Іменем України
18 травня 2023 року справа № 927/150/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
електронна адреса представника: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача-1 Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 49
електронна адреса: chermgivskatsou@ukr. net
відповідача-2 ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
про визнання недійсним договору оренди, визнання продовженим договору оренди у редакції позивачаза участю представників сторін:
від позивача: Ніколаєв В.О., адвокат;
від відповідача-1: не прибув;
від відповідача-2: не прибув;
ОСОБА_1 подано позов до Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30); визнання продовженим на 12 місяців, а саме до 31.12.2023, договору оренди №7 від 17.11.2021 у редакції додаткової угоди позивача.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2023 відкрите загальне позовне провадження у справі № 927/150/23, підготовче засідання призначено на 14.03.2023, 12:00. В ухвалі зазначено про те, що подане клопотання позивача про витребування доказів, а саме про витребування від відповідача -1 копію технічного паспорту, буде розглянуто судом в ході судового розгляду справи.
21.02.2023 від відповідача-1 у встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на системне порушення позивачем умов спірного договору оренди; не досягненням між сторонами згоди щодо строку оренди на новий період, внаслідок чого переважне право позивача на укладання договору оренди №7 від 07.11.2021 припинилось, про що її було повідомлено. Вважаючи, що спірний договір оренди є припиненим, між відповідача-1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна, що не суперечило доцільності на його укладання.
21.02.2023 від відповідача -1 на адресу надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв?язку з тим, що даний спір підлягає не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства. Вказане клопотання залишене судом без розгляду внастідок неактуальності такого клопотання для відповідача-1, про що відповідач-1 усно заявив у судовому засіданні.
27.02.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів від 27.02.2023, а саме: договору оренди нерухомого майна №11 від 03.01.2023, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В.
27.02.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 27.02.2023, у якій позивачем зазначено про те, що обставини, викладені відповідачем-1 у відзиві на позов, є необгрунтованим та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами та поданими доказами.
У судове засідання 14.03.2023 прибули повноважні представники відповідача-1 та позивача, проте у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на усій території України судове засідання 14.03.2023 не відбулось.
Ухвалою суду від 14.03.2023 підготовче засідання у справі №927/150/23 відкладене на 04.04.2023, 11-30.
03.04.2023 від відповідача-1 на адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву.
У судове засідання 04.04.2023 прибули повноважні представники позивача та відповідача-1, зокрема, у режимі відеоконференції з боку позивача прибув Ніколаєв В.О., з боку відповідача-1 у судовому засіданні були присутні Кліщенко К.С., Корнієнко Г.О.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на усій території України судове засідання 04.04.2023 не відбулось.
Ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 26.04.2023, 11-50.
В судове засідання 26.04.2023 прибув представник відповідача-1 та відповідача 2 у даній справі.
Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
26.04.2023 від відповідача-1 на адресу суду надійшли додаткові документи (копія технічного паспорту на громадський будинок з громадськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою вул. Реміснича , 49, м. Чернігів), які позивач просив суд витребувати від відповідача -1 у клопотанні, поданому разом із позовною заяваю.
У судовому засіданні 26.04.2023 судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів від 27.02.2023, а саме витребування від відповідача-1 договору оренди нерухомого майна №11 від 03.01.2023, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В.
Клопотання мотивовано тим, що у разі отримання вказаного договору у суду буде можливість встановити достовірність відомостей, викладених у листі відповідача-1 №01-05/119 від 01.12.2022, а також наявність або відсутність у відповідача-1 наміру продовжити дію договору оренди №7 від 17.11.2021 із позивачем. Самостійно отримати вказаний доказ позивач не мав можливості, оскільки такий доказ наявний лише у відповідачів, із якими у позивача вже виник спір. Позивачем вказано про те, що відповідачі не ідуть на будь-який контакт із позивачем, а лише вимагають звільнення орендованого приміщення. Подати вказане клопотання позивач не мав можливості, оскільки про факт існування листа №01-05/119 від 01.12.2022 та нібито наміри відповідача-1 на проведення переговорів щодо продовження договору оренди №7 від 17.11.2021 стало відомо лише після отримання 22.02.2023 відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З урахуванням викладеного вище у задоволенні клопотання позивача щодо витребування доказів судом відмовлено у зв?язку з пропущенням строку для його подання. Клопотання про поновлення строку для подання клопотанян про витребування доказу позивачем заявлено не було. Крім того, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання вищезазначеного доказу, а посилання позивача на неможливсть самостійного отримання такого доказу у зв?язку з тим, що відповідачі не ідуть на будь-який контакт із позивачем не є належним підтвердженням та обгрунтуванням причин неможливості самостійного отримання доказів.
26.04.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.05.2023, 11:50.
У судове засідання 10.05.2023 прибули повноважні представники позивача та відповідача-1 у даній справі.
Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судом за належною адресою відповідача-2 ухвали суду.
У судовому засідання оголошено перерву до 18.05.2023.
У судове засідання прибув представник позивача у даній справі.
17.05.2023, 18.05.2023 від відповідача-1 на адресу суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи №01-05/73 від 17.05.2023 та від 17.05.2023. У поданих клопотаннях відповідач-1 просив суд відкласти розгляд справи у зв?язку із тим, що адвокат Корнієнко Г.О. знаходиться у відрядженні, а адвокат Кліщенко К.С. не може прийняти участь в судовому засідання внаслідок тимчасової непрацездатності. Будь-яких доказів у підтвердження причин неявки в судове засідання відповідачем-1 не надано.
Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідачем -1 не надано доказів у підтвердження обставин, на які він посилався у підтвердження обставин для відкладення розгляду справи. Судом враховано те, що відповідач-1 реалізував своє процесуальне право на захист, подавши до суду відзив на позовну заяву. У судовому засіданні 26.04.2023 судом закрите підготовче провадження у справі №927/150/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2023. Суд не визнавав в судове засідання 18.05.2023 явку представників сторін, й, зокрема відповідача-1 обов'язковою, а представництво інтересів в суді, зокреса відповідача-1, не обмежено певним колом осіб. Підстави для відкладення розгляду справи по стуі відсутні.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець - 09.04.2012 (а.с. 51-55) та станом 18.05.2023 її статус фізичної особи підприємця не припинено.
17.11.2021 між Чернігівською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (орендодавець, відповідач-1) та фізичною особою ОСОБА_1( орендар, позивач) укладено договір оренди №7 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 м2, яке розміщене в будівлі, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, 49 (далі за текстом - приміщення) (а.с. 23-28).
Станом на момент укладення позивачем та відповідачем-1 договору оренди позивачка була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за адресою: АДРЕСА_1) (а.с. 101-103). Ця адреса не зазначена в укладеному сторонами у справі договорі оренди. Адресою позивачки (орендаря), зазначеною у договорі оренди, є адреса у Автономній Республіці Крим, окупованій внаслідок збройної агресії російської федерації. Функціонування поштового зв'язку між окупованою/анексованою територією України (АР Крим) та відповідачем-1 є неможливим і було неможливим з моменту укладення договору оренди.
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем статутної діяльності згідно мети та предмету, визначених Статутом орендаря для розміщення танцювального класу. Оренда Приміщення не надає орендареві права власності на нього.
Орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти Приміщення за актом прийому-передачі (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору. Право користування Приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (п. 2.1, 2.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору орендар зобов'язується використовувати приміщення відповідно його призначення згідно з умовами цього договору.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі припинення цього договору або закінчення строку оренди, не пізніше 3 (трьох) робочих днів за актом прийому-передачі повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.
Робочий час на території, де знаходиться Приміщення, встановлюється орендодавцем в межах: початок роботи - 7.00 год., закінчення роботи - 21.00 год. Будь- які зміни робочого часу поза визначених меж орендар зобов'язаний письмово узгодити зі орендодавцем (п. 4.12).
У разі зміни керівника підприємства, розрахункового рахунку, назви підприємства, номерів телефонів, юридичної адреси орендар зобов'язаний повідомити про це Орендодавця в письмовій формі, у триденний термін з моменту настання таких змін (п. 4.15 договору).
Орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність у приміщенні в межах, встановлених чинним законодавством України та цим договором (п. 5.1 договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022 (п. 9.1 договору).
Використання орендованого приміщення орендарем після закінчення терміну дії договору не є продовженням дії цього договору на новий термін (п. 9.2 договору).
При внесенні змін до умов даного договору інша сторона повинна бути попереджена в строки не менше, ніж за 30 календарних днів в письмовій формі (п. 9.3 договору).
Відповідно до п. 9.4 договору орендар зобов'язаний не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору повідомити у письмовій формі орендодавця про намір продовжити договір оренди. При укладенні договору оренди на новий строк, умови договору можуть бути змінені за домовленістю сторін. У випадку неповідомлення орендарем про намір продовжити договір оренди, термін дії цього договору закінчується у строк, визначений п.9.1 договору.
Договір може бути розірваний за ініціативою орендодавця достроково у разі: прострочення орендарем сплати орендної плати понад 30 календарних днів з дня настання строку платежу; порушення хоча б однієї умови цього договору, за умови, що сторони не вирішили спірні питання шляхом переговорів; нецільового використання Приміщення; порушення правил експлуатації та погіршення стану орендованого Приміщення з вини Орендаря; у разі здійснення орендарем хоча б однієї з наступних дій: перебудови, перепланування, добудови, а також передача Приміщення в суборенду без попередньої письмової згоди орендодавця; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 9.5 договору).
Відповідно до п. 9.6, 9.7 договору орендар має переважне право на продовження терміну оренди. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії договору; загибелі суб'єкта оренди; на вимогу однієї із сторін урахуванням умов даного договору.
На підставі акту прийому-передачі №1 від 01.01.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 кв. м. за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича 49 (а.с. 29).
30.11.2022 позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про продовження дії оренди на 2023 рік. Вказана заява зареєстрована відповідачем-1 за №01-05 / 61 (а.с. 32), що відповідачем-1 не спростовується. У заяві позивачка взагалі не зазначила свою адресу, на яку повинна була б отримати відповідь, а зазначила лише свій телефон. Додаткової угоди або проекту договору оренди на новий строк до листа позивачки додано не було.
У відповідь на вищевказаний лист Чернігівська обласна організація Товариства сприяння обороні України направила ОСОБА_1 пропозиції щодо умов договору оренди на новий строк (лист №01-05/119 від 01.12.2022) (а.с. 81), зокрема, скорочення терміну оренди, збільшення розміру орендної плати та необхідності забезпечення ремонту у приміщенні.
За доводами відповідача-1 вказаний лист №01-05/119 від 01.12.2022 ОСОБА_1 відмовилась отримати особисто, а відправити відповідь поштою виявилось неможливим, оскільки ОСОБА_1 свою фактичну адресу для листування не зазначила, адреса, вказана у договорі оренди, укладеному сторонами, знаходиться на тимчасово окупованій території України (АР Крим), про що зазначено у доповідній записці відповідача-1, доданій до матеріалів справи. (а.с. 83). Жодних пропозицій щодо нових умов оренди від відповідача-1 ОСОБА_1 не приймала, участь в обговоренні подальшої співпраці брати відмовлялась, свої пропозиції щодо вищевказаного договору не надавала, внаслідок чого сторони не досягли згоди щодо умов оренди на новий період, а тому згідно ст. 777 Цивільного кодексу України переважне право ОСОБА_1 на укладання договору оренди № 7 від 07.11.2021 припинилося, про що їй і було повідомлено. Посилаючись на п. 9 договору оренди, відповідач-1 вважає, що договір є таким, що припинив свою дію.
До матеріалів справи відповідачем -1 доданий акт від 05.12.2022 про відмову позивачки отримувати лист №01-05/119 від 01.12.2022 (а.с. 84), підписаний посадовими особами позивача, а також лист №01-05/03 від 05.01.2023 про фіксацію виявлених порушень договору (а.с.79-80).
Позивачка заперечила факт відмови отримати лист №01-05/119 від 01.12.2022 особисто, оскільки вказаний лист ніхто ій не пропонував отримати.
Щодо адреси позивачки, то остання під час судового розгляду справи надала суду пояснення про те, що з моменту укладання договору оренди адресу не змінювала, у підвердження чого додала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 101-103). ОСОБА_1 послаласть на те, що не є фахівцем права та не розуміє термінів «юридична адреса», «адреса реєстрації» тощо, а тому надала адресу, яка внесена у договір оренди із паспорту як фізичної особи - АДРЕСА_4 . В процесі розгляду судом справи усно позивачка також повідомила, що її адресу у договорі зазначив за власною ініціативою відпвоідач-1, проти чого позивачка заперечити не могла. Інших підстав незазначення правильної адреси реєстрації у договорі оренди та незазначення своєї адреси у листі від 30.11.2022 про продовження договору оренди позивачка не навела.
Як зазначив відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, вважаючи договір оренди №7 від 07.11.2021 укладений між Чернігівською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та ОСОБА_1 припиненим, Чернігівська обласна організація Товариства сприяння обороні України уклала договір оренди нерухомого майна №11, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
За доводами позивачки на заяву про продовження дії оренди на 2023 рік від 30.11.2022
відповідач-1 не відповів, натомість на початку січня 2023 року до позивачки звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що він є орендарем спірного приміщення та запропонував здати його позивачці в суборенду, надавши проект договору суборенди нерухомого майна, при цьому, жодних договорів оренди ОСОБА_2 позивачці на надав.
Як зазначає позивачка у позовній заяві, відповідно до інформаційної довідки №319777681 від 09.01.2023, 03.01.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право оренди приміщень загальною площею 315,5 кв.м. на підставі Договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023, в т.ч. і приміщення, орендоване позивачкою.
Позивачка звертає увагу на те, що згідно договору оренди №7 від 17.11.2021, площа орендованого приміщення становить 117,6 кв.м., а згідно вказаної інформаційної довідки відповідачем-2 ( ОСОБА_2 ) орендовано, зокрема, приміщення площею 118,6 кв.м. (приміщення №318, актовий зал №30). Вказане пояснюється тим, що в грудні 2022 року до орендованого позивачем приміщення приходив інженер місцевого бюро технічної інвентаризації та здійснював обміри приміщення для складання нового технічного паспорту нерухомого майна. За припущеннями позивачки, до здачі вказаного приміщення в ньому орендодавцем були здійснені певні перепланування, внаслідок яких реальна площа приміщення збільшилась на 1 кв.м.
Позивачка вважає, що договір оренди між відповідачами порушує її переважне право на продовження строку дії договору оренди №7 від 17.11.2021, оскільки позивачкою в повному обсязі дотримано вимог чинного законодавства та умов договору щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк, однак, не дотримуючись ст.ст. 319, 777 Цивільного кодексу України та ст. 285 Господарського кодексу України, відповідач-1 порушив право позивачки на укладення договору оренди спірного приміщення на новий строк та протиправно здав його в оренду відповідачу-2 ( ОСОБА_2 ).
Вищезазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 недійсним в частині оренди приміщення площею 118,6 кв.м. (приміщення №318, актовий зал №30), а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 17.11.2021 із викладенням змісту додаткової угоди у редакції позивачки.
Встановивши фактичні обставини справи, всебічно та повно оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом, між позивачкою та відповідачем -1 діяв договір оренди №7 від 17.11.2021, відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 м2, розміщене в будівлі, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, 49 (далі за текстом - рриміщення) (а.с. 23-28).
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передане в оренду з метою здійснення орендарем статутної діяльності, згідно мети та предмету, визначених Статутом орендаря для розміщення танцювального класу. Оренда Приміщення не надає орендареві права власності на нього.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець 09.04.2012 (а.с. 51-55) та станом 18.05.2023 її статус фізичної особи підприємеця не припинено.
Отже, позивачка, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначила належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору.
Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30), позивачка зазначає, що вказаний договір порушує переважне право позивачки на продовження терміну оренди за договором оренди №7 від 17.11.2021.
Таким чином, звертаючись з даним позовом до суду, позивачка має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, а також настання відповідних наслідків.
Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви про визнання недійним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30), позивачкою не зазначено між якими особами та коли такий договір укладено. Крім того, договір, який позивачка просить суд визнати недійсним, у матеріалах справи відсутній. Заявлене клопотання ОСОБА_1 про витребування спірного договору від відповідачів, відхилене судом під час підготовчого засідання у зв?язку з порушенням позивачкою процесуальних вимог ст.80-81 Господарського процесуального Кодексу України щодо порядку та строків витребування доказів.
Суд акцентує увагу на тому, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Разом з цим вимога про визнання недійним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30) також може бути розглянута судом у сукупності із іншою позовною вимогою та судом повинні бути встановлені та оцінені в межах процесуального закону всі без виключення фактичні оставини справи.
Позивачкою не доведено належними доказами своєї вимоги у частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30), внаслідок чого у задоволенні позову у цій частині належить відмовити з мотивів недоведеності та необґрунтованості.
Щодо позовної вимоги про визнання продовженим на 12 місяців, а саме до 31.12.2023, договору оренди №7 від 17.11.2021 у редакції додаткової угоди позивачки суд зазначає таке.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов' язків.
Судом встановлено, що на підставі акту прийому-передачі №1 від 01.01.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 кв. м. за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича 49 (а.с. 29).
Дійсно, відповідно до п. 9.6, 9.7 договору орендар має переважне право на продовження терміну оренди, дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну дії договору.
Судом встановлено факт звернення позивачки до відповідача - 1 із заявою про продовження дії оренди на 2023 рік. Вказана заява зареєстрована відповідачем-1 за №01-05 / 61 (а.с. 32), що відповідачем-1 не спростовується. У заяві позивачка взагалі не зазначила свою адресу, на яку повинна була б отримати відповідь, а зазначила лише свій телефон. Додаткової угоди або проєкту договору оренди на новий строк до заяви позивачки додано не було.
Підстав незазначення своєї адреси для листування позивачка не зазначила, при цьому знаючи про неправильне зазначення своєї адреси у договорі оренди, укладеному з відповідачем-1.
Так, станом на момент укладення позивачем та відповідачем-1 договору оренди позивачка була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за адресою: АДРЕСА_1) (а.с. 101-103), проте ця адреса не була зазначена в укладеному сторонами у справі договорі оренди. Адресою позивачки (орендаря), зазначеною у договорі оренди, є адреса у Автономній Республіці Крим, окупованій внаслідок збройної агресії російської федерації. Функціонування поштового зв?язку між окупованою/анексованою територією України (АР Крим) та відповідачем-1 є неможливим і було неможливим з моменту укладення договору оренди.
У відповідь на заяву про продовження терміну дії договору оренди Чернігівська обласна організація Товариства сприяння обороні України написала на адресу ОСОБА_1 пропозиції щодо умов договору оренди на новий строк (лист №01-05/119 від 01.12.2022) (а.с. 81), зокрема, скорочення терміну оренди, збільшення розміру орендної плати та необхідності забезпечення ремонту у приміщенні.
За доводами відповідача-1 вказаний лист №01-05/119 від 01.12.2022 ОСОБА_1 відмовилась отримати особисто, а відправити відповідь поштою виявилось неможливим, оскільки ОСОБА_1 свою фактичну адресу для листування не зазначила, адреса, вказана у договорі оренди, укладеному сторонами, знаходиться на тимчасово окупованій території України (АР Крим), про що зазначено у доповідній записці відповідача-1, доданій до матеріалів справи. (а.с. 83). Жодних пропозицій щодо нових умов оренди від відповідача-1 ОСОБА_1 не приймала, участь в обговоренні подальшої співпраці брати відмовлялась, свої пропозиції щодо вищевказаного договору не надавала, внаслідок чого сторони не досягли згоди щодо умов оренди на новий період, а тому згідно ст. 777 Цивільного кодексу України переважне право ОСОБА_1 на укладання договору оренди № 7 від 07.11.2021 припинилося, про що їй і було повідомлено. Посилаючись на п. 9 договору оренди, відповідач-1 вважає, що договір є таким, що припинив свою дію.
Суд вважає за необхідне відзначити, що відповідач -1 об?єктивно був позбавлений можливості листування із позивачкою за адресою, зазначеною у договорі, а також не мав змоги відповідсти на заяву-лист позивачки про продовження терміну дії договору оренди, оскілки у цій заяві позивачкою адреса реєстрації або адреса для листування не була вказана взагалі.
При цьому судом критично сприймаються доводи відпвоідача-1 щодо спроб особистого вручення позивачці відповіді на заяву про продовження строку дії договору, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Доповідні записки або акти про невручення, складені працівниками відповідача-1, є односторонніми документами та не можуть бути сприйняті судом як безсторонні та неупереджені.
Щодо адреси позивачки, то остання під час судового розгляду справи надала суду пояснення про те, що з моменту укладання договору оренди адресу не змінювала, у підвердження чого додала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1) (а.с. 101-103). ОСОБА_1 послаласть на те, що не є фахівцем права та не розуміє термінів «юридична адреса», «адреса реєстрації» тощо, а тому надала адресу, яка внесена у договір оренди із паспорту як фізичної особи - АДРЕСА_4 . В процесі розгляду судом справи усно позивачка також повідомила, що її адресу у договорі зазначив за власною ініціативою відповідач-1, проти чого позивачк заперечити не могла. Інших підстав незазначення правильної адреси реєстрації у договорі оренди та незазначення своєї адреси у листі від 30.11.2022 про продовження договору оренди позивачка не навела.
Суд критично сприймає вказані доводи позивачки, оскільки, здійснючи підприємницьку діяльність та маючи певну адресу державної реєстрації, позивачка не могла не усвідомлювати важливість спілкування із контрагентом за договором, зокрема, за договором оренди нерухомого майна, оскільки сам факт укладення правочину породжує у його сторін певні права та обов?язки та вимагає спілкування протягом певного часу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою навмисно не зазначено свою належну адресу у заяві про продовження строку дії договору оренди, що позбавила відповідача-1 можливості або погодитися із пропозицією позивачки, або запропонувати свої умови щодо продовження договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності із ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Слід зазначити, що для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових: свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Таким чином, законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження., які є одночасно й межами саморегулювання.
Сутність відносин сторін у даній справі полягає саме у їх договірному характері.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини першої ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
З наведеного можна зробити висновок про те, що реалізація переважного права на продовження дії договору оренди можлива за умови дотримання встановленої процедури, наявності волевиявлення сторін та у разі закінчення дії договору оренди, що і призводить до укладення договору оренди на новий строк. Суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих орендодавцю умов договору оренди.
Для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду (вказана пропозиція наведена у постанові Верхового Суду від 29.05.2018 у справі №923/854/17).
Суд зазначає, що в силу наведених норм переважне право наймача полягає у наданні йому переваги при укладенні договору оренди на новий строк перед іншими особами, а не у виключності права наймача на укладення нового ідентичного попередньому договору оренди.
Зі змісту статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Враховуючи вищезазначені обставини та той факт, що позивачкою у листі від 30.11.2022 не зазначено контактної адреси на яку відповідач-1 міг би відправити лист №01-05/119 від 01.12.2022 з пропозиціями, а також вказану ОСОБА_1 у договорі оренди №7 від 07.11.2021 у розділі «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін» адресу ( АДРЕСА_4 ), яка є тимчасово окупованою територією України, що також унеможливило надсилання листа №01-05/119 від 01.12.2022 відповідача-1 на адресу позивачки, остання позбавила Чернігівську обласну організацію Товариства сприяння обороні України можливості висловитися з приводу укладення нового договору оренди.
Судом враховано, що у порушення умов п. 4.15 договору лише у 2023 році позивачка здійснила зміну адреси реєстрації на реальну - АДРЕСА_1 , згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому доводи ОСОБА_1 про те, що остання не є фахівцем права та не розуміє термінів «юридична адреса», «адреса реєстрації» тощо, внаслідок чого надала адресу відповідачу-1 із паспорту як фізичної особи, судом сприймаються критично.
Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів у підтвердження вчинення позивачкою дій щодо повідомлення відповідача-1 щодо продовження спірного договору оренди.
Вказані обставини позивачкою не спростовано.
Судом враховано, що спірне майно за договором оренди №7 від 17.11.2021 не є комунальним або державним, а тому, враховуючи приписи Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про те, що саме дії позивачки призвели до того, що відповідач-1 не зміг скористатися правом на висловлення своєї позиції з приводу укладання нового договору оренди, внаслідок чого сторонами не досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору оренди на новий період, а тому згідно ст. 777 Цивільного кодексу України переважне право позивачки на укладення договору оренди №7 від 07.11.2021 не порушене.
Доводи позивачки про те, що відповідач-1 на заяву про продовження дії оренди на 2023 рік від 30.11.2022 не відповів, спростовуються викладени вище.
Договір оренди №7 від 07.11.2021 є таким, що припинив свою дію з 31.12.2022 на підставі п. 9.1 договору. Припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Решту аргументів позивачки суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача у справі судових витрат на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.52, 129, 232 - 233, 236-238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30) та визнання продовженим на 12 місяців, а саме до 31.12.2023, договору оренди №7 від 17.11.2021 у редакції додаткової угоди позивача - відмовити повністю.
В судовому засіданні 18.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк, встановлений ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 31.05.2023.
Суддя М.О. Демидова