01 червня 2023 року
м. Київ
справа №520/23615/21
адміністративне провадження № К/990/18247/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Зеленського Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №520/23615/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року за №221 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", що прийняте стосовно прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати П'ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (іншу уповноважену кадрову комісію) призначити новий час (дату) складання прокурором (прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області) ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (II етап атестації прокурорів);
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2719к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області та з органів прокуратури на підставі пп.2 п.19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ з 22 жовтня 2021 року у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області (рівнозначній посаді - прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області) з 22 жовтня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури (до 11 вересня 2020 року - прокуратура Харківської області), код ЄДРПОУ 02910108, у вигляді ненарахування та невиплати належної заробітної плати прокурору Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області ОСОБА_1 згідно положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 26 березня 2020 року по 22 жовтня 2021 року включно;
- стягнути з Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок її бюджетних асигнувань недоотриману частину заробітної плати, передбаченої статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", після визнання неконституційними окремих положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у розмірі - 392144,46 грн.(триста дев'яноста дві тисячі сто сорок чотири гривні 46 копійок) з відрахуванням необхідних податків та зборів (за період з 26 березня 2020 року по 22 жовтня 2021 року включно);
- стягнути з Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року по дату поновлення на посаді виходячи із його середньоденного заробітку у розмірі 1835,23 грн (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять гривень 23 копійки).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представником позивача вдруге подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 21 травня 2023 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Спір у цій справі стосується правомірності звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області відповідно до наказу керівника Харківської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2719к на підставі рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року за №221 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, щодо застосування положень пунктів 16, 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України № 113-IХ, який полягає у тому, що "набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX. Проаналізувавши наведені положення законодавства у системному зв'язку Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що після кожного етапу атестації кадрова комісія приймає рішення. Зокрема кадрова комісія має ухвалити рішення: або про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрова комісія такого рішення (щодо позивача) не ухвалила. Натомість кадрова комісія ухвалила рішення за заявою прокурора, яке суперечило Порядку №221, тому що повторне складення іспиту можливе, коли про обставини, які впливають на його проходження, повідомлено до його початку або коли прокурор повідомив про них під час проходження іспиту (до його завершення). У справі таких обставин не було, а тому протокольне рішення кадрової комісії (щодо позивача) було безпідставне, обставин, які б мали наслідком призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту, у ній не було. Тому рішення кадрової комісії за наслідками розгляду заяви позивача є процедурним і таким, що суперечить Порядку № 221, а тому є безпідставним. З огляду на вказане це рішення не є обов'язковим для П'ятнадцятої кадрової комісії. З урахуванням того, що кадрова комісія за результатами іспиту позивача не ухвалила рішення відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221 (тобто про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації), таке рішення ухвалила П'ятнадцята кадрова комісія, яке відповідає вимогам Порядку № 221 і є правомірним. У контексті наведеного, правова визначеність не може ґрунтуватися на незаконному рішенні кадрової комісії, яке, окрім того, є процедурним, а тому не має порушення принципу належного урядування."
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 160/22578/21, від 24 січня 2023 року у справі № 500/7878/21, від 31 січня 2023 року у справі № 160/21656/21, від 27 лютого 2023 року у справі № 120/15978/21-а.
Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та сформовану Верховним Судом сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що П'ятнадцята кадрова комісія, ухваливши спірне рішення від 13 вересня 2021 року №221 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке є предметом позову, діяла відповідно до наведених приписів Закону № 113-IX і Порядку № 221.
Водночас в касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судового рішення представник позивача вказує, що враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023, на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX у взаємозв'язку з положеннями статей 11, 16, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Дійсно рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-5/2022 (9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (щодо гарантій незалежності прокурора) від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 2 вказаного рішення Другого сенату Конституційного Суду України визначено, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачами і прийняття оскаржуваного наказу були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.
Таким чином, посилання скаржника на висновки Конституційного Суду України в рішенні від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 не спростовує встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій і не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 не підлягає врахуванню при вирішенні цього спору.
Крім того, Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на потребі забезпечення державою дієвості цього конституційного припису та практичної реалізації права фізичних та юридичних осіб приватного права на відшкодування завданої їм шкоди актами і діями, що визнані неконституційними [рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, від 21 липня 2021 року № 4-р(II)/2021].
За висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023, з огляду на наведене особа, якій завдано матеріальної та моральної шкоди внаслідок застосування оспорюваного припису Закону № 113, має право на її відшкодування у разі визнання оспорюваного припису Закону № 113 неконституційним.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на сформовану Верховним Судом сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Крім того, відсутні постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Аналізуючи оскаржувані судові рішення, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №520/23615/21 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Зеленського Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі №520/23615/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська