вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2067/22
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради
до Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України»
про стягнення 669083,10 грн.
за участю представників:
позивача:Коваль Н.В. - представник згідно відомостей з ЄДРЮОФОПтаГФ
відповідача:Карапетян А.В. - адвокат, ордер від 10.04.2023 серія АО № 1071080
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - позивач) до Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (далі - відповідач) про стягнення 2229841,11 грн., з яких 1560758,01 грн. основний борг, 293201,81 грн. інфляційні втрати, 36118,21 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, згідно перелічених в позовній заяві актів здачі-приймання робіт у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2022 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 06.12.2022. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, згідно перелічених в позовній заяві актів здачі-приймання робіт у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 05.12.2022 (вх. № суду 17972/22 від 08.12.2022), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 не визначено вимог щодо якості послуг, а тому такий договір не був укладений та не породжує правових наслідків, в тому числі обов'язків для відповідача. У зв'язку з чим, позивач має довести, що послуги дійсно надавались та саме в тій кількості, про яку стверджує позивач. Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт звіряння розрахунків є неналежними доказами, оскільки не містять підпису замовника послуг, що в свою чергу є перешкодою для ідентифікації особи, яка брала участь у господарській операції, а отже є істотним недоліком первинного документу. Крім того, в наданих позивачем матеріалах не міститься відомостей про відмову відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що свідчить про те, що він не був з такими актами ознайомлений. У наданих позивачем актах відсутня дата складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) або вказана завідома неправдива дата. Так, зокрема, у акті № ОУ-0000989, який має підтвердити надання послуг за грудень 2021 року міститься посилання на договір від 03.05.2022 № 453/22, який не існував у грудні 2021 року. Вимога щодо заявленої до стягнення суми пені є неправомірною, з огляду на те, що договір між сторонами у справі не був укладений, а саме ним має встановлюватися забезпечення зобов'язання. Крім того, нарахування пені суперечить положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
У встановлений судом строк позивач подав суду відповідь на відзив від 10.01.2023 № 03 (вх. № суду 484/23 від 11.01.2023), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Також позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог від 10.01.2023 № 04 (вх. № суду 485/23 від 11.01.2023), в якій, у зв'язку з частково оплатою відповідачем основного боргу, позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1273841,11 грн., з яких 604758,01 грн. основний борг, 293201,81 грн. інфляційні втрати, 36118,21 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пеня.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу суду заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив суду не надав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023 о 11.20.
До початку розгляду справи по суді позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 03.04.2023 № 66 (вх. № суду 6968/23 від 11.04.2023), в якій, у зв'язку з повним погашенням відповідачем основного боргу, позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 669083,10 грн., з яких 293201,81 грн. інфляційні втрати, 36118,21 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пеня.
За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.04.2023 № 66 (вх. № суду 6968/23 від 11.04.2023) про стягнення з відповідача 669083,10 грн., з яких 293201,81 грн. інфляційні втрати, 36118,21 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пеня.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2023, яка відображено в протоколі судового засідання від 11.04.2023, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.05.2023 об 12.10.
Присутні в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.04.2023 № 66 (вх. № суду 6968/23 від 11.04.2023) та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - теплопостачальна організація зобов'язалася поставити (в т.ч. виробити і транспортувати) відповідачу - замовнику теплову енергію в обсягах, встановлених договором, а замовник зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити її вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Теплова енергія, що постачається за цим договором, використовується замовником виключно для власних потреб. Використання для інших потреб не є предметом цього договору. Найменування послуг згідно коду за ДК 021:2015: 09320000-8 «Пара та гаряча вода та пов'язана продукція» (теплова енергія). Теплопостачальна організація передає замовнику теплову енергію в обсязі 1235 Гкал. Обсяги споживання теплової енергії визначаються за показниками обліку теплової енергії та/або теплового навантаження об'єкта (п. 1.1 договору).
Згідно п. 2 договору загальна сума договору складає 4999342,90 грн. в т.ч. ПДВ 833223,82 грн.
В пункті 3 договору сторони визначили тарифи на теплову енергію.
Пунктом 5 договору передбачено, що у разі зміни тарифів на теплову енергію, сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення та у відповідності до умов договору.
Відповідно до п. 19 договору плата за теплову енергію справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень.
Пунктом 20 договору встановлено, що замовник письмово повідомляє теплопостачальну організацію про показники приладів комерційного обліку не пізніше 25 числа поточного місяця надання теплової енергії, та не пізніше 30 числа - для кінцевого проведення розрахунків за поточний місяць замовник несе відповідальність за своєчасність та правдивість надання такої інформації теплопостачальній організації. У разі неповідомлення замовником або несвоєчасного повідомлення про показники приладів комерційного обліку у зазначений термін, теплопостачальна організація здійснює нарахування вартості теплової енергії розрахунковим способом відповідно до визначних у договорі навантажень.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 21 договору).
У п. 22 договору сторони погодили, що оплата за поставлену теплову енергію проводиться замовником за тарифами (їх коригуваннями), які затверджені відповідно до чинного законодавства України та були діючими в місяці надання послуг. В разі зміни тарифів, розрахунки здійснюються відповідно до нових тарифів з дня введення їх в дію.
Згідно з п. 23 договору плата за теплову енергію вноситься замовником не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, відповідно до актів здачі/прийняття робіт (надання послуг) теплопостачальної організації.
Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін і діє у частині поставки теплової енергії до 31.12.2022 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що умовами даного договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення з 01.10.2022 (п. 34 договору).
В додатку до договору сторони визначили будівлі та спору відповідача, їх адреси, площі та теплові навантаження.
Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що він на виконання умов договору надав відповідачу передбачені договором послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 2026127,44 грн., на підтвердження чого надав суду наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн., від 31.01.2022 № ОУ-0000004 на суму 24533,02 грн., від 31.01.2022 № ОУ-0000005 на суму 1034391,82 грн., від 28.02.2022 № ОУ-0000134 на суму 27903,42 грн., від 28.02.2022 № ОУ-0000135 на суму 233224,98 грн., від 31.03.2022 № ОУ-0000204 на суму 12932,99 грн., від 31.03.2022 № ОУ-0000205 на суму 371265,85 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений договором строк не сплатив надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, позивач надіслав відповідачу претензію від 21.06.2022 № 189 про сплату заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії. Відповідач листом від 28.07.2022 № 104-б надав відповідь на претензію позивача від 21.06.2022 № 189, повідомивши, що заборгованість за поставлену теплову енергію виникла у зв'язку з недостатністю фінансування та планується проведення оплати виниклої заборгованості до 01.10.2022.
Враховуючи відсутність оплат за теплову енергію позивач надіслав відповідачу досудову вимогу від 15.08.2022 № 238 з проханням добровільно сплатити заборгованість за теплову енергію. Відповідач листом від 18.08.2022 № 01-14/352 надав відповідь на досудову вимогу позивача від 15.08.2022 № 238, повідомивши, що ним визнається сума боргу за теплову енергію та просив позивача перенести строк погашення заборгованості до 01.10.2022.
В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 19.06.2022, в якому відображені перелічені вище акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та здійснені відповідачем оплати станом на 19.06.2022. Вказаний акт підписаний сторонами в двосторонньому порядку представника сторін та скріплений печатками сторін у справі.
В процесі розгляду даної справи відповідач в повному обсязі оплатив надані позивачем послуги з постачання теплової енергії.
Проте, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії у строк визначений договором, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з лютого 2022 року по вересень 2022 року складають 293201,81 грн.
Згідно з розрахунком позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 21.01.2022 по 17.10.2022 складають 36118,21 грн.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум та встановив, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму боргу, зокрема, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн.
