Рішення від 01.06.2023 по справі 200/18458/21

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Справа№200/18458/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про:

- визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050006749 від 27.07.2021 про повторну відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язання призначити та виплатити пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 23 жовтня 2020 року, включивши до пільгового та страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 03 червня 1989 року у Донецькому технікумі промислової автоматики, період роботи з 19 грудня 1998 року по 22 червня 1989 року на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», період проходження служби в лавах Радянської Армії з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року та період роботи з 22 серпня 1991 року по 10 січня 1993 року на Шахті №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля», з 18 січня 1993 року по 08 квітня 2001 року на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка», з 19 квітня 2001 року по 21 червня 2001 року на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», з 20 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року (суддя Дмитрієв В.С.) закрито провадження у справі №200/18458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. у справі № 200/18458/21, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року (суддя Чучко В.М.) прийнято до провадження адміністративну справу №200/18458/21.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у справі №200/1456/21-а, яким зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1985 року по 03 червня 1989 року у Донецькому технікумі промислової автоматики, період роботи з 19 грудня 1998 року по 22 червня 1989 року на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», період проходження служби в лавах Радянської Армії з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року та періоди роботи з 22 серпня 1991 року по 10 січня 1993 року на Шахта №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля»,з 18 січня 1993 року по 08 квітня 2001 року на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка», з 19 квітня 2001 року по 21 червня 2001 року на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», з 20 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на Відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля», відповідачем не зараховано спірні періоди роботи до пільгового стажу позивача, оскільки в резолютивній частині рішення не вказано за яким саме Списком необхідно зарахувати періоди роботи, тому відповідачем вдруге відмовлено в призначенні пенсії. Оскільки Донецький окружний адміністративний суд відмовив в ухваленні додаткового рішення по справі №200/1456/21-а щодо зазначення за яким Списком необхідно зарахувати періоди роботи, позивач вимушений вдруге звертатися до суду з позовом з вимогами призначити та виплатити пенсію з дня подачі заяви про призначення пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання пільгової пенсії.

У відзиві на позов від 19.05.2023 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначив, що 23.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі- Закон №1058- IV). Згідно з заявою від 23.10.2020 № 9767, наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника склав 27 років 0 місяців 23 дні (у тому числі період навчання з 01.09.1985 по 03.06.1989 та період проходження військової служби з 24.06.1989 по 31.05.1991). Пільговий стаж зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-5): за Списком №1 - 0 років 2 місяці 3 дні (з 19.04.2001 по 21.06.2001), підземні професії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 - 2 роки 6 місяців 8 днів (з 01.01.1999 по 08.04.2001, з 20.01.2014 по 31.03.2014). Сформовано рішення №057050006749 від 27.07.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

На виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 200/1456/21-а (далі - рішення суду) було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 23.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV із зобов'язанням зарахування до пільгового та страхового стажу періоду навчання з 01.09.1985 по 03.06.1989, періодів роботи з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 31.12.1998 та періоду проходження військової служби з 24.06.1989 по 31.05.1991. На виконання даного рішення суду період навчання з 01.09.1985 по 03.06.1989, періоди роботи з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 31.12.1998, період проходження військової служби з 24.06.1989 по 31.05.1991 не було враховано до пільгового стажу роботи згідно частини 2 або 3 статті 114 Закону №1058-IV, оскільки в резолютивній частині рішення суду відсутні зобов'язання щодо зарахування вищезазначених періодів до відповідної частини та статті Закону №1058-IV, сформовано рішення про відмову.

Щодо врахування пільгового стажу на підземних роботах в державному підприємстві «Макіїввугілля» згідно довідки від 28.09.2020 №307 з 19.12.1988 по 22.06.1989, то цей період не враховано з підстав знаходження підприємства на непідконтрольній території. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, 23.10.2020 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 жовтня 2020 року №428 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по списку №1, оскільки пільгові довідки видані підприємствами м. Макіївки, які знаходяться на непідконтрольній території. На дату звернення заявник досяг повних 50 років. Загальний страховий стаж складає 27 років 23 дні, пільговий стаж зараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу, список №1 - 2 місяця 3 дні, ст. 14-20 - 2 роки 6 місяців 8 днів.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/1456/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 жовтня 2020 року №428 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах, із зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1985 року по 03 червня 1989 року у Донецькому технікумі промислової автоматики, період роботи з 19 грудня 1998 року по 22 червня 1989 року на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», період проходження служби в лавах Радянської Армії з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року та періоди роботи з 22 серпня 1991 року по 10 січня 1993 року на Шахта №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля»,з 18 січня 1993 року по 08 квітня 2001 року на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка», з 19 квітня 2001 року по 21 червня 2001 року на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», з 20 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на Відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію на пільгових умовах за списком №1 з моменту подання заяви з 23 жовтня 2020 року відмовлено.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/1456/21-а відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 27.07.2021 року № о/р НОМЕР_1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по списку №1.

Зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.07.2021 року управління зазначило, що рішення суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/1456/21-а не містить зобов'язань щодо зарахування спірних періодів до стажу роботи за Списком №1 чи ст. 14-20/14-25 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Загальний страховий стаж позивача складає 27 років 23 дні (у тому числі періоду навчання до страхового стажу з 01.09.1985 по 03.06.1989, періоду проходження військової служби з 24.06.1989 по 31.05.1991), пільговий стаж зараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу, список №1 - 2 місяця 3 дні, ст. 14-20 - 2 роки 6 місяців 8 днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №200/1456/21-а ОСОБА_1 відмовлено в ухваленні додаткового рішення, оскільки в резолютивній частині рішення від 29 березня 2021 року судом був зазначений спосіб захисту, який відповідає вимогам статті 5 КАС України, та забезпечує ефективний захист прав позивача. Отже суд ухвалив рішення щодо позовних вимог, з приводу яких досліджувалися докази, та вирішив питання про право, зазначивши спосіб виконання судового рішення. Зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи на відповідних посадах або за професіями, внесених до Списків №1 або №2, є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України. Питання правомірності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, може бути розглянуто в порядку статті 383 КАС України і не потребує ухвалення додаткового рішення.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від 27.07.2021 року № о/р НОМЕР_1 , звернувся до суду із позовом та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050006749 від 27.07.2021 про повторну відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; та зобов'язати призначити та виплатити пенсію на пільгових умовах на підставі п. «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 23 жовтня 2020 року, включивши до пільгового та страхового стажу період навчання з 01 вересня 1985 року по 03 червня 1989 року у Донецькому технікумі промислової автоматики, період роботи з 19 грудня 1998 року по 22 червня 1989 року на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», період проходження служби в лавах Радянської Армії з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року та період роботи з 22 серпня 1991 року по 10 січня 1993 року на Шахті №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля», з 18 січня 1993 року по 08 квітня 2001 року на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка», з 19 квітня 2001 року по 21 червня 2001 року на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», з 20 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року закрито провадження у справі №200/18458/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 р. у справі № 200/18458/21, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Так, судом встановлено в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться записи, в тому числі, про роботу:

- з 1985 року по 03 червня 1989 року навчання в Донецькому технікумі промислової автоматики (диплом НОМЕР_3 );

щодо роботи на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка»;

- 19 грудня 1988 року прийнятий підземним гірником по ремонту гірських виробіток 3-го розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №541к від 19 грудня 1988 року);

- 05 квітня 1989 року переведений дублером гірського майстра (наказ №113к від 05 квітня 1989 року);

- 19 квітня 1989 року звільнений в зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ №13 від 20 квітня 1989 року);

- 20 червня 1989 року прийнятий гірським майстром підземним з повним робочим днем в шахті (наказ №206к від 28 червня 1989 року);

- 22 червня 1989 року звільнений відповідно до пункту 3 статті 36 КЗОТ УССР у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії (наказ №209к від 29 червня 1989 року);

- з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року служба в лавах Радянської Армії (військовий квиток НОМЕР_4 );

щодо роботи на Шахта №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля»:

- 22 серпня 1991 року прийнятий на шахту гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №804/к від 22 березня 1991 року);

