Справа № 489/2417/23
Провадження № 3/489/1151/23
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
31 травня 2023 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №619964 від 11.05.2023, ОСОБА_1 інкримінується, що 11.05.2023 близько 10.20 год. він, знаходячись в громадському місці за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру,24-а (Інгульський РТЦК), в приміщенні кабінету №7 висловлювався грубою нецензурною лайкою, а саме: цинічні висловлювання, які належать до сфери статевих відносин та непристойні висловлювання, на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому порушенні не визнав та зазначив, що вказані у протоколі діяння в частині нецензурної лайки не вчиняв. Натомість підтвердив, що дійсно перебував в кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у нього виник конфлікт з працівником з приводу необхідності видачі йому військового квитка, необхідного для влаштування на роботу. При цьому працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 став задавати йому питання з приводу джерел заробітку та поклав руку на плече, у відповідь на що він висловив йому зауваження з приводу зовнішнього вигляду останнього, але не висловлювався нецензурними словами. Також зазначив, що не мав умислу на порушення громадського порядку та спокою громадян.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; копію паспорта на ім'я ОСОБА_1 ), суддя приходить до таких висновків.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система відносин, що складається у громадських місцях в процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства, а також мета - порушення громадського порядку та спокою громадян. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм будь-якого хуліганства, в тому числі і дрібного хуліганства.
При цьому, зміст і спрямованість діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій особи, відносно якої складений протокол, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до вимог ст. 80 КУпАП орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Із змісту вказаної норми слідує, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів та єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. А тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть. Суддя при цьому при розгляді протоколу не в праві виходити за межі викладених в ньому обставин.
Проте суть правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , залишилася невизначеною, адже не зазначений обов'язковий елемент суб'єктивної сторони правопорушення - хуліганський мотив.
Натомість з досліджених суддею доказів слідує, що з боку ОСОБА_1 мали місце висловлювання на адресу ОСОБА_2 , однак не з мотивів явної неповаги до суспільства, а внаслідок неприязних відносин, які раптово виникли між ОСОБА_1 та потерпілим з приводу видачі військового квитка, які переросли в нетривалу сварку, в ході якої ОСОБА_1 став ображати потерпілого.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, а також наявними в матеріалах справи його письмовими поясненнями та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив про те, що ОСОБА_1 став висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою після того, які він хотів скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_3 слідує, що перед тим, як ОСОБА_1 став виражатися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , уміж ними виник словесний конфлікт, що, у свою чергу, свідчить про наявність особистого мотиву у ОСОБА_1 для висловлювання на адресу ОСОБА_2 образ та нецензурної лайки.
Таким чином, обстановка й обставини події та динаміка їх розвитку свідчать про те, що між вказаними особами виникла раптова сварка, яка і зумовила неприязнь у ОСОБА_1 до потерпілого, тому дії особи, відносно якої складений протокол, були спричинені вказаними особистими мотивами, а не хуліганським мотивом, та були спрямовані на особу, з якою такі раптові неприязні відносини виникли, і не мали на меті порушення громадського порядку і спокою громадян.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Натомість згідно з постановами Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №461/2694/19 та від 20.05.2021 у справі №683/37/19, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.
При цьому, відмінність кримінально караного хуліганства та дрібного хуліганства полягає лише в ступені суспільної небезпеки та в певних елементах об'єктивної сторони таких правопорушень, натомість суб'єктивна сторона вказаних правопорушень є однаковою, в тому числі і мотив вчинення протиправного діяння.
Сам по собі факт образ потерпілого без встановлення перелічених вище обов'язкових елементів складу правопорушення не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, у зв'язку недоведеністю в діях особи хуліганського мотиву та умислу на порушення громадського порядку, які є необхідними елементами суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись статтями 247,252,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 173 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко