Справа№ 935/640/21
Провадження № 2/133/146/23
Іменем України
29.05.2023 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 52050 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.07.2017 відповідач замовив у нього виготовлення та встановлення на могилі його покійної дружини пам'ятника із граніту вартістю 62000 грн. Цього ж дня ОСОБА_2 сплатив йому аванс у розмірі 20000 грн. 20.09.2017 він виготовив вказаний пам'ятник, який був встановлений на могилі покійної дружини відповідача. Цього ж дня ОСОБА_2 здійснив повний розрахунок у сумі 42000 грн. 02.11.2017 відповідачу стало відомо про те, що стела пам'ятника впала, внаслідок чого пошкоджено його елементи.
У зв'язку наведеним, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат, понесених на виготовлення та встановлення пам'ятника, а також відшкодування моральної шкоди. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2020 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 62000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 6200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 176 грн. 20 коп. судових витрат. Дане рішення залишено в силі постановою суду касаційної інстанції.
Позивач вважає, що оскільки елементи надгробного пам'ятника, які є цілими та неушкодженими, залишилися у відповідача і останній відмовляється їх повернути, тому розмір завданих йому матеріальних збитків складає 52050 грн. (вартість будівельних складових, які були використані при установці нагробного пам'ятника).
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2022 рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05.05.2022 скасовано, а справу для розгляду направлено до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за встановленою підсудністю.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 07.10.2022 справу прийнято до свого провадження та її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судом встановлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2020 у справі №133/49/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 62000 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, завданої неналежним виконанням послуг з виготовлення та встановлення пам'ятника на могилі - ОСОБА_3 , 6200 гривень у відшкодування моральної шкоди та 176,20 гривень судового збору (т.1, а.с.24-27).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.05.2020 рішення суду від 10.02.2020 у справі №133/49/18 додаткове рішення від 25.03.2020 у даній справі скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням прав споживача, відмовлено (т.1, а.с.28-34).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 постанову Вінницького апеляційного суду від 27.05.2020 у справі №133/49/18 скасовано, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2020 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 62000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 6200 грн. у відшкодування моральної шкоди та додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2020 залишено в силі. Змінено резолютивну частину рішення суду від 10.02.2020 в частині розподілу судових витрат та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі - 682,08 гривень (т.1, а.с.35-56).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Отже, рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2020 у справі №133/49/18, яке набрало законної сили, а також відповідно до матеріалів справи, встановлено, що 10.07.2017 ОСОБА_2 замовив у ФОП ОСОБА_1 послугу із виготовлення та встановлення пам'ятника з каменю на могилі своєї померлої дружини - ОСОБА_3 , що підтверджується калькуляцією замовлення, загальна сума якого складає - 62 000 гривень, квитанцією до прибуткового касового ордера №87 від 10.07.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 10.07.2017 року сплатив відповідачу 20 000 гривень попередньої оплати та фото додатками, з яких видно фотозображення замовлення ОСОБА_2 та вид, після його встановлення 20.09.2017 року (т.1, а.с.7-8, 27-34).
02.11.2017 ОСОБА_2 дізнався про те, що стела пам'ятнику на могилі його дружини впала, при цьому, пошкодилась сама та пошкодила нижні елементи могили, що підтверджується комісійним актом від 02.11.2017 року, складеним директором Козятинського центрального кладовища Занюком П.Я., в присутності ОСОБА_2 та двох сторонніх громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та фото додатками до нього.
16.11.2017 ОСОБА_2 , з метою досудового врегулювання спору, направив ФОП ОСОБА_1 лист-претензію, в якій вказав, що падіння стели та пошкодження пам'ятника на його думку сталося з вини неправильного закріплення стели пам'ятника працівниками відповідача. Просив відповідача замінити пошкодженні частини пам'ятника за власний кошт або провести повний демонтаж пам'ятника та повернути йому витрачені ним кошти.
Однак будь-якої відповіді на свою претензію ОСОБА_2 не отримав, а тому, звернувся за захистом своїх прав споживача в судовому порядку.
Так, за приписами ч.ч. 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 недоліки своєї роботи не усунув у встановлений ОСОБА_2 строк, останній відмовився від договору підряду, розірвавши його. Дана обставина встановлена вказаним вище рішенням суду.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач ФОП ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 вартість будівельних складових, які були використані ним при установці нагробного пам'ятника за договором підряду, в розмірі 52050 грн.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Зміст статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі №3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що на підставі судового рішення він зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_2 , зокрема 62000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, яка спричинена внаслідок неналежного виконання послуг з виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника. У свою чергу, елементи цього пам'ятника залишилися у ОСОБА_2 і останній відмовляється повернути його елементи, однак належних та допустимих доказів такої відмови відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків.
На підставі наведеного та керуючись ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ФОП ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 05.06.2023.
Суддя І.М. Кучерук