- 10 січня 1993 року звільнений відповідно до пункту 5 статті 36 КЗОТ України в зв'язку з переводом в Шахтоуправління «Холодна балка» Промислового об'єднання «Макіїввугілля» (наказ №22/к від 11 січня 1993 року);

щодо роботи на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка»:

- 18 січня 1993 року прийнятий підземним гірником по ремонту гірських виробіток 3-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №556/к від 18 січня 1993 року);

- 22 липня 1993 року переведений підземним гірником по ремонту гірських виробіток 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №214/к від 22 липня 1993 року);

- 17 липня 1997 року переведений підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №167к від 17 липня 1997 року);

- 29 вересня 1997 року переведений підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №230к від 29 вересня 1997 року);

- 08 квітня 2001 року звільнений відповідно до статті 36 пункту КЗОТ України за згодою сторін (наказ №93к від 09 квітня 2001 року);

щодо роботи на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля»:

- 19 квітня 2001 року прийнятий прохідником з повним робочим днем у шахті (наказ №350/к від 23 квітня 2001 року);

- 21 червня 2001 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ України (наказ 566/к 27 червня 2001 року);

щодо роботи на Відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля»:

- 20 січня 2014 року прийнятий підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №16к від 20 січня 2014 року);

- 14 квітня 2014 року переведений підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №91к від 14 квітня 2014 року);

- 06 червня 2020 року звільнений за висланим бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ (наказ №386к від 09 червня 2020 року).

Також, в підтвердження спірних періодів роботи позивачем надані: індивідуальні відомості за формою ОК-5; диплом серії НОМЕР_3 від 03.06.1989 року; довідка про підземні спуски №793 від 09.10.2020; довідка про реорганізацію підприємства №794 від 09.10.2020; довідки про заробітну плату №572 від 09.10.2020, №979 від 29.09.2020, №572 від 09.10.2020; довідки про підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №792 від 09.10.2020, №307 від 28.09.2020, №308 від 28.09.2020; наказ про підсумки атестації робочих місць від 30.10.95 №621, які видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній території.

Як вбачається з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, до пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 01.09.1985 по 03.06.1989 (навчання), з 19.12.1988 по 22.06.1989, з 24.06.1989 по 31.05.1991 (служба в армії), з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 08.04.2001; за Списком №1 зараховано період з 19.04.2001 по 21.06.2001, а періоди з 01.01.1999 по 08.04.2001 та з 20.01.2014 по 31.03.2014 - зараховано за ст. 14, не підземні.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним є питання призначення пенсії позивачу з 23.10.2020 року (дата заяви про призначення пенсії) за нормами п. «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») та зарахування до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів навчання з 01 вересня 1985 року по 03 червня 1989 року у Донецькому технікумі промислової автоматики, період роботи з 19 грудня 1998 року по 22 червня 1989 року на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка», період проходження служби в лавах Радянської Армії з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року та період роботи з 22 серпня 1991 року по 10 січня 1993 року на Шахті №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля», з 18 січня 1993 року по 08 квітня 2001 року на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахта «Холодна балка», з 19 квітня 2001 року по 21 червня 2001 року на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», з 20 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля», оскільки рішення суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/1456/21-а не містить зобов'язань щодо зарахування спірних періодів до стажу роботи за Списком №1 чи ст. 14-20/14-25 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).

Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

На підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про його роботу:

- з 1985 року по 03 червня 1989 року навчання в Донецькому технікумі промислової автоматики (диплом НОМЕР_3 );

щодо роботи на Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка»:

- 19 грудня 1988 року прийнятий підземним гірником по ремонту гірських виробіток 3-го розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №541к від 19 грудня 1988 року);

- 05 квітня 1989 року переведений дублером гірського майстра (наказ №113к від 05 квітня 1989 року);

- 19 квітня 1989 року звільнений в зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ №13 від 20 квітня 1989 року);

- 20 червня 1989 року прийнятий гірським майстром підземним з повним робочим днем в шахті (наказ №206к від 28 червня 1989 року);

- 22 червня 1989 року звільнений відповідно до пункту 3 статті 36 КЗОТ УССР у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії (наказ №209к від 29 червня 1989 року);

- з 24 червня 1989 року по 31 травня 1991 року служба в лавах Радянської Армії (військовий квиток НОМЕР_4 );

щодо роботи на Шахта №13-біс Промислового об'єднання «Советськвугілля»:

- 22 серпня 1991 року прийнятий на шахту гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №804/к від 22 березня 1991 року);

- 10 січня 1993 року звільнений відповідно до пункту 5 статті 36 КЗОТ України в зв'язку з переводом в Шахтоуправління «Холодна балка» Промислового об'єднання «Макіїввугілля» (наказ №22/к від 11 січня 1993 року);

щодо роботи на Промисловому об'єднанні «Макіїввугілля» Шахата «Холодна балка»:

- 18 січня 1993 року прийнятий підземним гірником по ремонту гірських виробіток 3-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №556/к від 18 січня 1993 року);

- 22 липня 1993 року переведений підземним гірником по ремонту гірських виробіток 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №214/к від 22 липня 1993 року);

- 17 липня 1997 року переведений підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №167к від 17 липня 1997 року);

- 29 вересня 1997 року переведений підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №230к від 29 вересня 1997 року);

- 08 квітня 2001 року звільнений відповідно до статті 36 пункту КЗОТ України за згодою сторін (наказ №93к від 09 квітня 2001 року);

щодо роботи на Шахті «Світанок» Жовтневого виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля»:

- 19 квітня 2001 року прийнятий прохідником з повним робочим днем у шахті (наказ №350/к від 23 квітня 2001 року);

- 21 червня 2001 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ України (наказ 566/к 27 червня 2001 року);

щодо роботи на Відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка» Державного підприємства «Макіїввугілля»:

- 20 січня 2014 року прийнятий підземним прохідником 4-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №16к від 20 січня 2014 року);

-14 квітня 2014 року переведений підземним прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті (наказ №91к від 14 квітня 2014 року);

- 06 червня 2020 року звільнений за висланим бажанням відповідно до статті 38 КЗОТ (наказ №386к від 09 червня 2020 року),

є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Довідкою ОП «Шахта «Холодна балка» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №307 від 28.09.2020 підтверджено, що позивач у період з 19.12.1988 року по 22.06.1989 року (пільговий стаж 3 місяці 19 днів) працював на посадах гірник підземний по ремонту гірничих виробіток, дублер гірничого майстра, гірничий майстер з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Довідкою ОП «ВОК ЛШ імені Максима Горького» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №792 від 09.10.2020 підтверджено, що позивач у період з 22.08.1991 року по 10.01.1993 року (пільговий стаж 1 рік 4 місяці 18 днів) працював на посаді підземний гірничий майстер з повним робочим днем під землею, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10.

Довідкою ОП «Шахта «Холодна балка» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №307 від 28.09.2020 підтверджено, що позивач у період з 18.01.1993 року по 08.04.2001 року (пільговий стаж 8 років 2 місяці 20 днів) працював на посадах гірник по ремонту гірничих виробіток, прохідник, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови КМУ від 11 березня 1994 року № 162.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, якщо пільгова робота продовжується після 03 серпня 2016 року (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До вказаного списку віднесено професію, зокрема, всі робітники які виконують роботи в підземних умовах по видобутку вугілля з повним робочим днем на підземних роботах (розділ 1, підрозділ 1).

Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До вказаного списку віднесено професію, зокрема, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (розділ 1, підрозділ 1, позиція а).

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

До вказаного списку віднесено професію, зокрема, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (розділ 1, підрозділ 1, позиція 1010100а).

Так, відповідач не зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача, оскільки рішення суду від 29 березня 2021 року у справі № 200/1456/21-а не містить зобов'язань щодо зарахування спірних періодів до стажу роботи за Списком №1 чи ст. 14-20/14-25 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Первинною ж підставою не зарахування спірних пільгових періодів за Списком №1 стало те, що пільгові довідки видані підприємствами м. Макіївки, які знаходяться на непідконтрольній території.

З цього приводу суд зазначає, що жодним законодавчим актом не заборонено враховувати періоди роботи при призначенні та нарахуванні (перерахунку) пенсій за той період, коли особа, яка набула права на пенсію, працювала на території Донецької області, а громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної області, та не може відповідати за діяльність інших осіб.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.

