторство.
43. Також сторони цієї справи визнають, що після оформлення відповідного митного режиму позивач звертався до відповідача на підставі п. 2.1 Порядку із заявками на оформлення/продовження операторства, зокрема:
- заявки №№ 157-167, подані позивачем у період з 15.10.2020 по 15.12.2020, затверджені відповідачем, встановлено строк операторства до 31.01.2021;
- заявки №№ 170, 172 від 27 та 28.01.2021 затверджені відповідачем, продовжено строк операторства до 31.03.2021;
- заявки №№ 173, 174 від 25.03.2021 затверджені відповідачем, продовжено операторство до 30.06.2021;
- заявка № 176 від 24.06.2021 затверджена відповідачем, продовжено операторство до 30.11.2021;
- заявка № 185 від 23.11.2021 відповідачем не затверджена, операторство позивача не продовжено, з 26.11.2021 заборонено курсування 47 вагонів з підстав "відсутності митних декларацій".
44. Згідно з інформацією, наданою позивачу його контрагентами, починаючи з 26.11.2021 вони не могли оформлювати до перевезення в системі АС Клієнт УЗ спірні вагони, оскільки система видавала повідомлення:
- "! Перевезення вантажів у власних вагонах власності ж.д. адміністрацій інозалізниць без додання "Декларації про поміщення в режим тимчасового ввезення" заборонено (розпорядження від 10.02.2016 № Ц-5-1/315-16): Перевезення вантажів у власних вагонах власності ж.д. адміністрацій інозалізниць без додання "Декларації про поміщення в режим тимчасового ввезення" заборонено (розпорядження від 10.02.2016 № Ц-5-1/315-16)! Вагон не дозволено приймати на станції УЗ. Прийом до перевезення заборонений № ЦЦМ-13/2021 від 01.10.2021";
- "! Вагон не дозволено приймати на станції УЗ. Прийом до перевезення заборонений № ЦМ-13/2904 від 11.10.2021".
45. Представник позивача направив на адресу відповідача адвокатський запит № ДЛ/27/1 від 26.11.2021 щодо заборони курсування 47 орендованих позивачем вагонів.
46. У відповідь АТ "Укрзалізниця" листом № ЦМ-12/3 від 06.01.2022 (т. 1, а.с. 249) повідомило ТОВ "ДенДі-Логістик" про те, що Постановою № 1147 введено заборону на поміщення у митний режим тимчасового ввезення вагонів (крім цистерн та платформ із стаціонарними бортами заввишки понад 60 см), які з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації. 30.09.2021 відбулося засідання Антикризового штабу з відновлення сталого функціонування АТ "Укрзалізниця" під головуванням Міністра інфраструктури України Кубракова О.М., на якому, крім іншого, розглядалося питання недопущення використання вагонів, що підпадають під дію Постанови, для перевезення вантажів у межах України. Відповідно до прийнятих рішень АТ "Укрзалізниця" зобов'язано забезпечити розробку і впровадити механізм ідентифікації цих вагонів з метою недопущення їх використання. Оскільки зазначена Постанова забороняє ввезення вагонів у митному режимі тимчасового ввезення, розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 01.10.2021 № ЦЦМ-13/202 для вагонів, які були побудовані на території російської федерації або мали адміністрацію приписки російська федерація після 20.02.2014 в незалежності від того, хто є їх власником, орендарем чи оператором, дозволяється на території України оформлення перевізного документа на перевезення вантажів виключно в експортному сполученні. До закінчення строку дії декларацій, оформлених до набуття чинності змін до Постанови, зазначена заборона не застосовувалася. За даними філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - ГІОЦ) АТ "Укрзалізниця" зазначені 47 вагонів-зерновозів, які на сьогодні знаходяться у власності "Luminor Liising AS" (Естонія) та передані в оперування ТОВ "ДенДі-Логістик", після 20.02.2014 перебували у власності резидентів російської федерації, а саме: АТ "Русагротранс", ТОВ "Ольдой", ТОВ "Агроінвест ДВ" та ТОВ "Спутник СПБ". У митний режим тимчасового ввезення дані вагони поміщено у період з 15.10.2020 по 14.12.2020 з граничним терміном дії митних декларацій 30.11.2021, про що АТ "Укрзалізниця" повідомляло Державну митну службу України листом від 05.10.2021 № ЦЦМ-13/204.
