18 травня 2023 року Справа № 160/302/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Павлоградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі Павлоградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 03 грудня 2022 року № 12374300016929 про відмову позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.01.2022 року про надання дозволу на імміграцію в Україну з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянкою російської федерації. З 22 вересня 1989 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який згідно паспорта номер НОМЕР_1 , виданого 20.02.2020 року, є громадянином російської федерації. Зазначає, що має сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , який видано повторно 23.08.2019 року, та паспортом громадянина України, запис НОМЕР_6, документ № НОМЕР_3 , виданий 10.09.2021 року. 25 січня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Рішенням від 03.12.2022 року №12374300016929 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію». Позивач вважає вказане рішення протиправним та необґрунтованим, тому таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.03.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
30.03.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що 25.01.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Відповідно до пунктів 12-14 Порядку, уповноважений працівник територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області після прийняття до розгляду заяви та доданих до неї документів здійснив заходи встановлені відповідними пунктами, зокрема, дії щодо з'ясування у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", також були надіслані відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. На адресу Павлоградського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь від Управління СБУ у Дніпропетровській області від 09.11.2022 за вих.№55/2-3379, в якій зазначено, що управлінням СБУ України у Дніпропетровській області відповідно до п.13 ч.1 ст.24 Закону України «Про Службу безпеки України» отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволом на імміграцію недоцільно, на підставі ст.10, п.6 Закону України «Про імміграцію».
03.12.2022 року, уповноваженим працівником територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, складено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці рф ОСОБА_1 , відповідно до якого вбачається що розглянувши матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну відносно громадянки рф ОСОБА_1 встановлено, що 25.01.2022 Павлоградським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято на розгляд матеріали громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка звернулася із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (є матір'ю громадянина України). Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області повідомило, що відповідно до п.13 ч.1 ст.24 Закону України «Про Службу безпеки України» ними отримано інформацію, яка свідчить про недоцільність надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію». Ураховуючи викладене, уповноваженим працівником територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, висловлено за доцільне, прийняти відносно громадянки рф ОСОБА_1 рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію».
Також відповідач звертає увагу, що позивач громадянка рф та документована паспортом російської федерації НОМЕР_7, виданим 23.05.2017 року, строком дії до 18.09.2029.
Крім того, зазначив, що відповідно до наявної інформації в матеріалах справи, позивач у 2019 році зверталася до органів ДМС із заявою про набуття громадянства за територіальним походженням, однак не виконала надане зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства (громадянства рф) протягом двох років з моменту набуття Українського громадянства унаслідок чого рішенням ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 29.12.2021 року, позивачу припинено громадянство України на підставі ст.21 Закону України «Про громадянство України» про що свідчить довідка №18/21 від 29.12.2021 року про припинення громадянства України видана ОСОБА_1 .
Отже усі твердження позивача в адміністративному позові по даній справі щодо права на проживання в Україні за територіальним походженням, терміну проживання в Україні, про право звернення особи, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, та право на постійне проживання в Україні сумнівні, оскільки позивач вже скористалася правом на набуття громадянства України у 2019 році, однак за власним бажанням не виконала надане зобов'язання про вихід з громадянства рф та продовжила проживання в Україні, як громадянка рф. Наведені обставини дають підстави вважати, що позивач не виявила бажання та зусилля для набуття громадянства України протягом 2019 -2021 років.
Також відповідачем зазначено, що ГУ ДМС у Дніпропетровській області не наділено повноваженнями роз'яснювати або тлумачити висновки чи твердження СБУ, також не наділено повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до повноважень органів СБУ, Національної поліції тощо.
Крім того, 30.03.2023 року від відподача надійшла належним чином завірена копія матеріалів справи №300 на гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 10.04.2023 року залучено до участі у справі Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області третью особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
05.05.2023 року до суду від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області надійшли пояснення, в яких зазначено, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначається Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Відповідно до пункту 14 Порядку №1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
На виконання вимог пункту 14 Порядку №1983 відповідачем направлено запит до Управління СБУ щодо надання дозволу на імміграцію стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 .
За результатами здійснення перевірки, в службових матеріалах, інформаційних масивах та базах даних СБУ, Управлінням СБУ поінформовано відповідача (лист від 09.11.2022 №55/2-3379нт-вих), 24.11.2022 надійшов на адресу Павлоградського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в якому зазначено наступне, а саме: «Управлінням СБ України у Дніпропетровській області відповідно до п.13 ч.1 ст.24 ЗУ «Про Службу безпеки України» отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволом на імміграцію недоцільно, на підставі ст.10 п.6 ЗУ «Про імміграцію», (інформація, документи і матеріали які стали підставою для формування листа від 09.11.2022 №55/2-3379нт-вих, містять гриф секретності «Таємно»).
03.12.2022 року розглянувши матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну, уповноваженим працівником територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, складено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці рф ОСОБА_1 , та на підставі пункту 6 статті 10 Закону №2491-III, уповноваженим працівником територіального підрозділу ТУ ДМС у Дніпропетровській області, висловлено за доцільне, прийняти відносно громадянки рф ОСОБА_1 рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 статті 10 Закону №2491-III.
Враховуючи вищевикладене та положення чинного законодавства, зазначає, що Управління СБУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, дії відповідача, що стосуються прийняття рішення №12374300016929 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є правомірним та відповідає вимогам законодавства України.
11.05.2023 року на адресу суду від третьої особи надійшла довідка Управління від 27.04.2023 за обліковим №55/2-3028т, з грифом секрнтності "Таємно".
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_4 від 18.09.2019 року.
06.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
Також, 06.07.2019 року ОСОБА_1 підписала зобов'язання, в якому зазначено, що остання зобов'язується протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство російської федерації.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 20.11.2019 року оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України».
На час звернення щодо оформлення набуття громадянства України позивач мала громадянство російської федерації.
02.12.2019 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області складено довідку №1732/19 про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Російської Федерації, згідно з рішенням ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 20.11.2019 року набула громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянкою України з 20.11.2019 року.
28.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою-анкетою, в якій просила оформитиїй тимчасове посвідчення громадянина України.
13.01.2020 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення серії НОМЕР_5 , строком дії до 20.11.2021 року.
29.12.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області складено довідку №1201.4.4-14762/12.3-21 про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням», в якій зазначено, що громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Російської Федерації, набула громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а саме: не виконала подане відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» зобов'язання стосовно припинення іноземного громадянства протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає.
У зв'язку із викладеним, 27.11.2021 року відповідачем було складено подання про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1
29.12.2021 відповідачем було прийнято рішення, яким скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 20.11.2019 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що зобов'язання стосовно припинення іноземного громадянства не було виконано.
29.12.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області позивачу видано довідку №18/21 про те, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2021 року оформлено припинення її громадянства України відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України».
25.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою та необхідними документами, про надання дозволу на імміграцію в Україну у зв'язку з тим, що вона є матір'ю громадянина України.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, яке видано повторно, серії НОМЕР_2 від 23.08.2019 року позивач має сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України.
Відповідно до копії довідки від 16.09.2021 року №6365 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.05.2000 р. по теперішній час.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», відповідачем були надіслані відповідні запити до Управління СБУ в Дніпропетровській області, Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Дніпропетровській області, Адміністрації Держприкордонслужби України, Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетроській області.
Листом № 55/2-3379нт-вих від 09.11.2022 року Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області повідомило відповідача про те, що відповідно до п.13 ч.1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» ним отримано інформацію, яка свідчить про недоцільність надання дозволу на імміграцію в Україну громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».
03.12.2022 року відповідачем затверджено висновок відповідно до якого вважається за доцільне: прийняти відносно громадянки рф ОСОБА_1 рішення про відмову у наданні дозволу на іміграцію в Україну на підставі п.6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
03.12.2022 року відповідачем прийнято рішенням №12374300016929 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні громадянці рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України Про імміграцію.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон України «Про імміграцію»).
Відповідно до положень ст.6 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення про ДМС України) центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів є Державна міграційна служба України (ДМС).
ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Відповідно до підпунктів 31-33 пункту 4 Положення про ДМС України вона відповідно до покладених на неї завдань: здійснює відповідно до закону заходи щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства; здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України з питань громадянства, міграції, біженців, осіб, які потребують інших форм захисту, реєстрації фізичних осіб та реадмісії, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України; здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частинами 1,3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про імміграцію» визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема: 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначають норми Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Згідно з п.14 Порядку №1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України Про імміграцію, надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
Пунктом 16 Порядку №1983 визначено, що у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Відповідно до пп.3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):
- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону №2469-VIII Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:
1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;
2) боротьбу з тероризмом;
3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури;
4) охорону державної таємниці.
Відповідно до п.13 ст.24 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 №2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем від Управління СБУ у Дніпропетровській області отримано лист №55/2-3379 нт. вих. від 09.11.2022 року про недоцільність подальшого документування громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволом на імміграцію, на підставі п.6 ст.10 Закону України «Про імміграцію», відтак Падоградським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
11.05.2023 року до режимно-секретного відділу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла довідка Управління СБУ у Дніпропетровській області від 27.04.2023 року за обліковим №55/2-3028-т з грифом секретності "Таємно".
Крім того, суд враховує те, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 20.11.2019 року позивачу було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», однак позивачем не було виконано зобов'язання стосовно припинення іноземного громадянства протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, що і було підставою для скасування рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 та від 18.04.2022 року за №259/22, та від 12.08.2022 року №573/2022, та від 07.11.2022 №757, та №58 від 06.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначаються Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З урахуванням інформації, що надана 11.05.2023 року Управлінням СБУ у Дніпропетровській області, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи та аргументи сторін враховані, проте не є такими, що спростовують вищезазначені висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями ст.ст. 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Павлоградського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова