Постанова
Іменем України
02 лютого 2010 року Справа № 2-17/6386-2000
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
відповідача: не з'явився, ореендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 17 грудня 2009 року у справі № 2-17/6386-2000
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)
до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)
про стягнення 130609,00 грн. (за заявою стягувача про заміну сторони у виконавчому провадженні)
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2000 року, з урахуванням ухвали від 29 серпня 2001 року по справі №2-17/6386-2000 з орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго”, стягнуто на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Кримської філії 19 650 561,67 грн. боргу, 4 049 521,57 грн. пені за період з 16 березня 200 року по 14 вересня 200 року включно, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Згідно наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2001 року стягнуто на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Кримської філії 19 650 561,67 грн. боргу, 4 049 521,57 грн. пені за період з 16 березня 200 року по 14 вересня 200 року включно, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Від Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз країни” надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні та видачу відповідного наказу, з посиланням на статтю 25 Господарсько процесуального кодексу України, оскільки Кримська філія Дочірньої компанії „Газ України” ліквідована на підставі наказу №140/1 від 14 грудня 2001 року Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року у справі №2-17/6386-2000 (суддя Гайворонський В.І.) в задоволені заяви Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.
Так, апелянт посилається в свої апеляційній скарзі на статтю 25 Господарсько процесуального кодексу України та на статтю 11 Зокану України „Про виконавче провадження”.
Також, заявник зазначає, що орган Державної виконавчої служби не приймає до виконання виконавчий документ, оскільки він подається не філією.
У судове засідання, призначене на 02 лютого 2010 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав її для задоволення виходячи з наступного.
Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.
Відповідно до статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України стороною в господарському процесі може бути юридична особа.
Також, частиною 1 статті 11 Закону України „Про виконавче провадження” стягувачем може бути юридична особа. Тобто філія не є стягувачем. Таким чином, ліквідація філії не може вплинути на стягувача, який у даному випадку залишається тією ж самою юридичною особою. Отже, права стягувача - це права юридичної особи, а не філії.
Згідно наказу від 29 серпня 2001 року стягувачем вказано Дочірню компанію „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз країни” в особі Кримської філії.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ліквідація Кримської філії не впливає на стягувача та його права, оскільки юридична особа - Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз країни” залишається.
Більш того, ліквідація структурного підрозділу згідно статті 108 Цивільного кодексу України не вважається реорганізацією юридичної особи та не може усувати правонаступництво від філії до юридичної особи.
Так, у даному випадку не створюється нова юридична особа та права і обов'язки не переходять від попередньої юридичної особи.
Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник апеляційної скарги, а також стаття 11 Закону України „Про виконавче провадження” заміна сторони відбувається у разі правонаступництва.
Колегія суддів вважає за можливим зазначити, що стягувач у даному випадку залишається Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз країни”, та вказана ознака правонаступництва, передбачена статтею 25 Господарського процесуального кодексу України та статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження” - у даному випадку відсутня.
Від імені стягувача можуть виступати різні особи на підставі положення чи довіреності. Однак, це не означає що усякий раз необхідне заміняти саме стягувача. Таким чином, у даному випадку відсутній признак правонаступництва.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України саме юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Тобто реалізація прав - це є право юридичної особи. Тому ліквідація філіалу не впливає на права юридичної особи і від юридичної особи його права ні до кого не переходять та ці права воно не отримує від філіалу, тобто відсутнє правонаступництво у зв'язку з реорганізацією.
Довід заявника апеляційнї скарги стосовно того, що орган Державної виконавчої служби не приймає до виконання виконавчий документ, оскільки він подається не філією, колегія суддів вважає не спроможним з огляду на наступне.
Так, заява адресована органу Державної виконавчої служби підписана не керівником стягувача, а начальником правління правового забезпечення претензійно-позовної роботи Яріною І., при цьому не було вказано, яким саме документом надане право звертатись з такою заявою.
Від органу Державної виконавчої служби відсутні повідомлення про те, що стягувач не має права звернення саме у зв'язку з ліквідацією філії.
Окрім цього, стаття 11 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено звернення органу Державної виконавчої служби до суду щодо заміни сторони.
Тобто, якщо на погляд органу Державної виконавчої служби відбулося правонаступництво, він сам вправі звернутись до суду щодо заміни сторони. Якщо ліквідація структурного підрозділу впливає на банківські реквізити щодо зарахування коштів - у даному випадку може бути порушене питання щодо зміни порядку або способу виконання рішення, а не про заміну стягувача правонаступником.
При цьому необхідне відмітити що розглядати питання з власної ініціативи щодо заміни порядку чи способу зміни рішення - це є правом суду, а не обов'язком.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем доказів наявності обставин, на які посилається заявник апеляційної скарги, документально не підтверджені.
Згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Оскільки підстави для зміни або скасування оскаржуваної ухвали відсутні, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року у справі №2-17/6386-2000 залишити без змін
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
Ю.В. Борисова