47. У розпорядженні АТ "Укрзалізниця" № ЦЦМ-13/202 від 01.10.2021 (т. 1, а.с. 254) зазначено, що з метою дотримання вимог указів Президента України, якими вводяться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" по відношенню до власників, операторів, орендарів вагонів, відправників, одержувачів, платників, які приймають участь у перевезенні вантажів, та Постанови № 1147 щодо заборони ввезення на митну територію України вагонів, які з 20.02.2014 зареєстровані за резидентами російської федерації, необхідно запровадити за допомогою ІТ технологій логічні контролі, які забороняють (обмежують) прийом на митну територію України та курсування територією України вагонів, які належать суб'єктам господарювання, включеним до санкційних списків. У зв'язку з цим, зокрема, зобов'язано ЦІТ, філії ПКТБ, ІТ, ГІОЦ внести зміни до програмного забезпечення та встановити наступні логічні контролі та обмеження:
- у разі, якщо санкційні вагони під час введення санкцій опинилися на території України встановити наступні обмеження: 1) санкційний вагон порожній - дозволяється оформлення перевізного документа на його відправлення за межі України у напрямку країни-власниці; 2) санкційний вагон навантажений - дати можливість завершити завантажений рейс з подальшим відправленням його у порожньому стані за межі України у напрямку країни-власниці; санкційний вагон належить власнику, який є резидентом України - після закінчення оформленого перевізним документом рейсу встановити йому заборону курсування;
- для вагонів, які були побудовані на території російської федерації або мали адміністрацію приписки російська федерація після 20.02.2014 в незалежності від того, хто є їх власником, орендарем чи оператором, дозволяється на території України оформлення перевізного документа на перевезення вантажів виключно в експортному сполученні.
48. Також в матеріалах справи (т. 1, а.с. 250, 251) містяться копії листів АТ "Укрзалізниця", адресованих Державній митній службі України, за № ЦЦМ-13/204 від 05.10.2021 (яким АТ "Укрзалізниця" повідомляло митний орган про те, що за даними її філії ГІОЦ 30.11.2021 спливає термін митної декларації на 47 вагонів-зерновозів, які поміщено у митний режим тимчасового ввезення оператором ТОВ "ДенДі-Логістик" і які перебували у власності резидента російської федерації АТ "Русагротранс" до травня-липня 2020 року) та за № ЦЦО-13/31 від 02.12.2021 (в якому відповідач просив митний орган повідомити, чи надає повторне поміщення вказаних вагонів у режим тимчасового ввезення право їх оператору безперешкодно використовувати такі вагони для перевезень вантажів). Відповіді Державної митної служби України на вказані листи АТ "Укрзалізниця" в матеріалах справи відсутні.
49. У відповідь на адвокатський запит представника позивача № ДЛ/27/2 від 27.01.2022 щодо заборони курсування 47 орендованих позивачем вагонів відповідач у листі № ЦЦО-13/48 від 03.02.2022 (т. 1, а.с. 253) зазначив, що АТ "Укрзалізниця" є розпорядником інформації про реєстрацію вагонів, у тому числі, які належать нерезидентам України. З метою недопущення порушення вимог Постанови № 1147 АТ "Укрзалізниця" ініціювало перед Державною митною службою України механізм передачі інформації про вагони, які не мають поміщуватися в митний режим тимчасового ввезення. На сьогодні такий механізм на стадії реалізації. Тому при подачі документів на поміщення вагонів у митний режим тимчасового ввезення ТОВ "ДенДі-Логістик" мало враховувати зміни в законодавстві та надати до митного органу достовірну інформацію, що вагони з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації. Також АТ "Укрзалізниця" повідомило позивача, що опрацювання його заявки від 23.11.2021 № 185 та прийняття рішення щодо її повернення на доопрацювання здійснювалося працівниками філії ГІОЦ відповідно до вимог Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 29.01.2015 № 17, Порядку із занесення (зміни) даних про власні вантажні вагони до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ), затвердженого наказом філії ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" від 27.09.2021 № 039/од, та розпорядження АТ "Укрзалізниця" від 01.10.2021 № ЦЦМ-13/202.
50. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи документи (копії договорів, накладних, листування тощо) на підтвердження витрат (збитків), які понесло ТОВ "ДенДі-Логістик" внаслідок прийняття відповідачем рішення про заборону курсування спірних вагонів (зокрема, йдеться про витрати за порожній пробіг під навантаження; відшкодування збитків клієнтам через неможливість відправити вагони у навантаженому стані; витрат за порожній пробіг у відстій та за сам відстій вагонів).
51. Відповідач, у свою чергу, надав суду довідку про зміни власника вагонів за даними архіву СОСВАГ, відповідно до якої 47 спірних вагонів, починаючи з 20.02.2014 і до травня-жовтня 2020 року, перебували у власності резидентів російської федерації, а саме: АТ "Русагротранс", ТОВ "Ольдой", ТОВ "Агроінвест ДВ" та ТОВ "Супутник СПБ".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
52. Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування позивачу збитків, завданих внаслідок протиправних дій відповідача.
53. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
54. За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
55. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.
56. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
57. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
58. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
59. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
60. Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця".
61. Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
62. У Правилах експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 29.01.2015 № 17, зазначено:
- ці Правила регламентують порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування. Правила є обов'язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо (п. 1.1);
- курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування здійснюється на підставі договору між власником (орендарем, оператором) та залізницею. Не допускається випуск на колії загального користування власних вантажних вагонів, не занесених до АБД ПВ, крім випадків, передбачених пунктом 4.14 розділу IV цих Правил. Занесення даних про власні вантажні вагони до АБД ПВ виконується на підставі договорів між залізницями і власниками вантажних вагонів та з урахуванням до Методичних положень по веденню Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, затверджених Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25.04.2001 (п.п. 3.1-3.2);
- залізниця під час введення правових режимів воєнного або надзвичайного станів може використовувати власні вантажні вагони для перевезення вантажів, необхідних для ліквідації стихійного лиха, у разі виникнення загрози безпеці руху, виконання мобілізаційних та інших перевезень з повідомленням про це власника вагонів. В інших випадках власні вантажні вагони можуть використовуватися залізницею за погодженням з власником вагонів (п. 5.7).
63. Спір у справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у внесенні змін до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) у частині коригування дати закінчення дії митної декларації стосовно вантажних вагонів позивача у кількості 47 штук.
64. Так, відповідно до п. 2.1 Порядку (який міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 105-107) та поширення дії якого на спірні правовідносини сторін відповідач не заперечує) для внесення змін (передача в операторське управління, виключення з операторського управління, коригування граничного терміну користування вагонами) через АРМ без використання ЕЦП, оператор завантажує дані про вагони на перевірку (додаток 2) та отримує протокол контролю даних. Достовірні дані оператор завантажує в базу для подальшої перевірки підрозділом залізниці та надає до підрозділу залізниці заявку (додаток 3). До заявки оператору необхідно додати згоду власника (орендаря) про передачу вагонів в операторське управління. Ця згода оформлюється письмово в довільній формі із зазначенням номерів вагонів, адресується на керівника компанії-оператора, завіряється підписом та печаткою власника (орендаря). Згода власника (орендаря) пред'являється в оригіналі або в копії, яка завіряється підписом та печаткою компанії-оператора. Працівниками підрозділу залізниці надана копія звіряється з оригіналом, який повертається представнику компанії-оператора. Якщо вагони, які передаються в операторське управління, є власністю нерезидентів України, то по них обов'язковим є заповнення через АРМ без використання ЕЦП поля "граничний термін користування вагонами", який є датою закінчення митної декларації. При цьому до заявки додатково надається копія оформленої митної декларації про розміщення транспортних засобів у режим тимчасового ввезення.
65. Згідно з п. 2.2 Порядку у дводенний термін (без урахування вихідних, святкових) підрозділ залізниці, на підставі заявки оператора та наданих документів, через АРМ без використання ЕЦП перевіряє введену оператором інформацію на відповідність даним інформаційних баз, отримує протокол контролю даних. Достовірні дані підрозділ залізниці завантажує в базу.
66. Як зазначав позивач, 23.11.2021 він подав відповідачу відповідно до наведених положень Порядку заявку № 185 на внесення змін в АБД ПВ щодо коригування дати закінчення дії митної декларації стосовно 47 орендованих ним вантажних вагонів, згоду власника та копії оформлених митних декларацій з відмітками митних органів про продовження строків розміщення транспортних засобів у режимі тимчасового ввезення. Відповідач його заявку прийняв до обробки, однак не затвердив, натомість у системі АС Клієнт-УЗ з 26.11.2021 з'явилося повідомлення про заборону курсування цих вагонів. Внаслідок таких дій відповідача позивач у період з 26.11.2021 по 31.05.2022, за наявності чинних митних декларацій, не мав можливості використовувати за призначенням орендовані ним вагони та поніс істотні збитки.
67. У межах цієї справи встановлено та сторонами не заперечується, що заборона курсування спірних 47 вагонів пов'язана із введенням АТ "Укрзалізниця" логічних контролів, що забороняють оформлення до перевезення рухомого складу, який перебував у власності компаній резидентів російської федерації після 20.02.2014, введених розпорядженнями відповідача від 01.10.2021 № ЦЦМ-13/202 та від 11.10.2021 № ЦМ-13/2904, відповідно до Постанови № 1147.
