Справа № 336/6363/22
Провадження № 2/336/609/2023
09 травня 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Савеленко О.А.,
за участі секретаря судового засідання Брагіної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.11.2020 між сторонами укладено договір безпроцентної позики № 17/11/20-4. Позикодавець ОСОБА_1 передав у власність, а позичальник ОСОБА_2 прийняла у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 263 219,40 грн., що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення договору еквівалентно 9 252,00 доларів США. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у визначений договором строк, а саме у строк до 17.05.2021.
04.06.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 17/11/20-4 від 17.11.2020. Даною угодою вносились зміни до п.1,5,6 Договору. В тому числі змінено графік повернення позики, строк повернення позики змінено та встановлено новий строк повернення до 17.11.2021 та суму, а саме 262 861,2 грн., що еквівалентно 9 576 доларів США у відповідності до курсу АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення Договору у сумі за 1 долар США дорівнює 27,45 грн.
На підтвердження отримання коштів відповідачка надала розписку від 04.06.2021, якою підтвердила отримання позики у сумі 262 861,2 грн., що еквівалентно 9 576 доларів США та зобов'язалась повернути цю суму у строк до 17.11.2021 позивачу. Крім того, відповідачка зобов'язалась повернути суму позики, яка визначена п.1 Договору відповідно до графіку повернення позичальником грошових коштів, який визначений у п.5 Договору. Строк повернення грошової суми настав 17.11.2021, проте відповідач умови договору не виконала, грошові кошти не повернула, що й зумовило необхідність звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів позивача.
Окрім того, вказала що сторони у п.9 договору погодили, що у випадку зміни курсу гривні по відношенню до долару США від зазначеного курсу у п.1 Договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або їх частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором. Загальна сума позики складає 9 576 доларів США, повернуто 600 доларів США, сума прострочення - 8 976 доларів США, тобто 361 284 грн. по курсу АТ КБ «ПриватБанк» станом на 11.11.2022.
Так, пунктом 11 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення позики позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 1% за кожен календарний день існування простроченої заборгвоаності від загальної суми заборгованості. Позивачем за власною ініціативою зменшено неустойку до 0,5%. Зобов'язання прострочено відповідачем на 221 день, тому штраф від загальної суми складає 10 581,48 доларів США, тобто 425 904,57 грн. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів у строк, визначений договором позики, посилаючись на ст.625 ЦПК України, вважає, що з відповідача також підлягає стягненню 3% річних в сумі 6 562,5 грн.
Посилаючись на викладені обставини просить стягнути з відповідачки 793 751 грн., з яких основний борг за договором позики - 361 284 грн., штраф за договором позики - 425 904,57 грн., 3% - 6 562,5 грн. та судові витрати.
Рух справи.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2022 відкрито проводження у справі, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалами судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2022, 24.01.2023 та 16.02.2023 задоволені клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
16.12.2022 підготовче судове засідання по справі не відбулось у зв'язку із відсутністю електроенергії у суді. Розгляд справи відкладений на 31.01.2023.
У судове засідання 31.01.2023 відповідач ОСОБА_2 , повідомлена належним чином шляхом надсилання судових повісток за адресами, вказаними у матеріалах справи, а також смс-повідомлення на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим справу відкладено для повторного виклику відповідача до 06.03.2023.
06.03.2023 відповідачка належним чином повідомлена, в судове засідання повторно не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, у зв'язку із чим, по справі було оголошено перерву.
04.04.2023 позивач та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, представник позивача просила справу розглядати без її участі, підготовче судове засідання закрити, справу призначити до судового розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2023 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду на 19.04.2023
19.04.2023 судове засідання відкладено до 09.05.2023 у зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі.
09.05.2023 у судове засідання відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена, знову не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
17.11.2020 між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позикодавцем) та відповідачкою ОСОБА_2 (позичальником) укладено договір позики № 17/11/20-4. Позикодавець ОСОБА_1 передав у власність, а позичальник ОСОБА_2 прийняла у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 263 219,40 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення договору еквівалентно 9 252 доларів США. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у визначений договором строк та згідно з визначеними договором умовами. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим договором буде відповідати 9 252 доларів США за курсом АТ КБ «ПриватБанк», не пізніше ніж через шість місяців з моменту укладення даного договору, тобто до 17.05.2021.
За домовленістю сторін позика є безпроцентною (п.1 Договору). Позичальник зобов'язався повернути позику відповідно до встановленого графіку, а саме: 2048,40 грн., що еквівалентно 72 долари США - до 17.12.2020 включно; 11 266,20 грн., що еквівалентно 396 доларів США - до 17.01.2021; 11 266,20 грн., що еквівалентно 396 доларів США - до 17.02.2021; 11 266,20 грн., що еквівалентно 396 доларів США - 17.03.2021; 11 266,20 грн., що еквівалентно 396 доларів США - до 17.04.2021; 216 106,20 грн., що еквівалентно 7 596 доларів США - до 17.05.2021 (п.5 Договору).
Сторони погодили, що у випадку зміни курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у п.1 договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором. (п.9). Пунктом 11 договору визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю неустойку у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості (а.с.9-10).