При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке (яка) знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 11 липня 2019 року у справі № 423/1156/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 703/2689/16-а тощо.

Разом з цим, що пільгових довідок, які видані підприємствами ОП «Шахта «Холодна балка», ОП «ВОК ЛШ імені Максима Горького», та які розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території у м. Макіївка та м. Донецьк, і завірені відповідними печатками, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист.

Крім того, суд зазначає, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доказів того, що записи у трудовій книжці позивача здійснені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю, відповідачем не надано.

Отже, періоди роботи позивача з 19.12.1988 по 22.06.1989, з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 08.04.2001, з 20.01.2014 по 31.10.2014, мають бути зараховані до його пільгового стажу за Списком №1.

Суд не приймає посилань відповідача на зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1999 по 08.04.2001 та з 20.01.2014 по 31.03.2014, оскільки відповідно до розрахунку стажу позивача за формою РС-право вказані періоди зараховані за ст. 14 як не підземні.

Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, оскільки всі періоди зараховані, та період роботи з 19.04.2001 по 21.06.2001 зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №1, що підтверджується розрахунком позивача за формою РС-право.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача період служби в Радянській армії з 24.06.1989 по 31.05.1991.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічні положення викладені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, згідно якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Із записів трудової книжки позивача та його військового квитка судом встановлено, що позивач з 24.06.1989 року по 31.05.1991 року проходив службу у лавах Радянської армії та на момент призову на строкову військову службу працював за професією та займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Тому позивач мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, період проходження строкової військової служби з 24.06.1989 року по 31.05.1991 року підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі записів трудової книжки позивача.

Відносно не зарахування періоду навчання в технікумі з 01.09.1985 року по 03.06.1989 року до пільгового стажу за Списком №1.

За ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 , виданого 03.06.1989 року, позивач в 1985 році вступив до Донецького технікуму промислової автоматики і в 1989 році закінчив по спеціальності підземна розробка вугільних родовищ.

З 20.06.1989 року позивач працював гірським майстром підземним з повним робочим днем в шахті та був звільнений у зв'язку з призовом в Радянську армію.

Таким чином, в період та після закінчення навчання позивач працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, які викладені в постанові від 04 березня 2020 року в справі № 367/945/17.

Враховуючи викладене, позивач мав право на зарахування періоду навчання в технікумі з 01.09.1986 року по 05.06.1990 року до пільгового стажу роботи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач мав у своєму розпорядженні необхідні документи, які давали можливість визначити правильно повний стаж роботи позивача, який надавав останньому право на отримання пенсії відповідно до положень відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно атестації робочого місця.

Атестація робочого місця здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, яка випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Крім цього, проведення атестації підтверджено наказом про підсумки атестації робочих місць від 30.10.95 №621.

Також суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 23 жовтня 2020 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

У спірному випадку позивач досяг 50 років 23.12.2019 року, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 23.10.2020 року, тобто пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня з дня звернення за пенсією - 23.10.2020, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів з 01.09.1985 по 03.06.1989, з 19.12.1988 по 22.06.1989, з 24.06.1989 по 31.05.1991, з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 08.04.2001, з 20.01.2014 по 31.10.2014, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що пільговий стаж позивача є більшим за 10 необхідних років, - належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.10.2020 року (дати звернення) з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 01.09.1985 по 03.06.1989, з 19.12.1988 по 22.06.1989, з 24.06.1989 по 31.05.1991, з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 08.04.2001, з 20.01.2014 по 31.10.2014.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити пенсію, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду даної справи відповідач заперечує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, однак, питання щодо виплати пенсії у межах даної справи відповідачем не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, відтак, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 27.07.2021 року № о/р НОМЕР_1 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.10.2020 року з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 01.09.1985 по 03.06.1989, з 19.12.1988 по 22.06.1989, з 24.06.1989 по 31.05.1991, з 22.08.1991 по 10.01.1993, з 18.01.1993 по 08.04.2001, з 20.01.2014 по 31.10.2014.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено та підписано 01 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко