31.05.2023 Єдиний унікальний номер 205/6817/22
Справа № 205/6817/22
Провадження № 2/205/67/23
31 травня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Глух Т.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Пирятинської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана заява.
17.04.2023 року представник позивача - адвокат Струць Т.І. через систему «Електронний суд» направила клопотання, в якому вона просила суд визнати явку відповідача ОСОБА_2 у наступні судові засідання обов'язковою та застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді приводу у судове засідання, оскільки належним чином повідомлена відповідач у попередні судові засідання не з'явилася.
Відповідач та треті особи у підготовче судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв від них не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись із вказаним клопотанням та матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст.ст. 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зокрема, відповідно до п. 2, 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до положень ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
За змістом ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в ст. 147 ЦК України, належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився на судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід у суд передається для виконання до відповідного органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
Застосування приводу до сторін у справі чинним ЦПК не передбачене.
Разом з тим, при вирішенні клопотання представника позивача суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі № 2-591/11, інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19),від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Частиною 9 статті 223 ЦПК України передбачено, що про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово викликалася до суду, проте, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у підготовчі судові засідання не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, не надала суду доказів існування поважних причин неявки й така поведінка призводить до затягування розгляду справи, враховуючи завдання цивільного судочинства та спрямованість судового розгляду на повне і всебічне встановлення обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання явки відповідача ОСОБА_2 у наступне судове засідання обов'язковою та застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді приводу в наступне підготовче судове засідання по справі, яке призначено на 22.06.2023 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 143, 144, 223, 247, 353 ЦПК України, суд,
Клопотанням представника позивача - адвоката Струць Тетяни Ігорівни - задовольнити.
Визнати обов'язковою явку відповідача ОСОБА_2 судові засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Пирятинської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Відкласти підготовче судове засідання по справі на 22 червня 2023 року на 12 годину 00 хвилин.
Застосувати примусовий привід до відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у підготовче судове засідання, яке відбудеться 22 червня 2023 року на 12 годину 00 хвилин в приміщенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпро, вул. Коробова, буд. 6, каб. 219.
Виконання ухвали доручити працівникам Відділу поліції № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ln.dp.court.gov.ua/.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Федотова В.М.
.