Додатковою угодою № 1 до договору позики № 17/11/20-4 від 17.11.2020 внесені зміни до п.1,5,6 Договору, серед яких змінено строк повернення позики - з 17.05.2021 на 17.11.2021, встановлений новий графік повернення позики: 10 870,20 грн., еквівалент - 396 доларів США - до 17.06.2021; 10 870,20 грн., еквівалент - 396 доларів США - до 17.07.2021; 10 870,20 грн., еквівалент - 396 доларів США -до 17.08.2021, 10 870,20 грн., еквівалент - 396 доларів США -до 17.09.2021; 10 870,20 грн., еквівалент - 396 доларів США -до 17.10.2023; 208 510,20 грн., еквівалент 7 596 доларів США - до 17.11.2023.
Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що будь-які грошові розрахунки, які відбувались до моменту підписання даної угоди, не будуть враховані при майбутньому поверненні позики, а грошові кошти були передані позикодавцем позичальнику в день підписання даної угоди на підтвердження чого, позичальник надав позикодавцю власноруч написану розписку. Всі інші умови вищевказаного договору незмінні в цій угоді, залишились чинними у попередній редакції (п.4).Угода набирає чинності з 04.06.2021 та діє до 17.11.2021 (п.5) (а.с.12-13).
Згідно з розпискою від 04.06.2021, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику у сумі 262 861,20 грн., що є еквівалентом 9576 доларів США за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк», згідно додаткової угоди № 1 до договору позики №17/11/20-4 від 17.11.2020, та зобов'язалась повернути вказану суму ОСОБА_1 в строк до 17.11.2021. Розписка містить підпис ОСОБА_2 (а.с.97-98).
Позивачем підтверджено, що за вказаним договором відповідачем повернуто частину боргу позивачу у розмірі 600,00 дол. США, відповідачем вказані обставини не спростовано та не надано суду доказів повернення боргу у повному обсязі.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦПК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмову від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язань.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двох - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Висновки суду.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що 17.11.2020 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики № 17/11/20-4 щодо надання у позику ОСОБА_2 грошової суми 263 219,40 грн, що еквівалентно 9 252 доларів США 00 центів за курсом АТ КБ «ПриватБанк».
У подальшому, 04.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору позики № 17/11/20-4 від 17.11.2020, згідно з якою сторони погодили, що будь-які грошові розрахунки, які відбувались до моменту підписання даної угоди, не будуть враховані при майбутньому поверненні позики, а грошові кошти були передані позикодавцем позичальнику в день підписання даної угоди на підтвердження чого, позичальник надав позикодавцю власноруч написану розписку. Всі інші умови вищевказаного договору незмінні в цій угоді, залишились чинними у попередній редакції договору позики від 17.11.2020.
Отже, додаткова угода разом з розпискою від 04.06.2021, оригінал якою долучено до матеріалів справи та досліджено судом, та договором позики №17/11/20-4 від 17.11.2020 є належними письмовими доказами укладення між позивачем та відповідачем договору позики в указаній в них сумі, а саме 262 861,20 грн., що еквівалентно 9576 доларів 00 центів за курсом АТ КБ «ПриватБанк».
Вищевказані докази підтверджують як укладення договору позики, так і суму позики, дату отримання коштів в борг - 04.06.2021, зобов'язання їх повернення у визначену в додатковій угоді дату - 17.11.2021, а також засвідчують отримання відповідачем від позивача вказаної грошової суми. Зазначені письмові докази також підтверджують право позивача вимагати від відповідача повернення суми боргу, і обов'язок відповідача - виплатити позивачу зазначену суму боргу.
Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про повернення суми боргу у розмірі 8976,00 дол. США з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та п. 11 Договору, яким, встановлено що за несвоєчасне повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю неустойку у розмірі 1% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, від загальної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Однак, суд не погоджується з розрахунками наданими позивачем, а саме 3% річних та неустойки, яка самостійно позивачем зменшена до 0,5 %
Так, з урахуванням додаткової угоди до Договору позики та нового графіку платежів першим днем прострочення сплати боргу є 18.07.2021 року. Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки за період з 18.07.2021 по 23.02.2022, 221 день прострочення.
За таких обставин штраф має бути розрахований за такою формулою.
Сума санкції = С х Z х Д / 365 / 100, де
С - сума заборгованості;
Z - відсоток річних, зазначений у договорі;
Д - кількість днів прострочення.
9576 дол США *0,5*221:365:100=28,9 дол. США.
3% річних розраховується за такою сумою
[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період розрахунку: з 18.07.2021 року по 31.12.2021 року - 167 днів
[Проценти] = 9 576,00 (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 167 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 131,44
Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року - 54 дні
[Проценти] = 9 576,00 (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 42,50
Отже 3% річних за вказаний період становить 173,94 дол. США.
Судом здійснено розрахунок в іноземній валюті враховуючи правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц.
Так, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові дійшла наступного висновку. Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет N 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Оскільки сторонами у договорі, а саме в п.9 договору погоджено, що у випадку зміни курсу гривні по відношенню до долару США від зазначеного курсу у п.1 Договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або їх частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором, суд не зазначає еквівалент суми боргу в національній валюті, оскільки такий буде розраховано на день повернення суми боргу.
У зв'язку із задоволенням позову частково (46%), з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2921,00 грн.
Керуючись 16, 202, 207, 625, 1046,1047, 1049 ЦК України, ст. 19, 76-82, 141, 258, 259,280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, що становить 9178,94 дол., яка складається з основної суми боргу у розмірі 8976,00 дол. США; неустойку за договором позики в сумі 28,9 дол. США та 3% річних в сумі 173,94 дол. США
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2921,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.А. Савеленко
09.05.23