В той же час суд зазначає, що укладений між сторонами у справі договір постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22, як визначено п. 34 договору розповсюджує свою дію на відносини сторін, які виникли до його укладення з 01.10.2022. Доказів того, що позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2021 року на виконання умов договору постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідач допустив прострочення зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 зі сплати наданих позивачем послуг з постання теплової енергії за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані позивачем з підстав допущення відповідачем прострочення зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989, а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 56792,59 грн. та 3% річних в розмірі 6218,42 грн., які нараховані на прострочену суму за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 236409,22 грн. та 3% річних в розмірі 29899,79 грн., які нараховані на прострочені суми за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.01.2022 № ОУ-0000005, від 28.02.2022 № ОУ-0000134, від 28.02.2022 № ОУ-0000135, від 31.03.2022 № ОУ-0000204, від 31.03.2022 № ОУ-0000205 є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.
Також позивач на підставі п. 30 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати згідно п. 23 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов'язань, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 21.01.2022 по 17.10.2022 складає 339763,08 грн.
Згідно з п. 30 договору у разі прострочення замовником оплати згідно п. 23 договору, він зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов'язань, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та встановив, що позивач здійснює нарахування пені на прострочену суму боргу, зокрема, за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн.
В той же час судом встановлено вище, що укладений між сторонами у справі договір постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22, як визначено п. 34 договору розповсюджує свою дію на відносини сторін, які виникли до його укладення з 01.10.2022. Доказів того, що позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2021 року на виконання умов договору постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідач допустив прострочення зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 зі сплати наданих позивачем послуг з постання теплової енергії за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн. та такі зобов'язання забезпечені неустойкою у вигляді пені, оскільки згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені, яка нарахована позивачем з підстав допущення відповідачем прострочення зобов'язань за договором постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн., а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 45062,55 грн., яка нарахована на прострочену суму за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 № ОУ-0000989 на суму 321875,36 грн.
Що стосується здійсненого позивачем розрахунку пені розмірі 294700,53 грн., яка нарахована на прострочені суми за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.01.2022 № ОУ-0000005, від 28.02.2022 № ОУ-0000134, від 28.02.2022 № ОУ-0000135, від 31.03.2022 № ОУ-0000204, від 31.03.2022 № ОУ-0000205, то суд зазначає таке.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Предметом регулювання названого Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з постачання теплової енергії.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Як визначено у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Стаття 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулює надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до якої одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 3.2 Статуту Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 19.09.2019 № 674-30-VII встановлено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, постачання пари та гарячої води.
Відповідно до п. 40 договору постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 усі правовідносини, які виникають з цього договору та не врегульовані ним, регулюються чинним в Україні законодавством. Для цілей даного договору сторони домовились вживати терміни відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та інших нормативних документів у сфері теплопостачання.
Виходячи з умов договору постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22, та наведених вище норм, відповідач є споживачем теплової енергії в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
З 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
Враховуючи встановлену Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію суперечить приписам названого Закону, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 294700,53 грн. пені не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що договір постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 не був укладений між сторонами у справі, оскільки ним не визначено вимог щодо якості послуг, а тому він не породжує правових наслідків, в тому числі обов'язків для відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що, зокрема, відповідач сплачуючи за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, в призначенні платежу посилався на договір від 03.05.2022 № 453/22, що свідчить про схвалення його умов. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що договір постачання теплової енергії від 03.05.2022 № 453/22 не був укладений між сторонами у справі.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав недоліків актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що вказані недоліки не спростовують факту споживання відповідачем теплової енергії та допущення ним прострочення з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 236409,22 грн. інфляційних втрат, 29899,79 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог про стягнення 56792,59 грн. інфляційних втрат, 6218,42 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пені суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради до Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» про стягнення 669083,10 грн., з яких 293201,81 грн. інфляційні втрати, 36118,21 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пеня задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (вул. Машинобудівників, 2-Б, смт Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08162, ідентифікаційний код 00496834) на користь Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (вул. Незалежності, 9, м. Боярка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08150, ідентифікаційний код 23576122) 236409 (двісті тридцять шість тисяч чотириста дев'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 29899 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 79 коп. 3% річних, 3994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 64 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позовних вимог Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради до Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» про стягнення 56792,59 грн. інфляційних втрат, 6218,42 грн. 3% річних, 339763,08 грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 01.06.2023.
Суддя Ю.В. Подоляк