01 червня 2023 року
м. Київ
справа №280/5889/22
адміністративне провадження № К/990/19415/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року у справі №280/5889/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» (далі - відповідач, ДУ Софіївська виправна колонія (№55)»), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року до 8 липня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року до 8 липня 2022 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року у справі №280/5889/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року до 12 червня 2022 року включно, із розрахунку 30000 грн на місяць.
Зобов'язано ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року до 12 червня 2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На вказану постанову апеляційного суду ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30 травня 2023 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду у цій справі є протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди.
Відомостей про те, що посада позивача, у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на розгляді у судах різних інстанцій знаходяться аналогічні справи.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики та жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, розглянутій судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не довів наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Колегія суддів зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 9 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року у справі №280/5889/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська