Справа № 642/574/23
№ 1-кп/183/1165/23
01 червня 2023 року м. Новомосковськ
Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 19.08.2022 стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буринь Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 знаходиться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99. У зв'язку з тим, що через технічні причини та переривання Інтернет зв'язку виникають труднощі у забезпеченні участі обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не можливий розгляд вказаного кримінального провадження. Тому, суд вважає, що є необхідність перевести обвинуваченого з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти переведення обвинуваченого з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження. Одночасно прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, не заперечували проти переведення обвинуваченого з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для забезпечення участі у судовому розгляді кримінального провадження. Одночасно заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважають, що доводи, на які посилається прокурор виключно припущеннями. У зв'язку з чим обвинувачений просив змінити йому запобіжний захід на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшла такого висновку.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про переведення обвинувачених з однієї Державної установи до іншої у зв'язку з розглядом справи в суді.
Так, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 знаходиться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99. На теперішній час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 не розглянуто, запобіжний захід до обвинуваченого застосовано у вигляді тримання під вартою, тому забезпечити його участь у судовому розгляді можливо лише у разі його переведення до вказаної установи.
Отже, враховуючи те, що участь обвинуваченого у судовому засіданні є обов'язковою, суд дійшов висновку про необхідність переведення обвинуваченого ОСОБА_7 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, для подальшого конвоювання до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобтопроти основ національної безпеки України, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, іяке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна.
Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані судом.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності у ОСОБА_7 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_7 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_7 місця реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язків в місці його постійного проживання, оскільки останній одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, однак вказані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід.
Захисником ОСОБА_6 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту.
До того ж, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю, суд обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зокрема, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Отже, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, беручи до уваги особливості та обставини справи, суд не знаходить підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 371, 376, 616 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 30 липня 2023 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту - відмовити.
Перевести обвинуваченого ОСОБА_7 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для подальшого конвоювання до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження № 62022170020000605 від 19.08.2022 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Повний текст ухвали складено і оголошено 02 червня 2023 року о 08 годині 10 хвилин.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3