Справа № 136/266/23
провадження № 2/136/53/23
02 червня 2023 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 21.11.2018 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 3169.
У позові позивач зазначає, що вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Причиною розірвання шлюбу позивач вказує те, що вони із відповідачем мають різні погляди на життя та сім'ю, у зв'язку з чим між ними постійно виникали непорозуміння, розбіжність в інтересах зумовила припинення спільного проживання, шлюбних відносин вони не підтримують, дитину разом не виховують, позивач вказує, що збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам сім'ї в цілому, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подав.
Ухвалою суду від 15.02.2023 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
В адресу суду відповідач направив заяву відповідно до якої не заперечував щодо розірвання шлюбу та задоволення позову.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.11.2018, на що вказує свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , вони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в підтвердження чому є свідоцтво про народження дитини (а.с.5, 6).
Сторони не бажають миритись, мають стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Зважаючи на те, що сторони не мають наміру на збереження шлюбу, наполягають на розлученні, мають стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що шлюб сторін втратив ознаки сім'ї, тому його збереження буде суперечити інтересам сторін та їх дитини.
За таких обставин суд задовольняє позов у повному обсязі.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується правилами визначеними у Главі 8 ЦПК України.
За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при пред'явленні позову позивачем сплачено 1073, 60 грн. в підтвердження чого є платіжний документ (а.с.1), тому суд присуджує із відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, оскільки позов задоволено у повному обсязі.
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення розміру судових витрат не заявляв.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі Баришевський проти України, Двойних проти України, Меріт проти України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок відповідає позиціям КАС ускладі ВС у постанові від 26.06.2019 року у справі N 813/481/18,ОП КГС у складі ВС у постанові N 925/1137/19 від 22.01.2021, КАС ускладі ВС у постанові від 21.01.2021 року у справі N 280/2635/20, та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Ураховуючи приписи ч.8 ст.141 ЦПК України, суд приймає до уваги домовленість між позивачем та адвокатом Олійник А.М., що обумовлена у Договорі №03/02 від 03.02.2023 про надання правової допомоги, де зазначено розмір гонорару за надані послуги адвокатом наданої в рамках цієї справи в розмірі 3000 грн. (а.с.10). До позову додано платіжну квитанцію (а.с.11) відповідно до якої позивачем сплачено витрати за юридичні послуги в розмірі 3000 грн. за договором від 03.02.2023.
Суд враховує, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат суд оцінює розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Суд звертає увагу, що за змістом договору передбачено фіксований розмір гонорару, а не погодинна оплата послуг адвоката, тобто на розмір гонорару не впливає точна кількість витрачених адвокатом годин.
За викладених обставин, суд присуджує із відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, оскільки понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. є дійсними, необхідними, розумними та співмірними із складністю справи, значення її для сторін.
На підставі ст.ст. 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомо) про розірвання шлюбу, - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 21.11.2018 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 3169.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073 (одну тисячі сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень, а всього 4073 (чотири тисячі сімдесят три) гривні 60 коп.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ШПОРТУН