68. Вказані дії відповідача позивач вважає неправомірними. При цьому, доводи ТОВ "ДенДі-Логістик", викладені в обґрунтування своєї позиції в позові та в апеляційній скарзі, зводяться до того, що:
- Постанова № 1147 не розповсюджується на вказані 47 вагонів, оскільки: 1) приналежність вагонів до резидентів російської федерації відповідачем не доведена шляхом надання суду належних та допустимих доказів; 2) на момент внесення до Постанови № 1147 відповідних заборон ці вагони уже перебували на території України, тому у будь-якому випадку не підпадають під її дію;
- повноваження щодо перевірки того, чи підпадають спірні вагони під дію Постанови № 1147, чи ні належать Державній митній службі України, а не відповідачу, при цьому митні органи дозволили цим вагонам перебувати у митному режимі тимчасового ввезення до 31.05.2022.
69. Відповідно до п. 1 Постанови № 1147 (в редакції від 30.12.2020) заборонено до 31.12.2021 (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації, за переліком згідно з додатком.
70. Згідно з п. 1-1 Постанови № 1147 (в редакції від 30.12.2020) заборонено до 31.12.2021 (включно) ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту та митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами вагонів за кодами згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, 8606 91 80 00, 8606 92 00 00, які з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації.
71. Станом на листопад 2021 року (час виникнення спірних правовідносин) п. 1-1 Постанови № 1147 діяв у вказаній редакції; постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1354 у цьому пункті слова і цифри "до 31.12.2021" замінено словами і цифрами "до 31.12.2022"; постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1448 слова і цифри "до 31.12.2022" замінено словами і цифрами "до 31.12.2023".
72. За ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
73. Згідно з ч. 1 ст. 105, ч.ч. 1, 8 ст. 106 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу, крім літаків масою порожнього обладнаного апарата понад 10000 кг, але не більше 30000 кг та максимальною пасажиромісткістю від 44 до 110 місць.
У митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами. Зміст такого переліку повідомляється Депозитарію Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).
74. За ч.ч. 1-3 ст. 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.
Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
З урахуванням мети ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, особливостей транспортних операцій та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів відповідно до частини першої цієї статті та/або транспортних засобів комерційного призначення відповідно до частини другої цієї статті за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов'язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про продовження строку тимчасового ввезення, про причини та підстави такої відмови.
75. Сторонами справи підтверджується, що спірні 47 залізничних вагонів, які мають код згідно з УКТЗЕД 8606 30 00 00, були поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування протягом жовтня-грудня 2020 року (до набрання чинності змінами до п. 1-1 Постанови № 1147 (30.12.2020), якими було заборонено ввезення на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення таких вагонів, якщо вони з 20.02.2014 зареєстровані/взяті на облік (були зареєстровані/взяті на облік) за резидентами російської федерації).
76. Натомість станом на час продовження митними органами режиму тимчасового ввезення вказаних вагонів ця заборона уже діяла.
77. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
78. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
79. За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
80. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
81. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
82. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 тощо.
83. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
84. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
85. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
86. Відповідач як розпорядник інформації про реєстрацію вагонів надав суду довідку за даними архіву СОСВАГ (інформаційної системи визначення власника вагону), з якої вбачається, що 47 спірних вагонів, починаючи з 20.02.2014 і до травня-жовтня 2020 року, перебували у власності резидентів російської федерації.
87. Посилання скаржника на встановлення судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (довідки СОСВАГ), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок про перебування спірних вагонів після 20.02.2014 у власності резидентів російської федерації судом першої інстанції був сформований із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу змагальності, із співставленням встановлених в цій справі інших обставин (зокрема, незазначення у поданих позивачем митних деклараціях у графі 44 документів про походження товару, що є порушенням вимог розділу ІІ Порядку № 651 та абз. 2 ч. 3 ст. 44 МК України.).
88. Жодних доказів, які б спростовували інформацію, наявну у відповідача, щодо власників спірних вагонів (резидентів російської федерації) у зазначений період (після 20.02.2014), позивачем суду надано не було.
89. Тому суд першої інстанції правомірно прийняв докази відповідача та визнав доведеними обставини стосовно того, що залізничні вагони №№ 58544248, 58544321, 58544354, 58544370, 58544495, 58544511, 58544529, 58544545, 58545260, 58545419, 58545484, 58545526, 58545575, 58545641, 58545799, 58545997, 58546268, 58546292, 58546318, 58546334, 58546367, 58548835, 58549080, 58549106, 58549239, 58549247, 58549254, 58549601, 58550849, 58551144, 58551243, 58551599, 58552183, 58552365, 58552639, 58552894, 58552969, 58553173, 58553348, 58558677, 59944694, 59944702, 95633277, 95808333, 95814554, 95818357, 95821575, передані позивачу в оренду Компанією OU "Teslar Trans", з 20.02.2014 були зареєстровані за резидентами російської федерації, а тому не можуть ввозитися на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення.
90. Позивач також не довів суду, що він, звертаючись до Державної митної служби України із заявою про продовження строку тимчасового ввезення вагонів, повідомляв митний орган про те, що ці вагони до 2020 року були зареєстровані за суб'єктами російської федерації, і, відповідно, - що митний орган, який продовжував строк дії митного режиму тимчасового ввезення вказаних вагонів, достеменно знав, що на них поширюється заборона ввезення на територію України згідно з п. 1-1 Постанови № 1147.
91. Сам факт перебування вагонів на території України станом на час введення Постановою № 1147 заборони на їх ввезення у митному режимі тимчасового ввезення не означає, що продовження строку дії митного режиму тимчасового ввезення таких вагонів є правомірним.
92. За цих обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дії АТ "Укрзалізниця" з недопущення використання вагонів, які підпадають під заборону п. 1-1 Постанови № 1147, після закінчення строку дії митних декларацій, оформлених до 30.12.2020, вчиняються на законних підставах.
93. АТ "Укрзалізниця" як перевізник, до виключної компетенції якого належить централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, та який є розпорядником інформації про реєстрацію вагонів, має належні повноваження та можливості забезпечити практичне виконання п. 1-1 Постанови № 1147, що і було зроблено відповідачем у спірних правовідносинах.
94. При цьому, колегія суддів враховує зазначені вище розпорядження директора АТ "Укрзалізниця" з комерційної роботи і логістики № ЦЦМ-13/202 від 01.10.2021 та лист АТ "Укрзалізниця" № ЦЦО-13/31 від 02.12.2021, адресований Державній митній службі України, з яких вбачається, що з метою дотримання вимог указів Президента України, якими вводяться у дію рішення Ради національної безпеки і оборони "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) по відношенню до власників, операторів, орендарів вагонів, відправників, одержувачів, платників, які приймають участь у перевезенні вантажів" та Постанови № 1147 на відповідача - АТ "Укрзалізниця" покладено обов'язок запровадити за допомогою ІТ технологій логічні контролі, які забороняють (обмежують) прийом на митну територію України та курсування територією України вагонів, які належать субєктам господарювання, включеним до санкційних списків.
95. Разом з тим, оформлення митними органами митних декларацій, якими продовжувався митний режим тимчасового ввезення на спірні 47 вагонів всупереч забороні, встановленій п. 1-1 Постанови № 1147, не дає підстав іншим органам, підприємствам, установам, організаціям ігнорувати приписи цієї Постанови та допускати до вільного використання в Україні залізничні вагони, саме перебування яких на території держави є незаконним.
96. Оскільки, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, дії АТ "Укрзалізниця", які оскаржуються позивачем у межах цієї судової справи, вчинені відповідно до повноважень Залізниці та на виконання вимог законодавства, а тому є правомірними, відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків, понесених позивачем внаслідок вчинення Залізницею таких правомірних дій (а саме, заборони курсування вагонів, які з 20.02.2014 були зареєстровані за резидентами російської федерації, після закінчення строку дії митних декларацій, оформлених до 30.12.2020).
97. Що стосується використання цих вагонів на території України, починаючи з 31.05.2022, АТ "Укрзалізниця" вказало, що використовувало їх в умовах воєнного стану відповідно до п. 5.7 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, про що проінформувало Акціонерне товариство "Естонська залізнична дорога" листом від 16.05.2022 № ЦЦО-13/130.
98. Таким чином, вирішуючи спір у цій справі, місцевий господарський суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і в сукупності, дійшов правомірного висновку про відмову у стягненні з відповідача збитків, з огляду на відсутність неправомірних дій відповідача (протиправності поведінки заподіювача збитків), що є елементом складу цивільного правопорушення, необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
99. При цьому, суд першої інстанції правильно визнав заперечення позивача необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами, суперечать зібраним у справі доказам та встановленим обставинам.
100. Виходячи із наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції за результатами оцінки доводів апеляційної скарги позивача дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
101. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
102. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
103. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
104. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "ДенДі-Логістик" відсутні.
Судові витрати
105. У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/7035/22.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, а також враховуючи перебування суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П. з 01.05.2023 по 05.05.2023 (включно) у відпустці, повний текст постанови складено та підписано - 02.06.2023.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська