2-176/10
19 січня 2010 року
Хмельницький міськрайонний суд у складі
головуючої - Сарбей В.Л.,
при секретарі - Лоб І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький справу за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницький
про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, -
Позивач в жовтні 2009 року звернулася до суду з позовною заявою про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, вказавши, що вона віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їй встановлено ІІІ групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. На даний час вона отримує пенсію за віком у розмірі 681,10 грн. у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем було подано заяву до відповідача про розрахунок розміру пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідь на яку відповідач провів такий розрахунок відповідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виходячи з розмірів пенсії для потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986-1990 роках: державної пенсії - 600 грн. (для інвалідів ІІІ групи), додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - 74,70 грн. (для інвалідів ІІІ групи). При цьому сумарний розмір пенсії мав би складати 674,70 грн.
Позивач 12.08.09 року звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте в переході відповідач їй відмовив з причини недоцільності переходу, оскільки розмір пенсійного забезпечення зменшиться.
Вважає таке рішення відповідача неправомірним, оскільки, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй повинна виплачуватись пенсія по ІІІ групі інвалідності у розмірах: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком (2988 грн.), додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком (249 грн.), тобто загальний розмір пенсії позивача має складати не менше 3237 грн. Посилається також на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року № 10-рп/2008 положення розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними і втратили чинність. Крім того, вказує, що у відповідності до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1; перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснила також, що відповідач в своїй відповіді посилається на застосування розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на рівні 19,91 грн., передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року № 1, однак ця постанова втратила чинність. Крім того, у відповідності до ст. 10 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором, проте відповідач цієї норми закону не виконав, у переході на інший вид пенсійного забезпечення їй відмовив. Просить визнати дії відповідача про відмову їй у призначенні пенсії, передбаченої ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - неправомірними, зобов'язати відповідача призначити їй пенсію у відповідності до зазначених норм Закону у розмірі не нижче: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що пенсія позивачеві призначена та виплачується у повній відповідності до чинного законодавства. Посилається також на те, що на виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», розрахунок пенсій та доплат, призначених відповідно до ч. 4 ст. 5 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. Просить в позові відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, позов необхідно задовольнити.
Судом встановлено, що позивач віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їй встановлено ІІІ групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. На даний час вона отримує пенсію за віком у розмірі 681,10 грн. у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначені обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення, копією довідки МСЕ, копією посвідчення громадянки, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, копією листа Управління ПФУ у м. Хмельницький від 30.07.09 року.
Відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач як інвалід ІІІ групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання пенсії у наступних розмірах: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може братись до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними визнано посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії, передбаченої ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 року, є неправомірними, з огляду на що відповідача необхідно зобов'язати призначити позивачеві пенсію у розмірі не нижче : державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком.
З наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 14, 86, 99, 122, 158, 160, 163 КАС України, ст. 257 ЦК України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 9.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30.05.1997 року № 523, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницький Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, передбаченої ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року у розмірі не нижче: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: