Провадження № 22-ц/803/4270/23 Справа № 211/8051/21 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
31 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/7971/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Середня Н.Г., повний текст рішення складено 06 лютого 2023 року, -
У грудні 2021 року позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що 12 грудня 2017 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Позивач свої зобов'язання по наданню кредиту виконав в повному обсяз, однак відповідач не виконав належним чином умови укладеного договору, в результаті чого виникла заборгованість. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.12.2017, що виникла станом на 20.08.2021, у сумі 76 076,04 грн., з яких: 71617,92 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), 4458,12 - заборгованість за пенею та комісією.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року позовні вимоги було задоволено частково Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.12.2017, що виникла станом на 20.08.2021, у сумі 15 000 гривень 00 коп. - загальний залишок заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 475 гривень 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування зазначив, що на момент підписання анкети-заяви від 12.12.2017 року клієнт був належним чином ознайомлений з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, що підтвердив підписанням цього договору шляхом використання електронного підпису. Клієнт також зобов'язаний на постійній основі ознайомлюватися із чинною редакцією умов і правил. Наявна у матеріалах справи редакція правил має показовий характер та може змінюватися та доповнюватися позивачем. Однак у суду є безперешкодний доступ до актуальних умов та правил в режимі реального часу на офіційному сайті банку. На підставі цих умов загальний розмір заборгованості станом на 20.08.2021 року складав 76076,04 грн., що складається з загального залишку заборгованості (тілом кредиту) у розмірі 71617,92 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4458,12 грн. Заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці). Згідно виписки про рух коштів всього за час користування карткою було поповнень на суму 61243,92 грн., витрати по картці становлять 137319,96 грн. Відповідач не надав контр розрахунок на спростування заборгованості. Крім того, зазначив, що правові висновки, викладені у постанові ВС від 03 липня 2019 року у справі 342/180/17 не можуть бути застосовані в межах цієї справи з огляду на відсутність подібності між ними.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 76076,04 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 2 грудня 2017 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» у формі анкети-заяви, відповідно до умов якого банком наданий позичальникові кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у відповідно до умов договору.
Договір про надання банківських послуг «Мonobank» (або Договір) - укладений між Банком та Клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг «Мonobank», Паспорту споживчого кредиту. Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Згідно частини 6 анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 12.12.2017, ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті йому в банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Як слідує зі змісту Статуту Акціонерного товариства «Універсал банк» найменування ПАТ «Універсал банк» змінено на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що не є перетворенням юридичної особи.
До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал банк», затверджених рішенням Правління банку, протокол №33 від 27 вересня 2017 року.
З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 71617,92 грн., та за пенею та комісією у розмірі 4458,12 грн.
Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачу була встановлена процентна ставка у розмірі 38,4% на поточну заборгованість, та 76,8% на прострочену заборгованість.
Також вбачається, що за спірний період відповідач здійснював погашення кредиту, та 46485,95 грн. було зараховано на погашення заборгованості по процентам.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно не виконуються умови договору, однак підлягає стягненню лише заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором, яка фактично отримана відповідачем, у сумі 15 000 грн. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками частково та зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, як вірно зазначено судом першої інстанції.
Водночас вбачається, що в анкеті-заяві від 12.12.17 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, розмір кредитного ліміту, процентна ставка, умови нарахування пені, комісії не зазначені.
При цьому з наданого позивачем розрахунку вбачається, що частину грошових коштів, які сплачував відповідач на погашення заборгованості за кредитом, позивач зараховував саме на рахунок погашення заборгованості про процентам за користування кредитом.
Оскільки в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, відсутні умови нарахування пені та комісії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимогли щодо сплати пені та комісії такими, що не підлягає задоволенню.
Однак апеляційний суд зазначає, що кінцева сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи. Так, суд при її визначенні у 15000 грн. виходив з того, що дана сума фактично отримана відповідачем, однак це спростовується наданим позивачем розрахунком, відповідно до якого тіло кредиту на день подання позову складає 71617,92 грн., а також наданою до суду першої інстанції випискою щодо руху коштів за аналогічний період.
Водночас безпідставним є списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, отже, за таких обставин сума заборгованості за тілом кредиту, зазначена позивачем, підлягає зменшенню.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, апеляційний суд приходить до висновку, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання повернути йому фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту). В даному випадку така сума складає 25131,97 гривень. (71617,92грн. (сума боргу за тілом) - 46485,95грн. (сума сплачених відповідачем коштів на погашення кредиту)).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру суми заборгованості що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України та ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 749,90 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 1124,85 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року у частині суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», та розподілу судових витрат - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12 грудня 2017 року у сумі 25131 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять одну) грн. 97 коп., а також 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 90 коп. судового збору що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та 1124 (тисячу сто двадцять чотири) грн. 85 коп., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги
В іншій частині рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: