ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2023Справа № 910/1959/23
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп"
про стягнення 464 499,76 грн.
Представники сторін: не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" про стягнення 464 499,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасної оплатити за поставлений позивачем товар за договором поставки №24004 від 01.12.2020 року.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість основний борг у розмірі 358 036,09 грн., 95 837, 51 грн. - інфляційних втрат та 10 626,16 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
27.02.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву з додатками
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 93884650 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2023 року, а саме: 01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 38 Б, кімната 12.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 06.03.2023 р. повернута до суду у зв'язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».
03.04.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов та приєднання відзиву до матеріалів справи та відзив на позовну заяву. В клопотання про поновлення строку відповідачем зазначено, що 27.03.2023 йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень про винесення ухвали про відкриття судового провадження по справі №910/1959/23, саму ухвалу відповідач не отримував.
Щодо заявленого клопотання до письмового відзиву на позовну заяву відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом враховано, що прострочення становить короткий термін, з огляду на що, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, суд поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та приймає поданий відзив до розгляду.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (покупець) укладено договір поставки №24004.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується (поставити) передати у власність покупцеві продукцію (продукти харчування, господарчі товари), надалі по тексту іменовану як товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.
Поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією є товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.2 договору).
Весь поставлений постачальником покупцеві товар, починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії, згідно видаткових накладних, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей договір, вважається поставленим на виконання умов цього договору, а видаткові накладні за якими поставлений товар, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей Договір, є його невід'ємними частинами (п.1.3 договору).
Відповідно до п.7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару, що поставляється, згідно даного договору, встановлюється в гривнях, та вказується в рахунках постачальника та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування товару, вартість робіт по підготовці товару до відвантаження, вартість робіт по доставці товару в місце поставки.
Оплата товарів, що поставляються в рамках цього договору, здійснюється у національній валюті України (гривні), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного договору чи в рахунках постачальника чи в повідомленнях постачальника відправлених покупцю, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку покупцем (п.2.2 договору).
Рахунки отримані за допомогою факсимільного зв'язку та(чи) електронної пошти мають силу оригіналу. Датою оплати вважається дата, списання грошових: коштів з поточного рахунку покупця (п.2.3 договору).
Відповідно до п.2.3 договору за взаємною згодою сторін, оплата товару може здійснюватися в будь-якій формі, не забороненій законодавчо та прийнятній для сторін договору.
Згідно з п.3.2 договору датою поставки відповідного товару (отримання відповідного товару покупцем) є дата зазначена у підписаній покупцем та постачальником товару, постачальник повинен передати покупцю всі приналежності до товару, в тому числі, видаткову накладну на товар, що поставляється, податкову накладну на товар, що поставляється, оригінал рахунка на товар, що поставляється, копію сертифіката якості (відповідності) на товар, що поставляється (завірену підписом та печаткою постачальника), копію гігієнічних висновків на товар, що поставляється (завірену підписом та печаткою постачальника), в разі, якщо наявність їх обов'язковою відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що перехід до покупця права власності на товар, а також усіх ризиків, пов'язаних із власністю на товар (ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару та ін.) відбувається в момент фактичного отримання товару покупцем, який визначається моментом підписання покупцем видаткових накладних на відповідний товар.
Відповідно до п.5.1 договору приймання товару за кількістю здійснюється представником постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів в день поставки товару, в місці поставки товару.
Фактична кількість поставленої продукції сторони фіксують у видаткових накладних на дану партію товару (п.5.2 договору).
Як зазначено позивачем на підставі поставленого товару відповідачу, позивач виставив рахунки на оплату за поставлений товар, які були направлені відповідачу електронними засобами документообігу 30.11.2021 та 31.12.2021.
Так, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату (на підставі договору №24004 від 01.12.2020), а саме:
- №47 від 01.11.2021 року на загальну суму 351 013,55 грн.,
- №50 від 31.12.2021 року на загальну суму 322 291,77 грн.
У вищезазначених рахунках міститься попередження: «Обов'язково зазначайте номер та дату рахунку у призначення платежу!!! У іншому випадку, одержувач оплати залишає за собою право на зарахування коштів у рахунок погашення заборгованості в добровільному порядку!».
Проте, в матеріалах справи відсутні докази їх направлення відповідачу, зокрема електронними засобами документообігу.
Позивачем зазначено, що рахунок №47 від 01.11.2021 сплачений частково, а сума заборгованості по даному рахунку складає 35 744,32 грн.
В матеріалах справи наявні електронні накладні підписані сторонами електронним підписом:
- за листопад 2021 року на загальну суму 35 744,32 грн., а саме: №4251 від 30.11.2021, №4272 від 29.11.2021, №4273 від 29.11.2021, №4274 від 29.11.2021, №42725 від 29.11.2021, №4276 від 29.11.2021, №4277 від 30.11.2021, №4278 від 30.11.2021, №4279 від 30.11.2021, №4280 від 30.11.2021, №4281 від 30.11.2021, №4282 від 30.11.2021, №4283 від 30.11.2021, №4284 від 30.11.2021, №4285 від 30.11.2021, №4286 від 30.11.2021, №4287 від 30.11.2021;
- за грудень 2021 року на загальну суму 322 291,77 грн., а саме: №4291 від 06.12.2021, №4292 від 06.12.2021, №4293 від 06.12.2021, №4294 від 06.12.2021, №4295 від 06.12.2021, №4296 від 06.12.2021, №4297 від 06.12.2021, №4298 від 06.12.2021, №4299 від 06.12.2021, №4300 від 06.12.2021, №4301 від 08.12.2021, №4302 від 08.12.2021, №4303 від 08.12.2021, №4304 від 08.12.2021, №4305 від 08.12.2021, №4306 від 08.12.2021, №4307 від 08.12.2021, №4308 від 08.12.2021, №4309 від 08.12.2021, №4310 від 08.12.2021, №4311 від 08.12.2021, №4312 від 08.12.2021, №4313 від 08.12.2021, №4314 від 08.12.2021, №4315 від 08.12.2021, №4332 від 07.12.2021, №4333 від 07.12.2021, №4334 від 07.12.2021, №4335 від 07.12.2021, №4336 від 07.12.2021, №4337 від 07.12.2021, №4338 від 07.12.2021, №4339 від 07.12.2021, №4340 від 07.12.2021, №4341 від 07.12.2021, №4342 від 06.12.2021, №4343 від 06.12.2021, №4344 від 06.12.2021, №4345 від 06.12.2021, №4346 від 06.12.2021, №4347 від 06.12.2021, №4348 від 06.12.2021, №4349 від 06.12.2021, №4350 від 06.12.2021, №4351 від 06.12.2021, №4352 від 13.12.2021, №4353 від 13.12.2021, №4354 від 13.12.2021, №4355 від 13.12.2021, №4356 від 13.12.2021, №4357 від 13.12.2021, №4358 від 13.12.2021, №4359 від 13.12.2021, №4360 від 13.12.2021, №4361 від 13.12.2021, №4362 від 15.12.2021, №4363 від 15.12.2021, №4364 від 15.12.2021, №4365 від 15.12.2021, №4366 від 15.12.2021, №4367 від 15.12.2021, №4368 від 15.12.2021, №4369 від 15.12.2021, №4370 від 15.12.2021, №4371 від 15.12.2021, №4372 від 15.12.2021, №4373 від 15.12.2021, №4374 від 15.12.2021, №4375 від 15.12.2021, №4376 від 15.12.2021, №4377 від 12.12.2021, №4378 від 13.12.2021, №4379 від 13.12.2021, №4380 від 13.12.2021, №4381 від 13.12.2021, №4382 від 13.12.2021, №4383 від 13.12.2021, №4384 від 13.12.2021, №4385 від 13.12.2021, №4386 від 13.12.2021, №4387 від 14.12.2021, №4388 від 14.12.2021, №4389 від 14.12.2021, №4390 від 14.12.2021, №4391 від 14.12.2021, №4392 від 14.12.2021, №4393 від 14.12.2021, №4394 від 14.12.2021, №4395 від 14.12.2021, №4396 від 14.12.2021, №4397 від 14.12.2021, №4398 від 14.12.2021, №4399 від 14.12.2021, №4400 від 14.12.2021, №4401 від 14.12.2021, №4499 від 22.12.2021, №4500 від 22.12.2021, №4501 від 22.12.2021, №4502 від 22.12.2021, №4503 від 22.12.2021, №4504 від 22.12.2021, №4505 від 22.12.2021, №4506 від 22.12.2021, №4507 від 22.12.2021, №4508 від 22.12.2021, №4509 від 22.12.2021, №4510 від 22.12.2021, №4511 від 22.12.2021, №4512 від 22.12.2021, №4513 від 22.12.2021, №4515 від 22.12.2021, №4516 від 20.12.2021, №4518 від 20.12.2021, №4519 від 20.12.2021, №4520 від 20.12.2021, №4521 від 20.12.2021, №4522 від 20.12.2021, №4523 від 20.12.2021, №4524 від 20.12.2021, №4525 від 20.12.2021, №4526 від 20.12.2021, №4527 від 20.12.2021, №4528 від 20.12.2021, №4529 від 19.12.2021, №4530 від 23.12.2021, №4531 від 23.12.2021, №4532 від 23.12.2021, №4533 від 23.12.2021, №4534 від 23.12.2021, №4535 від 23.12.2021, №4536 від 23.12.2021, №4537 від 23.12.2021, №4538 від 23.12.2021, №4539 від 23.12.2021, №4540 від 22.12.2021, №4541 від 22.12.2021, №4542 від 22.12.2021, №4543 від 22.12.2021, №4544 від 22.12.2021, №4545 від 22.12.2021, №4546 від 22.12.2021, №4547 від 22.12.2021, №4548 від 22.12.2021, №4549 від 22.12.2021, №4550 від 22.12.2021, №4551 від 22.12.2021, №4552 від 20.12.2021, №4553 від 20.12.2021, №4554 від 20.12.2021, №4555 від 20.12.2021, №4556 від 20.12.2021, №4557 від 20.12.2021, №4558 від 20.12.2021, №4559 від 20.12.2021, №4560 від 20.12.2021, №4561 від 22.12.2021, №4562 від 22.12.2021, №4563 від 22.12.2021, №4564 від 21.12.2021, №45645 від 21.12.2021, №4566 від 21.12.2021, №4567 від 21.12.2021, №4568 від 21.12.2021, №4569 від 21.12.2021, №4570 від 21.12.2021, №4571 від 21.12.2021, №4572 від 21.12.2021, №4573 від 21.12.2021, №4574 від 21.12.2021, №4575 від 21.12.2021, №4316 від 01.12.2021, №4317 від 01.12.2021, №4318 від 01.12.2021, №4319 від 01.12.2021, №4320 від 01.12.2021, №4321 від 01.12.2021, №4322 від 01.12.2021, №4323 від 01.12.2021, №4324 від 01.12.2021, №4325 від 01.12.2021, №4326 від 01.12.2021, №4327 від 01.12.2021, №4328 від 01.12.2021, №4329 від 01.12.2021, №4330 від 01.12.2021, №4331 від 03.12.2021, №4514 від 17.12.2021.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та зазначає наступне.
Дійсно, позивачем був поставлений товар відповідачу згідно договору в листопаді 2021 року. Загальна вартість поставки товарів в листопаді 2021 складала 351 013,54 грн. а за грудень 2021 року була здійснена поставка товару на суму 322 291,77 грн. за весь період дії договору загальна вартість поставок товару позивачем на користь відповідача склала 3 795 010,58 грн. всього за договором відповідачем на користь позивача було сплачено 3 836 078,39 грн. З огляду на акт звіряння розрахунків №3 станом на 27.03.2023 по договору №24004 від 01.12.2020 заборгованість за договором відсутня.
Сторони договору поставки своїми конклюдентними діями узгодили порядок оплати за товар - у формі попередньої оплати, а також встановили умови поставки товару - за замовленнями покупця після попередньої оплати.
Відносно поставок товару у листопаді 2021 року, відповідач отримав від позивача рахунок №6740 від 01.11.2021р. на суму 321 594,34 грн., де товари не зазначались детально, а прописувались «товари в асортименті». Відносно поставок товару у грудні 2021 року, відповідач отримав від позивача рахунок №7425 від 01.12.2021р. на суму 363 539,58 грн. і теж товари не зазначались детально, а прописувались «товари в асортименті».
Відповідно до кінцевого сальдо, відповідач навіть здійснив переплату в розмірі 41 067,81 грн. за поставлений товар згідно договору. Зі свого боку, позивач не надав суду доказів, щодо існування заборгованості з боку відповідача по договору.
Також, відповідачем зазначено, що він не отримував від позивача рахунки №47 від 01.11.2021р. та №50 від 31.12.2021р.
Суд зазначає, що відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено рахунок №6740 від 01.11.2021р. на суму 321 594,34 грн. та рахунок №7425 від 01.12.2021р. на суму 363 539,58 грн.
Також, суд зазначає, що надані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків підписано тільки ТОВ "Імпел Гріффін Груп".
Крім того, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних підписаних сторонами вбачається, що у видаткових накладних за листопад 2021 року наявне посилання на договір: №24004 від 01.12.2020 та розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцеві № 47 від 01.11.2021 року та у видаткових накладних за грудень 2021 року наявне посилання на договір: №24004 від 01.12.2020 та розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцеві № 50 від 31.12.2021 року.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.2.2 договору оплата товарів, що поставляються в рамках цього договору, здійснюється у національній валюті України (гривні), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного договору чи в рахунках постачальника чи в повідомленнях постачальника відправлених покупцю, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку покупцем.
Як зазначалось раніше позивачем не надано докази направлення на адресу відповідача, зокрема електронними засобами, рахунків на оплату №47 від 01.11.2021 року на загальну суму 351 013,55 грн. та №50 від 31.12.2021 року на загальну суму 322 291,77 грн.
Проте, звертаючись з даним позовом позивачем на адресу відповідача було направлено, зокрема і вищезазначені рахунки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0814700830770 та накладною Укрпошти №0814700830770 від 03.02.2023.
Відповідно до відстеження здійсненого з сайту Укрпошти за №0814700830770 вбачається, що зазначені вище рахунки отримані відповідачем 09.02.2023 року.
Таким чином, на момент розгляду справи строк оплати настав.
Будь-яких належних та допустимих доказів оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 358 036,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10 626,16 грн. та інфляційні збитки в розмірі 95 837,51 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку індексу інфляції та трьох процентів річних вбачається, що вони нараховані за рахунком на оплату №47 від 30.11.2021 за період з 31.12.2021-23.01.2023 та за рахунком на оплату №50 від 31.12.2021 за період з 31.01.2022 по 23.01.2023.
Як зазначалось раніше, позивачем не надано докази направлення (отримання) відповідачем зазначених рахунків на оплату до направлення позовної заяви, а тому враховуючи вимоги п. 2.2 договору (оплата товарів здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку покупцем), а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції за заявлений період не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (01033, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 38 Б, кімната 12, ідентифікаційний код 35634872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" (02121, м. Київ, вулиця Архітектора Вербицького, будинок 16, офіс 1, ідентифікаційний номер 38748240) основний борг в розмірі 358 036 (триста п'ятдесят вісім тисяч тридцять шість) грн. 09 коп. та 5 370 (п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 55 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий