Справа № 420/4593/23
01 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57 грн; зобов'язання Головне управління Держаної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57грн; визнання протиправним рішення про опис майна у податкову заставу, отримане ОСОБА_1 21.02.2023 року.
Ухвалою суду від 28.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 була зареєстрована Болградським районним управлінням юстиції Одеської області від 20.04.2004 за №В00 115942 та з 20.01.2004 перебувала на обліку як платник податків у Болградській державній податковій інспекції ГУ ДПС в Одеській області. Позивач вказала, що 31.07.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис № 253320060004000829 від 31.07.2014 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 та відповідно до ч. 8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ОСОБА_1 була позбавлена статусу підприємця з 31.07.2014. Представник позивача вказав, що податковий борг ОСОБА_1 становить 270852,57 гривень, який був нарахований у ході проведення документальної позапланової перевірки, за результатами якої було складено акт за №1084/17-1999814025 від 11.11.2011 і винесено податкове повідомлення-рішення за №0000041701 від 10.01.2012 на суму 207 318,70 гривень (основне зобов'язання) та 63 533,87 гривень (ш/с). Згодом, як вказав представник позивача, 19.10.2018 податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №2883-52 від 19.10.2018. Представник позивача наголосила, що у 2021 році ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу у сумі 270 852,57 грн., однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 р. у справі № 420/20774/21 було вирішено позов ГУ ДПС в Одеській області залишити без розгляду на підставі статті 123 КАС, оскільки позивач, звернувшись до суду з позовом 01.11.2021, пропустив спеціальний строк у 1095 днів звернення до суду, не вказавши поважних причин, за яких такий строк був пропущений. Наразі, як зазначав представник позивача, ГУ ДПС в Одеській області незважаючи на попередні судові рішення прийнято протиправне, на думку позивача, рішення про опис майна у податкову заставу, яке підлягає скасуванню. Представник позивача, вказавши, що зі змісту положень Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу та при цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577), позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду від Головного управління ДПС в Одеській області не надходив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 20.01.2004 зареєстрована Болградським районним управлінням юстиції Одеської області та з 20.01.2004 перебуває на обліку у ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, як фізична особа -підприємець.
У період з 27.10.2011 по 02.11.2011 ДПІ у Болградському районі було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 04.11.2011, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 №1084/17-1999814025 (а.с.20-39).
10.01.2012 ДПІ у Болградському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041701, на підставі висновків вищевказаного акту перевірки, яким визначено податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 290 761,70 грн та за штрафними санціями у розмірі 63533,87грн., разом -354 295,57 грн(а.с.40).
21.02.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу платника податку ОСОБА_1 , відповідно до ст.89 Податкового кодексу України (а.с.13).
Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В свою чергу, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За приписами підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
За приписами пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Аналіз наведених правових норм, надає суду підстави для висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
У разі коли контролюючий орган ініціював стягнення податкового боргу до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 823/127/17, від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДПС в Одеській області від 13.01.2023 (а.с.12) за ОСОБА_2 рахується податковий борг на загальну суму 270852,57 грн.
Судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 по справі № 420/20774/21 залишено без розгляду адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу.
Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 по справі №420/20774/21 встановлено, що заявлена до стягнення сума грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000041701 від 10.01.2012 на суму основного зобов'язання 207318,70 грн та штрафної санкції в розмірі 63533,87 грн, стала узгодженою та набула статусу податкового боргу після спливу десятиденного строку на його оплату 25.01.2012, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 15.01.2012, контролюючим органом пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів, так як вказаний строк сплинув 24.01.2015, а з даним позовом податковий орган звернувся 01.11.2021.
Отже, з моменту виникнення зазначеного податкового боргу минуло вже більше трьох календарних років, а відтак 1095 денний строк, визначений у статті 102 Податкового кодексу України сплинув, що зумовлює визнання податкового боргу «безнадійним».
Таким чином, суд, в межах справи 420/20774/21 прийшов до висновку, що податковий борг у розмірі 270852,57 грн. є безнадійним.
З урахуванням викладеного та порушення контролюючим органом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу для ініціювання його стягнення до Державного бюджету, внаслідок чого вказаний борг безумовно вважається безнадійним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача Головне управління Держаної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 101.5 статті 101 ПК України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність 23.08.2022).
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Водночас звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Разом з тим, Наказом Міністерства фінансів України 28 липня 2022 року № 220 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, відповідно до п.5 ч.2 якого безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу,- станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.
Згідно п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку. У випадку, передбаченому підпунктом 6 пункту 2 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до територіального органу ДПС з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
Тобто, згідно Порядку №220 списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів також здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, повинні засвідчувати існування правовідносин і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
В контексті наведеного, в межах цього спору підлягають дослідженню обставини вчинення контролюючим органом відповідних дій (бездіяльності), що зумовили звернення позивача до суду з вимогою про зобов'язання податковий орган прийняти рішення про списання боргу, як безнадійного.
Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), досліджуючи складові принципу належного урядування, наголошував на тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Відтак підлягає перевірці наявність факту отримання Державою у ситуації, що склалася з позивачем, вигоди внаслідок невиконання списання податкового боргу позивача.
Разом з тим, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Податковий кодекс є спеціальним нормативно-правових актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку.
При цьому слід зазначити, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.
Також, суд зауважує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.
Отже, виходячи з наведеного, зобов'язанню суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, як правило, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб'єкта прав позивача й, відповідно, визнання їх протиправними, що також випливає й зі змісту приписів статті 245 КАС України.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року).
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи те, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 270 852,57 грн є безнадійним, несписання податкового боргу та продовження його обліку в інформаційних систем органів доходів і зборів за позивачем є протиправною, а можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, суд приходить до висновку, що зобов'язання Головне управління Держаної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57 грн; визнання протиправним рішення про опис майна у податкову заставу, отримане ОСОБА_1 21.02.2023 є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №300/2353/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та те, що оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за похідні вимоги позивача не стягувався, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області, на користь позивача 2147,20 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 270 852,57 грн.
Зобов'язати Головне управління Держаної податкової служби в Одеській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що разом становить 270 852,57 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про опис майна у податкову заставу платника податку ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул.Семінарська, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра