вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
18.05.2023 Справа № 917/207/23
за позовом 1) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
2) ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика", вул. Лесі Українки, 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741
про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Михатило А.В.
Представники:
від позивачів: Кожарін С.В.
від відповідача: Захарова Т.В.
Обставини справи: 06.02.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" про стягнення вартості належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" у розмірі 9 163,74 грн (вх. № 221/23, том 2, арк справи 1-7).
Ухвалою від 13.02.2023 року у справі № 917/207/23 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачеві строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
17.02.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2023 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 2175).
Відповідно до даної заяви, позивачем надано суду відомості, що ним не вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, а також зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових, копії яких додано до заяви. Також позивачем надано копії заяви акціонера ОСОБА_3 від 23.02.2021 року з описом вкладення до поштового конверту та відповіді від 03.06.2021 року на заяву акціонера ОСОБА_3 від 31.05.2021 року.
Ухвалою від 20.02.23 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/207/23 у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 21.03.2023 року на 10:30 год.
Ухвалою суду від 09.03.2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2733 від 02.03.2023 року, том 2 арк. справи112-114), відповідно до якої позивач просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" 13 573,48 грн.
Також 09.02.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" про стягнення вартості належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" у розмірі 138 238,47 грн (вх. № 228/23, том 1 арк. справи 1-7).
Ухвалою від 13.02.2023 року у справі № 917/213/23 суд залишив позовну заяву ОСОБА_2 без руху та надав позивачеві строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
17.02.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2023 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 2166).
Ухвалою від 20.02.2023 року суд прийняв позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/213/23 у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 21.03.2023 року на 10:00 год.
02.03.2023 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява (вх. № 2733, арк. справи 105-107, том 2) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика". Відповідно до даної заяви, представник позивача просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" 204 761,08 грн. Ухвалою від 09.03.2023 року судом прийнята дана заява до розгляду.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справах №917/207/23 та №917/213/23 подані до одного і того самого відповідача, заявлені вимоги є пов'язаними між собою підставою виникнення, витікають з одних і тих правовідносин та об'єднані спільною доказовою базою, суд ухвалою від 21.03.2023 року об'єднав в одне провадження справи №917/207/23 та №917/213/23, справам присвоєно номер 917/207/23.
У відзивах на позови (арк. справи 151-219, том 2) відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, зокрема, про пропуск позивачами строків позовної давності, позивачі могли дізнатися про своє порушене право з 2011 року, коли запис про склад учасників ТДВ «ПТАХОФАБРИКА РОСІЯ» було внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який є відкритим та загальнодоступним. Відповідач вважає некоректним розрахунки частки до виплати в статутному капіталі відповідно до частки іншого акціонера ОСОБА_4 . У зв'язку з технічною неможливістю виконання вимог позивачів, порушенням строку позовної давності та процедури обміну акцій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.03.2023 року позивач подав відповідь на відзиви ( арк. справи 1-13, том 3).
27.04.2023 року від позивача надійшли пояснення щодо заяв про збільшення розміру позовних вимог ( арк. справи 14, том 3).
Протокольною ухвалою від 27.04.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.05.2023 року на 10.00.
В судовому засіданні 18.05.2023 року суд заслухав пояснення представників учасників справи, дослідив всі подані докази.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, а також просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 6500 грн та 12500 грн на користь ОСОБА_2 (заява в мат справи, акр. справи 27, том 3).
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзивах.
В судовому засіданні 18.05.2023 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
31.05.2011 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ЗАТ “Птахофабрика Росія”, на яких було прийнято рішення про припинення Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика Росія” шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю “Птахофабрика Росія”, оформлене протоколом № 3 від 31.05.2011 року ( арк. справи 10-17, том 1).
17.08.2011 року були проведені Установчі збори учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія” .
Відповідно до протоколу №1 Установчих зборів учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія” від 17.08.2011р. (арк. справи 25-35, том 1) було прийнято рішення оголосити перерву в установчих зборах до 31.08.2011 року та повідомити акціонерів про таку перерву шляхом розміщення оголошення в офіційному друкованому органі районного значення.
Після перерви на вказаних зборах, серед іншого, були прийнято рішення, що частки акціонерів - власників акцій ЗАТ “Птахофабрика Росія”, які до дати проведення установчих зборів не подали відповідні заяви до ЗАТ про бажання вступити до ТДВ та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ, закріплюються за ТДВ “Птахофабрика Росія”. Перелік таких акціонерів додається до передавального акту, згідно якого ТДВ “Птахофабрика Росія” буде прийнято все майно, права та обов'язки ЗАТ “Птахофабрика Росія”. У разі звернення таких акціонерів ЗАТ до його правонаступника - ТДВ “Птахофабрика Росія” такі акціонери будуть включені до складу ТДВ “Птахофабрика Росія”. Термін обміну письмових зобов'язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” не обмежується.
Відповідно до передавального акту станом на 31 липня 2011 року ( арк. справи 37, том 1) всі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші обов'язки, які у зв'язку з перетворенням Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” перейшли до його правонаступника - Товариства з додатковою відповідальністю “Птахофабрика Росія”. Також в акті вказано, що частки акціонерів ЗАТ “Птахофабрика “Росія” власники письмових зобов'язань, які до дати проведення установчих зборів ТДВ “Птахофабрика “Росія” не виявили бажання вступити до складу ТДВ “Птахофабрика “Росія” та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” закріплюються за ТДВ “Птахофабрика “Росія”. Перелік таких власників додається до даного Передавального акту та є його невід'ємною частиною. Термін обміну письмових зобов1язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежується.
У Звіті про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” від 12.08.2011 року ( арк. справи 36, том 1) вказано, що письмові зобов'язання надані всім акціонерам ЗАТ “Птахофабрика Росія” шляхом направлення рекомендованих поштових листів згідно реєстру відправлень рекомендованих повідомлень від 15.07.2011 року. Письмові зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” надіслані 415 акціонерам, на суму 4 207 476 акцій загальною вартістю 1 051 869 грн. У акціонерів Закритим акціонерним товариством “Птахофабрика Росія” акцій викуплено не було, так як жоден з акціонерів не подав заяву про викуп у них акцій ЗАТ “Птахофабрика Росія”.
Також 17.08.2011 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ “Птахофабрика Росія” , на яких прийнято рішення, оформлені протоколом № 4 ( арк. справи 18-24). Зокрема, на вказаних зборах прийняті рішення про затвердження передавального акту ЗАТ “Птахофабрика Росія” , затвердження звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості часток у статутному ТДВ, що створюється внаслідок реорганізації ЗАТ “Птахофабрика Росія”, визначення строків та порядку обміну та ін.
Наведені вище обставини також встановлені рішенням суду від 11.05.2022 року у справі № 917/1662/21.
Так, в провадженні господарського суду Полтавської області також перебувала аналогічна справа № 917/1662/21 за позовом інших акціонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Кременчуцька птахофабрика» про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2022 у справі №917/1662/21 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" на користь ОСОБА_3 118 905,20 грн вартості частки, 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2270 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Кременчуцька птахофабрика” на користь ОСОБА_5 126 504 грн вартості частки, 3860 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2270 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 року у справі № 917/1662/21 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2022 у справі №917/1662/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2022 у справі №917/1662/21 - залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 року касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №917/1662/21повернуто скаржнику.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність установлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" установлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджують, що вони є власниками цінних паперів (іменних акцій) Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія».
Закрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Росія» було перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю «Птахофабрика «Росія», яке в подальшому змінило назву на «Кременчуцька птахофабрика» ( ТДВ «Кременчуцька птахофабрика», відповідач).
Позивачам письмове зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ «Птахофабрика «Росія» не надсилалось, акції у позивачів Товариство не викупило.
В матеріалах справи є письмове зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ «Птахофабрика «Росія» іншому акціонеру ОСОБА_6 ( арк. справи 38, том 1).
За твердженням позивачів, жоден з 415 акціонерів, які є держателями іменних цінних паперів Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія», правонаступником якого є Відповідач, в тому числі позивачі не були належним чином повідомлені про дату та час проведення Загальних Зборів, що мали місце 31 травня 2011 року, позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Птахофабрика Росія», 17 серпня 2011 року та установчих зборів учасників (засновників) ТДВ «Птахофабрика Росія» 17-31 серпня 2011 року, про проведення яких відповідач не подав оголошення в засобах масової інформації та персонально не повідомив позивачів.
При цьому позивачі, як держателі іменних цінних паперів ЗАТ «Птахофабрика Росія», обов'язково повинні були бути персонально повідомлені, чого зроблено не було.
В наслідок цього позивачі були позбавлені можливості належним чином реалізувати своє права акціонера Товариства, що є порушенням вимог діючого на той час законодавства України, а саме п. 1 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України та п. а) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».
Позивачами подано наступні докази: копії паспортів, сертифікатів акцій, протокол №1 установчих зборів учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія”, звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ Птахофабрика Росія” від 12 серпня 2011 року, протоколу №4 від 17.08.2011 року, протоколу № 1 від 17.08.2011 року, передавального акту станом на 31 липня 2011 року, письмових зобов'язань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , лист директора ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” від 05.02.2019 року, витягу з протоколу № 6 від 14 травня 2019 року, довідки АТ КБ “Приват Банк” від 13 жовтня 2021 року, судові рішення у справі № 917/1662/21, клопотання у справі № 536/1227/18, заяви ОСОБА_8 від 10.10.2021 року вих №2 та вих №3, від 09.06.2022 року, від 19.09.2022 року, заяви ОСОБА_3 за вих. № 1 від 31 травня 2021 року та копія відповіді на цю заяву, заяви ОСОБА_3 від 23.02.2021 року, відповідь відповідача на адресу ОСОБА_3 від 03.07.2020 року, відповідь відповідача на адресу ОСОБА_5 від 07.09.2020 року, заяви ОСОБА_1 від 23.02.2021 року, від 09.06.2022 року, заяви-вимоги ОСОБА_1 від 19.09.2022 року, договір про надання правничої допомоги, ордер та посвідчення представника.
Відповідачем подано такі докази: копією висновку про вартість майна від 20.06.2011 року, звіт про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія”, виписка з преси (оголошення), довідка з ЄДР.
Судом досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 № 514-V1 (далі - Закон №514).
Згідно положень статті 961 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності/відсутності: порушеного права позивачів та обґрунтованості позовних вимог, ефективності обраного позивачами способу захисту, вирішення питання чи пропущено позивачами строк позовної давності при зверненні до суду.
Матеріали справи свідчать, що позивачі були власниками цінних паперів (іменних акцій) ЗАТ “Птахофабрика Росія”, що підтверджується Сертифікатами акцій серія R1 № 00000347 від 06 серпня 2004 року та серія R1№ 00000202 від 06 серпня 2004 року ( арк. справи 9, том 1 та арк. справи 10, том 2).
Закон України "Про акціонерні товариства", прийнятий 17.09.2008, набрав чинності 29.04.2009. Пунктом 2 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції, в якій він був прийнятий, було передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.
Згідно з пунктом 4 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 5 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
З моменту прийняття Закону України "Про акціонерні товариства" його норми стали спеціальними в регулюванні правовідносин зі створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, визначенні їх правового статусу, прав та обов'язків акціонерів та підлягали застосуванню з моменту набрання ним чинності.
Пункт 14 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" ( в редакції на момент проведення зборів 31.05.2011 року) визначав повідомлення акціонерам як повідомлення, повідомлення акціонерам - повідомлення, що містить передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію і направляється адресату в письмовій формі у спосіб, визначений статутом товариства.
Частиною першою статті 35 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено, що письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему
України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.
Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами.
Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення
загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.
В матеріалах справи відсутні докази персонального письмового повідомлення позивачів про збори акціонерів 31.05.2011 року та 17.08.2011, про установчі збори 17.08.2011 року та 31.08.2011 року.
Також відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачам письмового зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія”.
Обов'язковий викуп акцій у позивачів не був здійснений, що визнається учасниками справи.
Отже, у позивачів наявне право на отримання частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" в обмін на письмові зобов'язання ЗАТ “Птахофабрика Росія”.
Згідно пункту 7 Порядку Акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язано здійснити обмін акцій на частки у статутному капіталі товариства, що створюються під час реорганізації, та викуп акцій до їх державної реєстрації. Проте, всупереч обов'язку товариства щодо здійснення обміну акцій на частки та викуп акцій до їх державної реєстрації, станом на 31 липня 2011 року акції позивачів не були ані викуплені, ані обміняні акції на частки у статутному фонді товариства, що було створено.
До позовних заяв позивачі додали Звіт про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” (додаток до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ “Птахофабрика Росія” від 17 серпня 2011 року, в якому зазначено, що даний обмін можна зробити лише за один день, а саме 15 липня 2011 року (день початку обміну і день закінчення обміну), що є порушенням п.1.7 Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, що затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 № 222, яке було чинним на момент реорганізації ЗАТ “Птахофабрика Росія” в ТДВ та проведення Загальних (Установчих) зборів.
Позивачів не було повідомлено, що вони не являються учасниками ТДВ “Птахофабрика Росія”, а їх частки у статутному капіталі тимчасово, зокрема, і на даний час, знаходяться на особовому рахунку відповідача і вони мають право звернутися з письмовою заявою про виплату грошових коштів за їх частками.
Тобто, частки позивачів, які відповідач не викупів фактично закріплені за ТДВ “Кременчуцька птахофабрика”, що підтверджується Протоколом №1 Установчих зборів учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія” від 17 серпня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 № 3480-1V (в редакції на момент проведення процедури припинення ЗАТ “Птахофабрика “Росія” шляхом перетворення (реорганізації) в ТДВ), акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 06.02.2018 №2275-VШ, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Позивачі звертались з письмовими заявами до відповідача про включення до складу товариства та про проведення розрахунку за свою частку статутного капіталу товариства.
Копії заяв ОСОБА_2 від 23.02.2021 року, 10.10.2021 року (вих. № 2 та вих. № 3), 09.06.2022 року, копія заяви-вимоги вих. № 4 від 19.09.2022 року з копією опису вкладень до поштового конверту, також копії заяв ОСОБА_1 від 23.02.2021 року та від 09.06.2022 року, копією заяви-вимоги вих. № 4 від 19.09.2022 року з копією опису вкладень до поштового
конверту залучені до матеріалів справи ( арк. справи 68-72 том 1, 75-77, том 2).
Вказані заяви залишені відповідачем без реагування та задоволення.
Отже, відповідач порушив право власності позивачів, як акціонерів підприємства, а саме право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (майном), в даному випадку часткою в статутному капіталі Товариства, що гарантовано їм ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. (ратифікована державою Україна Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), Першого Протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 року та набула чинності для України 11 вересня 1997р., так і нормами національного законодавства України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.319,321 ЦК України.
Слід виходити з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
В кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (заява N 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява N 38722/02)).
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.
В травні 2019 року мало місце збільшення розміру Статутного капіталу ТДВ «Кременчуцька птахофабрика» за рахунок додаткових внесків учасників і відповідно до доданого Відповідачем до відзиву на позов витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 22 лютого 2022 року розмір статутного капіталу ТДВ «Кременчуцька птахофабрика» складає 1 558 045 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сорок п'ять) грн 60 коп.
Розрахунок вартості часток акціонерів ОСОБА_2 у розмірі 204 761,08 грн. та ОСОБА_1 у розмірі 13573,48 грн., наведений у позовній заяві та заяві про збільшення про збільшення позовних вимог з використанням документів самого відповідача (письмового зобов'язання № 335 від 11 липня 2011 року, витягу з протоколу № 6 від 14 травня 2019 року та довідки АТ КБ «Приват Банк» від 13 жовтня 2021 року щодо проведення розрахунку Відповідачем з акціонером ОСОБА_9 ).
Зазначений розрахунок здійснений виходячи з фактичного розміру статутного капіталу ТДВ «Кременчуцька птахофабрика» станом на 24 лютого 2023 року у розмірі 1 558 045 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сорок п'ять) грн. 60 коп.
Враховуючи факт збільшення статутного (складеного) капіталу ТДВ «Кременчуцька птахофабрика» до 1 558 045,60 грн. вартість частки позивача ОСОБА_1 у розмірі 0,0082 % на даний час складає 13 573 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 48 коп., а вартість частки позивача ОСОБА_2 0,1237 % на даний час складає 204 761 (двісті чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн. 18 коп.
Відповідач заперечував проти розрахунку вартості частки, зроблених позивачами. При розрахунку ціни позову в поданих позовних заявах про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства позивачі здійснювали розрахунок процентних часток акцій у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Кременчуцька птахофабрика”, а також розрахунок фактичної вартості цих часток виходячи з фактичних розрахунків, що здійснені безпосередньо самим відповідачем, з іншими акціонерами, зокрема з ОСОБА_6 (стосовно процентної частки акцій у статутному (складеному) капіталі) та з ОСОБА_9 (стосовно вартості частки акцій у статутному (складеному) капіталі).
Суд звертає увагу відповідача на те, що аналогічний розрахунок було визнано судами правомірним при розгляді абсолютно аналогічної справи № 917/1662/21 за позовом інших акціонерів до цього ж відповідача.
Відповідачем не обґрунтовано різницю між виплатами одним колишнім акціонерам Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” та наданням при цьому пріоритету таким акціонерам перед іншими при здійсненні виплат.
На думку суду такий розрахунок забезпечує єдиний, рівний та справедливий підхід до визначення вартості часток акціонерів.
Заперечення відповідача стосовно пропуску позивачами строку позовної давності суд вважає необґрунтованими.
Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Порівняльний аналіз термінів “довідався” та “міг довідатися”, що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що позивачі могли дізнатися про порушення своїх прав у 2011 році з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази персонального письмового повідомлення позивачів про збори акціонерів 31.05.2011 року та 17.08.2011, про установчі збори 17.08.2011 року та 31.08.2011 року.
Також відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачам письмового зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія”.
Про рішення, прийняті на Установчих зборах учасників (засновників) Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика «Росія» від 17 серпня 2011 року, позивач ОСОБА_2 дізналася в листопаді 2018 року, від сусідів ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_5 (інших акціонерів, позивачів у справі № 917/1662/21).
Позивач ОСОБА_1 про рішення, прийняті на Установчих зборах учасників (засновників) Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика «Росія» від 17 серпня 2011 року, дізналася | листопаді 2018 року від своєї невістки ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_5 (інших акціонерів, позивачів у справі № 917/1662/21).
Наведеного відповідачем не спростовано, доказів, що позивачі мали об'єктивну можливість у 2011 році дізнатись про припинення ЗАТ “Птахофабрика Росія” , утворення та не включення їх до ТДВ “Птахофабрика Росія” за умови не повідомлення їх про збори, відповідачем не надано.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023
Крім того, як вже зазначав суд вище, відповідно до передавального акту станом на 31 липня 2011 року ( арк. справи 16, том 1) частки акціонерів ЗАТ “Птахофабрика “Росія” власники письмових зобов'язань, які до дати проведення установчих зборів ТДВ “Птахофабрика “Росія” не виявили бажання вступити до складу ТДВ “Птахофабрика “Росія” та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” закріплюються за ТДВ “Птахофабрика “Росія”. Термін обміну письмових зобов'язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежується.
Отже, відсутні докази повідомлення позивачів про проведення загальних зборів, на період встановленого карантину строки позовної давності було продовжено, термін обміну зобов'язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежувався, а тому заперечення відповідача щодо пропуску позивачами строку позовної давності необґрунтовані, позивачі звернулися до суду в межах строку позовної давності.
Суд також критично оцінює посилання відповідача на п. 7 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій та твердження про те, що зазначений порядок це єдиний можливий шлях встановлений законодавством для включення акціонера до складу учасників Товариства або обміну акцій (їх викупу), які проводяться при реорганізації. Інших варіантів законодавством не встановлено на час реорганізації Товариства та на сьогодні. Правовідносини з реорганізації із ЗАТ до ТДВ наразі завершені повністю та їх вже не має між тими суб'єктами, тому немає підстав для задоволення відповідних вимог.
Відповідно до пункту 5 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998 року (втратило чинність на підставі Рішення Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку 737 від 23.04.2013), акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язано здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами акціонерів рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації та звернулись до товариства з письмовою заявою. Викуп акцій здійснюється за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну вартість.
Пунктом 7 цього ж Порядку передбачено, що акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язано здійснити обмін акцій на частки у статутному фонді товариств, що створюються під час реорганізації, або викуп акцій до їх державної реєстрації.
Проте, всупереч наведеному Порядку та передавальному акту станом на 31 липня 2011 року акції позивачів не були ані викуплені, ані обміняні акції на частки у статутному фонді товариства, що було створено, чим безумовно було порушено права позивачів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд задовольняє позовні вимоги.
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також відповідно до змісту позовних заяв позивачі просили суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500 грн. підтверджується наступними доказами: Договір про надання професійної правничої допомоги від 27 січня 2023 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 27 січня 2023 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.02.2023 року при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 27 січня 2023 року, квитанція адвоката на суму 5 000 (три тисячі) грн., договір про надання професійної правничої допомоги від 20 грудня 2021 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 27 січня 2023 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.03.2023 року при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 27.01.2023 року, квитанція адвоката на суму 1500 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, копія посвідчення № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України щодо представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича ( арк. справи 81-85, том 2, арк. справи 140-146, том 3).
Понесення позивачем Кравченко О.С. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500 грн. підтверджується наступними доказами: Договір про надання професійної правничої допомоги від 30.01.2023 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 30.01.2023року, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2023 року при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 30.01.2023 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 року при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 30.01.2023 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.03.2023 року при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 30.01.2023 року квитанції адвоката на загальну суму 12 500 грн, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, копія посвідчення № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича ( арк. справи 78-82, 139-145, том 1, арк. справи 23-26, том 3).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17.
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" (вул. Лесі Українки, буд. 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, ідентифікаційний код 05387914) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 204 761,08 грн. вартості частки, 12 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3071,42 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" (вул. Лесі Українки, буд. 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, ідентифікаційний код 05387914) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 13 573,48 грн. вартості частки, 6500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2684 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.05.2023 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.