Справа№592/1445/23
Провадження №2/592/684/23
31 травня 2023 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду із вказаним цивільним позовом, який підтримав у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім позивача та інших осіб, за вказаною адресою зареєстрований його рідний син ОСОБА_2 , який з 2007 року не проживає і взагалі не користується даним житловим приміщенням, участі в оплаті житлово-комунальних послуг не приймає, адресованої йому кореспонденції не отримує, його особисті речі відсутні, жодним чином долею будинку він не цікавиться. Перешкод у користуванні спірним житлом ОСОБА_2 ніхто не чинив, він добровільно виїхав на інше постійне місце проживання, будь-які стосунки між сторонами не підтримуються. Тому позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 08.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших пояснень з приводу заявлених вимог не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення позивача та свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі Договору дарування житлового будинку від 26.12.2006, посвідченого державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори Дубенко К.М., є власником житлового будинку з відповідними надвірними, господарчими та побутовими спорудами, по АДРЕСА_1 (а.с.7-10).
З Довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.01.2023, наданої Управлінням «ЦНАП у м. Суми» СМР, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.11).
За твердженням позивача, ОСОБА_2 за вищевказаною адресою не проживає, починаючи з 2007 року, житловим приміщенням не користується, участі в оплаті житлово-комунальних послуг не приймає, адресовану йому кореспонденцію не отримує, його особисті речі відсутні, жодним чином долею будинку він не цікавиться.
Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним законодавством про право власності.
Згідно положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
За загальним правилом ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до норм ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого: письмовими, речовими і електронними доказами, показаннями свідків.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила факт відсутності її онука ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 , який жодного дня не проживав за вказаною адресою; останній народився в Італії, де увесь час і мешкає. Зазначила, що у 2009 році він одного разу приїздив, проте його речей в будинку немає, участі в утриманні нерухомості та оплаті за надані житлово-комунальні послуги він не приймає.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_5 з народження проживає в Італії. Один раз вона бачила його у 2009 році, коли той приїздив на весілля; на той момент йому було 7 років. У будинку АДРЕСА_1 він не мешкає, його речей вона там не бачила.
Також суд звертає увагу на той факт, що судові повістки про виклик до суду, направлені засобами поштового зв'язку на адресу за місцем реєстрації ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), повернулися до канцелярії суду з відміткою дільниці кур'єрської доставки «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, зважаючи на викладене, беручи до уваги встановлені судовим розглядом обставини справи та показання свідків, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих позивачем доводів у їх сукупності, за наявності підтвердженого факту відсутності відповідача понад один рік без поважних причин у домоволодінні за місцем реєстрації, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, позовні вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 76-83, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Фоменко