Справа № 645/1697/23
Провадження № 3/645/1024/23
30 травня 2023 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Алтухової О.Ю., секретар - Малій О.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресами: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 730585 від 14.04.2023 року ОСОБА_1 , 03.04.2023 р. о 08:30 год. неналежним чином виконувала свої батьківськи обов'язки по вихованню малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , в наслідок чого остання скоїла психологічне насилля по відношенні до своєї доньки ОСОБА_2 , чим скоїла домашнє насильство.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та повідомила, що 03.04.2023 року близько 07.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 у неї з дочкою виник побутовий конфлікт щодо навчання, в який ОСОБА_3 втрутився. Вони з чоловіком вийшли в іншу кімнату і голосно сварилися. Під час сварки фізичного насилля один до одного не застосовували, нецензурно не лаялися, просто бурхливо обговорювали сімейні проблеми. Їх дочка ОСОБА_4 викликала поліцію, щоб зупинити сварку. При оголошенні судом письмових пояснень дочки з приводу застосування до неї батьками психологічного насильства, погроз фізичної розправи, вживання батьками алкогольних напоїв та наркотичних засобів, ОСОБА_1 категорично такі факти заперечила. При цьому, конфлікт був один о 07.00 год., після прибуття працівників поліції ніяких конфліктів о 08.30 год. у них в сім'ї не виникало. Після конфлікту дитину тимчасово забрали до реабілітаційного центру. 14.04.2023 року до них додому приходили працівники поліції та працівники соціальної служби перевірити умови проживання дитини і ніяких серйозних нарікань не виказували. Що стало підставою для складення протоколу саме 14.04.2023 року за подіями 03.04.2023 року ОСОБА_1 не знає.
Допитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_2 (допит проводився в присутності представника Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Міста Харкова» - ОСОБА_5 ) повідомила суд, що дійсно 03.04.2023 року близько 07 год. за адресою: АДРЕСА_2 у неї виник з мамою побутовий конфлікт щодо навчання, в який ОСОБА_3 втрутився. Батьки вийшли в іншу кімнату і голосно сварилися. ОСОБА_4 відреагувала на цей скандал викликавши поліцію. При оголошенні судом письмових пояснень ОСОБА_2 з приводу застосування до неї психологічного насильства, погроз фізичної розправи, вживання батьками алкогольних напоїв та наркотичних засобів, остання категорично такі факти заперечила, повідомила суд, що вона переоцінила ситуацію в цей день. Категорично заперечувала проти притягнення її матері до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, оскільки її батьки ніколи такого насильства до неї не застосовували.
У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_6 який пояснив, що 03.04.2023 року о 07 год. він з дружиною ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_2 знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_2 . У дружини з дочкою виник побутовий конфлікт щодо навчання, в який ОСОБА_3 втрутився. Вони з дружиною вийшли в іншу кімнату і голосно сварилися. Під час сварки фізичного насилля один до одного не застосовували, нецензурно не лаялися, просто бурхливо обговорювали сімейні проблеми. Їх дочка ОСОБА_4 викликала поліцію, щоб зупинити сварку. При оголошенні судом письмових пояснень дочки з приводу застосування до неї психологічного насильства, погроз фізичної розправи, вживання батьками алкогольних напоїв та наркотичних засобів, ОСОБА_6 категорично такі факти заперечив. Запевнив суд в тому, що любить свою дочку і дружину і ніколи не вдавався до домашнього насильства щодо жодної з них. Зі слів дружини йому відомо, що 14.04.2023 року до них додому приходили працівники поліції та працівники соціальної служби перевірити умови проживання дитини і ніяких серйозних нарікань не виказували. Що стало підставою для складення протоколу саме 14.04.2023 року за подіями 03.04.2023 року ОСОБА_6 не знає.
Відповідно ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена у ст. 173-2 КУпАП, виражається у таких формах:
- вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого;
- невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений;
- неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі по тексту - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, викладено поняття психологічного насильства, ним є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У судовому засіданні були допитані усі учасники конфлікту, який стався між членами сім'ї ОСОБА_6 07.04.2023 року о 07.00 год. та досліджені письмові пояснення малолітньої дочки сторін, від яких вона відмовилася у судовому засіданні.
Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, матеріали справи не містять.
Таким чином, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи про те, що 07.04.2023 року о 08.30 год ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство по відношенню до своєї дочки ОСОБА_2 , оскільки не всякий сімейний конфлікт тягне за собою вчинення домашнього насильства. Такі конфлікти утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП лише в тому випадку, коли спрямовані на застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, та викликали у потерпілої особи побоювання за свою особисту безпеку чи безпеку третіх осіб, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали справи доводів суду не спростовують.
Окрім того, постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.05.2023 року справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП повернута до Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області для належного оформлення. У своїй постанові суд зазначив, що у протоколі серії ВАВ № 730585 від 14.04.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зазначена суть адміністративного правопорушення, а саме яким чином ОСОБА_1 скоїла по відношенню до своєї доньки психологічне насилля, в чому воно полягало.
Після повернення справи до суду дані недоліки не були усунуті.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що особи, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не надали суду достатньої кількості допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , при обставинах зазначених у протоколі, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 273, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови проголошено 01.06.2023 року.
Суддя О.Ю.Алтухова